Герой роману Салтыкова-Щедрина Добродiï Головлевы
Порфирiй Володимирович Головлев, прозваний Иудушкой i Кровопивушкой,-останнiй представник вимороченного роду. Прототипом героя з'явився злий
демон сiм'ï Салтикових — старший брат Михайла
Євграфовича, Дмитро, що при виниклому позовi про спадщину, за
словами письменника, керувався тiльки одною похилiстю до кляуз, у якого
була одна система: робити дрiбнi капостi.
Иудушка Головлев любив приголубитися до милого друга маменьке, iнодi,
немов зачарований, не зводив з ïï око. А тим часом,
дочекавшись, коли мати вкладе в маєток майже всi своï грошi,
вийшов у вiдставку й оселився в родовому маєтку Головлеве,
зробивши всi, щоб заволодiти спадщиною: грошей п'ятнадцять тисяч рублiв,
тарантас, двi корови й проч. Життя И. Д. протiкала в нескiнченних
кляузах: через найменшу дурницю затiвав вiн судовий позов. Иудушка
Головлев знав безлiч молитов, i весь вiльний час вiддавав молитовному
стоянню без участi серця. Довiвши сина Володю до самогубства, И. Г.
отслужил по ньому панахиду й тiльки присуджував: Ах, Володя, недобрий ти
син! Видно не молишся Богу за тата! До кiнця життя И. Г. зовсiм
здичавiв: те пиячив, то впадав у зацiпенiння. Так тривало доти, поки
один раз Иудушка Головлев вийшов з будинку в сиру березневу заметiль.
Ранком бiля дороги був знайдений його закоцюблий труп Образ И. Г, цього
капосника, брехуна й пустослова, звичайно порiвнюють iз такими героями,
як Шейлок, Тартюф, Плюшкин, Фома Опискин, Смердяков. За твердженням
Бушмина, И. Г. персонiфiкує всякого роду зрадництво, дворушництво,
лицемiрство, замасковане лиходiйство. Це лютий ворог, що
прикидається ласкавим iншому.
Прозоров уважав, що герой Салтикова-Щедрина лицемiр не по злому
корисливому розрахунку, а скорiше по самiй своïй натурi. З
дитинства вiн слухняно й глибоко засвоïв неписаний життєвий
принцип: бути як всi, надходити як прийнято, щоб вiдгородити себе вiд
дорiкання добрих людей.
Роман Добродiï Головлеви мав багато iнсценiвок: перша, за назвою
Иудушка, була написана режисером Олександрiйського театру Н. И.Куликовим
i в 1880-i рр. широко ставилася в провiнцiï. З
