Епоха вiдродження

Епоха вiдродження ставиться за деяким даними до XIV — XVII вв. по iншимi — до XV — XVIII вв. Iснує так само точка зору не видiляти вiдродження як епоху, а вважати його пiзнiм середньовiччям. Це перiод кризи феодалiзму й розвитку буржуазних вiдносин в економiцi й идеалогии. Термiн вiдродження (Реннесанс) був уведений для того, щоб показати, що в цю епоху вiдроджувалися кращi цiнностi й iдеали античностi, знищенi варварами (архiтектура, скульптура, живопис, фiлософiя, лiтература ), але цей термiн трактувався досить умовно, тому що не можна реставрувати все минуле. Це не вiдродження минулого в чистому видi — це створення нового з використанням багатьох духовних i матерiальних цiнностей античностi. До того ж не можна було викреслити цiнностi дев'яти столiть середньовiччя, особливо духовнi цiнностi, пов'язанi iз християнством.
Вiдродження являє собою синтез античних i середньовiчних традицiй, але на бiльше високому рiвнi. На кожному етапi цiєï епохи домiнуючоï був певний напрямок. Якщо спочатку це був прометеизм, тобто iдеологiя, що припускає рiвнiсть всiх людей вiд природи, а так само визнання приватного iнтересу й iндивiдуалiзму. Далi з'являються новi соцiальнi теорiï, що вiдбивають дух часу, i чiльну роль займає теорiя гуманiзму. Гуманiзм епохи вiдродження орiєнтований на вiльнодумство й, вiдповiдно на справедливий пристрiй суспiльного й державного життя, що найчастiше передбачається досягати на демократичних початках у рамках республiканського ладу. Змiни перетерплюють також погляди на релiгiю. Знову стає популярноï натурфiлософiя й широке поширення одержує пантемизм (навчання, що заперечує бога як личнось i наближає його до природи).
Останнiм перiодом Вiдродження є епоха Реформацiï, завершуючи цей найбiльший прогресивний переворот у розвитку європейськоï культури. Звичайно iсторичне значення Вiдродження зв'язують iз iдеями й художнiми досягненнями гуманiзму, що проголосив на противагу середньовiчному християнському аскетизму велич i достоïнства людини. Його право на розумну дiяльнiсть, на насолоди й щастя в земному життi. Гуманiсти бачили в людинi найбiльш прекрасний i доконаний утвiр Бога. Вони поширили на людину властивому Богу творення, творчi здатностi, бачили його призначення в пiзнаннi й перетвореннi миру, прикрашеного своєю працею, у розвитку наук, ремесел.
Почавшись у Нiмеччинi, Реформацiя охопила ряд європейських краïн i привела до вiдпадання вiд католицькоï церкви Англiï, Шотландiï, Данiï, Швецiï, Норвегiï, Нiдерландiв, Фiнляндiï, Швейцарiï, Чехiï, Угорщини, частково Нiмеччини. Це широкий релiгiйний i соцiально-полiтичний рух, що почався на початку 16 столiття в Нiмеччинi й спрямоване на перетворення християнськоï релiгiï.