Епоха вiдродження

Епоха вiдродження ставиться за деяким даними до XIV — XVII вв. по
iншимi — до XV — XVIII вв. Iснує так само точка зору
не видiляти вiдродження як епоху, а вважати його пiзнiм середньовiччям.
Це перiод кризи феодалiзму й розвитку буржуазних вiдносин в економiцi й
идеалогии. Термiн вiдродження (Реннесанс) був уведений для того, щоб
показати, що в цю епоху вiдроджувалися кращi цiнностi й iдеали
античностi, знищенi варварами (архiтектура, скульптура, живопис,
фiлософiя, лiтература ), але цей термiн трактувався досить умовно, тому
що не можна реставрувати все минуле. Це не вiдродження минулого в
чистому видi — це створення нового з використанням багатьох
духовних i матерiальних цiнностей античностi. До того ж не можна було
викреслити цiнностi дев'яти столiть середньовiччя, особливо духовнi
цiнностi, пов'язанi iз християнством.
Вiдродження являє собою синтез античних i середньовiчних традицiй,
але на бiльше високому рiвнi. На кожному етапi цiєï епохи
домiнуючоï був певний напрямок. Якщо спочатку це був прометеизм,
тобто iдеологiя, що припускає рiвнiсть всiх людей вiд природи, а
так само визнання приватного iнтересу й iндивiдуалiзму. Далi з'являються
новi соцiальнi теорiï, що вiдбивають дух часу, i чiльну роль
займає теорiя гуманiзму. Гуманiзм епохи вiдродження
орiєнтований на вiльнодумство й, вiдповiдно на справедливий
пристрiй суспiльного й державного життя, що найчастiше
передбачається досягати на демократичних початках у рамках
республiканського ладу. Змiни перетерплюють також погляди на релiгiю.
Знову стає популярноï натурфiлософiя й широке поширення
одержує пантемизм (навчання, що заперечує бога як личнось i
наближає його до природи).
Останнiм перiодом Вiдродження є епоха Реформацiï, завершуючи
цей найбiльший прогресивний переворот у розвитку європейськоï
культури. Звичайно iсторичне значення Вiдродження зв'язують iз iдеями й
художнiми досягненнями гуманiзму, що проголосив на противагу
середньовiчному християнському аскетизму велич i достоïнства
людини. Його право на розумну дiяльнiсть, на насолоди й щастя в земному
життi. Гуманiсти бачили в людинi найбiльш прекрасний i доконаний утвiр
Бога. Вони поширили на людину властивому Богу творення, творчi
здатностi, бачили його призначення в пiзнаннi й перетвореннi миру,
прикрашеного своєю працею, у розвитку наук, ремесел.
Почавшись у Нiмеччинi, Реформацiя охопила ряд європейських
краïн i привела до вiдпадання вiд католицькоï церкви
Англiï, Шотландiï, Данiï, Швецiï, Норвегiï,
Нiдерландiв, Фiнляндiï, Швейцарiï, Чехiï, Угорщини,
частково Нiмеччини. Це широкий релiгiйний i соцiально-полiтичний рух, що
почався на початку 16 столiття в Нiмеччинi й спрямоване на перетворення
християнськоï релiгiï.