Тайцi

Банкок не може похвалитися стародавньою iсторiєю, вiн iснує
з XVI столiття. У таïландськоï столицi кiлька назв. Офiцiйна
— Банкок, що в перекладi означає мiсто дикоï сливи.
Колися так називалося маленьке рибацьке сiло на березi рiки Чао-
Прайï, на мiсцi якоï й було засноване мiсто.
Iнша назва була дана пiд година урочистоï церемонiï
проголошення Банкока столицею держави. Такого пишного й довгого
найменування, мабуть, не носити жодне мiсто свiту — Мiсто богiв,
Велике мiсто, резиденцiя Смарагдового Будди, Неприступна фортеця, Велика
столиця свiту, обдарована дев'ятьма коштовностями й багата на величезнi
королiвськi палаци, що нагадують райськi житла й з яких правити
уособлення бога, мiсто, дароване богом Iндрою й побудоване Вiсану-Камом.
Алi багато хто з бангкокцiв називає своє мiсто просто Крунг
теп — Мiсто янголiв.
Банкок дивовижно красивий. Будинки, розташованi на площi Санам Луанг:
Нацiональний театр, Державний музей, Таммасатський унiверситет,
побудованi в традицiйному тайському стилi, нагадують величнi буддiйськi
храми. Вулиця Силом — Уолл-Стрiт Банкока, отут багато сучасних
будинкiв зi скла й бетону, де знаходяться представництва торговельних i
промислових фiрм, банкiв, страхових компанiй, ювелiрнi й антикварнi
магазини. На найбiльшому проспектi Банкока — Сукумвiте, що
вважається центром iноземного туризму, розташованi кафе, готелi,
ресторани й нiчнi клубочи, що виблискують неоновими вогнями. Невгамовно
вирує Чайна-Таун, китайська частина Банкока, з безлiччю крамниць i
майстерень, з гучним i строкатим торговельним районом Сампенг.
У Банкоковi безлiч ресторанiв, у яких представлена ледве не вся кухня
планети. Ресторани нацiональноï тайськоï кухнi, як правило,
розташованi в будинках, побудованих у традицiйному таïландському
стилi. У них немає кабiнетiв, i вiдвiдувачi знаходяться в одному
великому залi з естрадою. Стiльцiв теж немає. Столи знаходяться у
великих нiшах у пiдлозi й вiдвiдувачi сидять з бокiв цих нiш. На естрадi
розташований оркестр, пiд акомпанемент якого одягненi в нацiональне
вбрання дiвчата виконують народнi танцi. Iнодi на сценi пiд музику
розiгруються вистави на тими стародавнiх таïландських епосiв.
Колися в Банкоковi була безлiч каналiв, тому мiсто називали
Венецiєю Сходу. У зв'язку з реконструкцiєю мiста багато з
них засипали, а тi, що залишилися, на вiдмiну вiд венецiанських,
налаштовують аж нiяк не на романтичний лад. До них туляться жалюгiднi
халупи мiськоï бiдноти, на водi рiзнокалiбернi суденця, прогнилi
бортi яких залатанi обрiзками залiза. На бангкокських клонгах багато
плавучих кав'ярень, закусочних, господарських i продуктових крамниць.
Довгi моторнi човни водянi таксi стрiмко проносяться водними артерiями.
У Банкоковi близько чотирьохсот буддiйських храмiв. У променях
тропiчного сонця ошатно виблискує на них позолоть i блищать
кольоровi кахлi, при найлегшому подувi вiтру дзенькотять сотнi
дзвiночкiв, прикрiплених по краях вигнутих дахiв.
Храм Бенчам-Обопiт (Мармуровий храм) — зразок нацiональноï
архiтектури. Вiн споруджений з бiлого мармуру, дах на ньому вiзе-
рунчатий, з червоноï черепицi. Бiля входу величезнi кам'янi
статуï, що зображують казкову сторожу. Вивершує Бенчам-
Обопiт, як i багато iнших буддiйських храмiв, символiчне зображення
змiï, священноï в Таïландi тварини.
Ранком на вулицях столицi й iнших мiст першими показуються обстриженi
наголо люди в жовтогарячому одязi, з кошиками або мисками в руках. Це
буддiйськi ченцi розпочали збирання милостинi. За звичаєм, кожний
таïландець зобов'язаний допомагати ченцям чотирма необхiдностями:
ïжею, дахом, одягом i лiкарською сировиною. Чернець не має
права думати про матерiальнi блага, доторкатися до грошiв i до жiнки,
спати на м'якому лiжку, носити прикраси i ïсти пiсля полудня.
Iснує ще близько 250 заборiн. Ченцi живуть на милостиню, що самi й
збирають у спецiальнi казанки й торбинки — кухонь при монастирях
немає.
Дзвонячи, проносяться рикшi: смороду возять сiдокiв на моторолерах.
Прямо на вулицi стояти жаровнi. На розпеченому деревному вугiллi
закипає гострий м'ясний соус карi, ïм поливають варень рис
Передмiстя Банкока нiчим не вiдрiзняються вiд села, жителi сiють рис i
ловлять рибу.
7.3 Об'єкти туризму Банкока
Гранд Палас або Великий Королiвський палац, резиденцiя королiв Сiаму,
розташований у центрi мiста на березi Мiнам-Чао-Праï. У комплекс
Гранд Паласу входять палаци Чакрi, Дусiт, Маху Прасад i Амарiнда, де
проходити коронацiя тайських королiв. Вiдразу знаходиться знаменитий
храм Смарагдового Будди, схожий на казкове мiсто.
Храм Ват По — незвичайних розмiрiв фiгура Лежачого Будди (при його
переходi в нiрвану): 49 м у довжину й 12 м у висоту, тiльки ступнi
Лежачого Будди мають довжину 5 м. Храм Ват Арун — Сонця, що
сходити, розташований на правому березi Мiнам-Чао-Праï в колишнiй
фортецi Тхонбурi, це один з головних храмiв мiста.
Золота гора — буддiйський храм на штучному насипi висотою 78
метрiв, де в центральнiй пагодi похованi рештки Будди.
Монастир Трiмiтр — зi статуєю Золотого Будди з чистого
золота висотою 5 м i вагою 5,5 тонни. Лак Муанг — гiгантська
гойдалка поруч iз Гранд Паласом — два величезних тикових стовпи з
рiзьбленою поперечиною, установленi для браминских обрядiв.
Крокодиляча ферма — мiсце, де проходити екзотичне шоу пiд назвою
Лов крокодилiв руками, у якому беруть доля люди, крокодили й змiï.
На фермi понад 50 тисяч крокодилiв i невеликий зоосад, де можна
подивитися на приручених левiв, мавп, удавiв, сфотографуватися з ними,
покататися на слонах
У Таïландi здавна склалося особливе ставлення до слонiв, особливо
до бiлих. Тайцi не просто вшановують, а по-справжньому обожнюють
ïх. Колися зображення бiлого слона прикрашало державний прапор . На
честь слонiв складено чимало пiсень.
У минулому слони — неодмiннi учасники урочистих церемонiй.
Королiвських слонiв прикрашали вишитими золотом червоними оксамитовими
покривалами з бiлими китицями, що спускаються по обидва боки, ïм
давали вигадливi iмена й навiть титули. Гассан-Бен-Алi-Бен-Селiм-Абдалла-Магомет-Мойсей-Алхамалл-Джемсет-Дже-
джибой-султан Ебу-Будпур так звали принесеного в дарунок англiйськiй
королевi сiамським монархом бiлого слона, героя одного з оповiдань
американського письменника Марка Твена.
Загальна любов до цих тварин особливо яскраво виявляється пiд
година грандiозного свята слонiв, що щорiчно проводитися в мiстi Сурi-
Не, розташованому в 450 км на схiд вiд Банкока. Чого тiльки не побачиш
на цьому святi, головний герой якого — слон. I перетягування
каната мiж слонами й людьми, i змагання слонiв у бiгу, i естафету з
перешкодою з пляшок, динь i кавунiв, i футбольний матч, i полювання з
ласо, коли погонич, сидячи на слонi, намагається накинути петлю на
шию одного зi слоненят, що бiгають по полю, i iспит на спритнiсть, коли
слони переступають через людей, що тiсно лежати одне до одного. Особливо
видовищним є парад бойових слонiв з одягненими в блакитне
воïнами, що сидять на них
З лютого по квiтень проводяться захоплюючi змагання драконiв —
паперових змiïв, у яких дракон-чоловiк Чула має примусити дракона-
жiнку Пiкапо приземлитися на власному полi.
Для рибних змагань вирощують 8-сантиметрових риб, що мають сильнi
плавцi, та в маленькому акварiумi нацьковують двох самцiв один на один
Для тайцiв завжди бажаною розвагою є пiвнячi боï.
Тайський бокс можна охарактеризувати як бокс вiльного стилю, хоча в
ньому й iснують твердi правила. Змаганням передують рiзнi
церемонiï; двобiй супроводжується музикою.
У Таïландi будь-яка голова вважається священною, верховною.
За тайським повiр'ям, у головi знаходиться дух, що охороняє життя
людини. Тому доторкнутися до чужоï голови й навiть ласкаво
скуйовдити волосся — значити нi за що образити людину. Не можна
штовхнути когось ногою — нижньою частиною тiла, тобто такою, що
зневажається.
Для тайцiв гарний тон — стриманий тон. Нiяких фамiльярних
поплескувань по плечу або пiдвищення голосу: подiбне звертання
викликає в жителя Таïланду почуття незручностi. Тайська мова
схожа на тихий спiв або, точнiше, на пташиний щебет
У тайцiв дуже розвинене почуття власноï гiдностi, що
виявляється й у зовнiшностi, i в поводженнi. Смороду послужливi,
алi ця послужливiсть нiколи не доходити до самоприниження. Що б ïм
нi подарували, рано або пiзно це з'явиться на мiсцевому ринку. I зовсiм
не зазаради бiзнесу, а в силу звички.
Досить суворо тайцi ставляться до взуття: його слiд знiмати перед входом
не тiльки в храм, алi й у приватне житло. Сидiти, схрестивши ноги (як у
Середнiй Азiï або в Iндiï) де- небудь у селi за тайськими
традицiями абсолютно неприпустимо навiть для чоловiка: це буде сприйнято
як образа навколишнiх. У Таïландi усi посмiхаються. Стриманий
стиль, прийнятий у поводженнi, зовсiм не суперечить духу
життєрадiсностi.
Санук — дух життєрадiсностi й легкостi буття, якого прагнуть
усi тайцi, — переважає й у ïхньому пiдходi до ïжi.
За багатством i розмаïтiстю вишуканих нацiональних рецептiв
Таïланд давно вирвався на одне з перших мiсць у свiтi. Основа
ïжi отут — рис плюс овочi, фрукти й прянощi. З м'яса
переважливо свинина й домашня птиця. Коронний номер тань-ськоï
кухнi — морепродукти, алi є також i страви з
прiсноводноï риби. На вiдмiну вiд Японiï й Китаєвi,
паличками для ïжi отут не користуються. Крiм того, тайська кухня
дозволяє вiдпочити вiд ножа, тому що вусi заздалегiдь почищене,
дрiбно нарiзане, розмелене. Тайцi користуються ложками й виделками,
якими змiшують ïжу, i нiколи не ображаються, якщо iноземець не
знає цих прийомiв. За правилами, спочатку наколюється рис, а
вже до нього додається всi iнше. Традицiйний обiд у нацiональному
стилi закiнчується рисовим коржем на кокосовому молоцi й збитими
вершками з фруктами, а вечеря — супом, пiсля якого подають солодцю
й фрукти. Тайська лiтература спиралася на класичнi джерела. Серед
ïх особливо важливим був iндiйський епос Рамаяна, тайською мовою
з'явилося кiлька версiй цього твору за назвою Рамакiєн.
Традицiйний драматичний театр у краïнi iснує в трьох
рiзновидах. Перший з ïх хон — представлення акторiв у масках;
сценiчна дiя передається за допомогою пiдкреслено стилiзованих
рухiв, танцiв i музики. Як правило, сюжет постановок черпається з
Рамакiєна. Другий рiзновид, лахон, грається без масок, алi
теж супроводжується музикою й жестами, яким надається
визначений змiст. На пiвднi Таïланду поширенi театри марiонеток i
тiней.
Мi залишаємо цю прекрасну, загадкову краïну. Алi мi завжди
можемо повернутися. За тайським звичаєм, якщо мандрiвник,
прощаючись з Таïландом, хоче повернутися сюди знову, не слiд кидати
монети у воду, як це роблять у Європi.
Краще купити черепаху, надряпати на ïï панцирi своє iм'я
або iнiцiали й пустити в ставок бiля Мармурового храму в Банкоковi.
Кажуть, бажання в цьому випадку обов'язково збудеться! Перевiримо?