Росiянин народний художнiй промисел
Росiйський народний художнiй промисел; виник в 17 столiттi. Назвапоходить вiд села хохлома (нижегородська область). Декоративний розпис
на дерев'яних виробах (посуд, меблi) вiдрiзняються тонким вiзерунком iз
зображенням рiзних рослин , виконане червоними й чорним (рiдше зеленим)
тонами й золотом по золотавому тлу. Вид росiйського народного
мiнiатюрного живопису темперою на лакових виробах з пап'є-маше
(коробки, скриньки, портсигари). Виникла в 1923 роцi в селищi палех на
основi iконописного промислу. Для палехских мiнiатюр (побутовi,
фольклорнi, iсторичнi, лiтературнi сюжети), виконаних яскравими
локальними фарбами по чорному тлу, характернi тонкий плавний малюнок,
достаток золота, добiрнiсть подовжених фiгур
городецкая розпис. росiйський народний художнiй промисел; iснує iз
середини 19 столiття в районi м. Городець (нинi нижегородська область).
Яскрава, лаконiчна городецкая розпис (жанровi сценки, фiгурки коней,
пiвнiв, квiтковi вiзерунки), виконана вiльним мазком з бiлоïоï
й чорною графiчною обведеним, прикрашала прядки, меблi, ставнi, дверi. В
1938 р. Заснована артiль (з 1960 р. Фабрика городецкая розпис), що
виконує сувенiри
На рiцi узоле, у древнiх заволзьких лiсах розкинулися стародавнi
росiйськi села — новопокровське, хрящi, кулигино, семино. Звiдси й
веде свою iсторiю вiдомий в усьому свiтi хохломской промисел. У цих
селах i понинi живуть майстра-художники, якi розписують дерев'яний
посуд, продовжуючи традицiï батькiв, дiдiв i прадiдiв
однак установити час появи хохломской розпису дослiдникам поки не
вдалося. Адже дерев'яний посуд i iнше начиння довго не зберiгали. Вiд
частого застосування вона зношувалася, робилася непридатним.
Ïï викидали або спалювали, замiняючи новоï. До нас дiйшли
виробу хохломских майстрiв в основному лише xix столiття
характерна для хохломи оригiнальна технiка, де розпис кiновар'ю й чорною
фарбою виконувалася по золотому тлу, знаходить аналогiï в
давньоруському мистецтвi
у документах є згадування про те, що наприкiнцi xvi i початку xvii
столiття в троïце-сергiєвiй лаврi при врочистому прийомi
гостей ïм пiдносили дерев'янi ковшi, прикрашенi золотом i
кiновар'ю, а також кубки
на початку xvii столiття до троïце-сергiєвоï лаври були
приписанi заволзькi землi, серед яких перебувала й хохлома. Селяни не
тiльки бачили цей золочений посуд, але й могли знати спосiб ïï
фарбування. Але в хохломских майстрiв був свiй спосiб золочення. Посуд
натирали олов'яним порошком, покривали олiфою й нагрiвали в рiзьбленi
позолоченi печi. Олiфа вiд високоï температури жовтiла, а олово, що
просвiчує крiзь неï, ставало золотому
один iз кращих майстрiв хохломской розпису так говорив про цей промисел:
(самий характер розпису, що наслiдує золотий i срiбному посуду був
пiдказаний декоративним мистецтвом древнiй русi… Хохлома,
iмовiрно, була лише пiзнiм вiдбиттям цього великого мистецтва…)
в xix столiттi промисел настiльки розрослося, що поставляв свiй товар у
великiй кiлькостi не тiльки на внутрiшнiй ринок, але й за кордон у
краïни середнiй азiï й захiднiй європi. Виготовленням
посуду й iнших предметiв побуту займалося вiдразу кiлька сiл
семеновского й балакнинского повiтiв нижегородськоï губернiï,
макарьинского й варнавинского — костромський. Серед них було щось
типу подiлу працi. В одному селi оброблялося дерево, в iншiй —
наносився малюнок
самi раннi добутки хохломи в зборах росiйського музею ставляться до
другоï половини xix столiття. Вони нараховують близько 170
рiзноманiтних по призначенню предметiв побуту. Посуд представлений
мисками й чашками будь-яких розмiрiв: вiд маленьких, схожих на десертнi
розетки, до величезних 70-80 сантиметрiв у дiаметрi; рiзними поставцями
й бочатами сiльничками й безлiччю ложок дешевий повсякденний посуд можна
було вiдрiзнити за простими вiзерунками, нанесеним спецiальними
штампиками з фетровоï тканини або гриба-дощовика. Це спирали,
ромбики, дрiбнi розетки й листики
бiльше дорогi речi розписували кистю вiд руки, створюючи рiзнi
композицiï трав'яного орнаменту, де ритмiчно сполучаються злегка
изгибаются тоненькi червоненькi й чорнi гiлочки з пишними пiр'ястими листами-
травинками. Iнодi червоно-чорна пухната травичка доповнювала основний
орнаментальний мотив кучерявого великого стебла, кожний завиток якого
закiнчувався червоною ягiдкою
в 1960-е роки стали виконувати багатопредметнi набори й сервiзисучасна хохлома по праву одержала широке визнання не тiльки в нашiй
краïнi, але й далеко за ïï межами. Прикрашенi яскравим
розписом столовi набори, чашки, ложки, меблi експонується на
багатьох найбiльших мiжнародних виставках. I завжди це неповторне
життєрадiсне мистецтво знаходить любов i розумiння людей всiх
нацiональностей.
У колекцiï добуткiв сучасних художнiх промислiв, що зберiгаються в
росiйському музеï, значне мiсце займає лакова мiнiатюра
мстери.
виготовлення лакованих скриньок з мiнiатюрним розписом на кришках
виникло в нинiшнiм селищi мстёра володимирськоï областi в тридцятi
роки нашого сторiччя. Збори росiйського музею дає подання про
шляху розвитку й становлення мистецтва мстери за майже пiввiку його
iснування. Серед екпонатов є й такi, якi вiдкривають нам одну зi
сторiнок передiсторiï промислу. Це рiзнi побутовi предмети з
дерева, розписанi темперними фарбами й покритi шаром лаку: круглi плоскi
коробочки з орнаментом, лоток з лубочною сценкою, посудини iз кришками
(так званi кубушки), однi з персонажами пiсень кольцова, iншi — з
бiблiйними сюжетами. Зображення святоï трiйцi або волхвiв, що
скакають на конях, помiщенi на закруглених стiнках посудин, викликають
мимовiльний подив. Щоб зрозумiти, як з'явилися на свiтло цi предмети з
дерева, створенi в постреволюционние роки, потрiбно звернутися до ще
бiльш раннього перiоду iсторiï мстери.
богоявленская слобода мстёра возниковского повiту володимирськоï
губернiï, починаючи з xiv столiття було одним з багатьох у той час
центрiв iконопису. До середини xviii сторiччя на частку володимирського
краю випала мiсiя продовження iконописноï справи, коли в iнших
центрах воно йшло до загасання. Саме в мстере, а також у палесi й
холуï iз цього часу зосередилося основне виробництво iкон,
расходившихся по всiй росiï
в 1923 роцi на мiжнароднiй виставцi полешане представили своï
скриньки з мiнiатюрами. Дерев'янi предмети мстерцев не витримали
конкуренцiï з яскравими добутками палешан. Образливим була така
поразка для мстерцев. Вирiшили й вони використовувати пiд мiнiатюру той
же матерiал — пап'є-маше.
скриньки, скриньки, цигарницi, з пап'є-маше стали прекрасною
основою для мiнiатюрного темперного живопису, у якiй майстри знайшли
новi можливостi для розвитку свого мистецтва
в 1931 роцi в мстёре утворилася артiль (пролетарське мистецтво), де був
створений цех у якому стали працювати над створенням скриньок багато
колишнiх iконописцiв. Зачинателями цього мистецтва були н. п. Iклiв, а.
н.брягин, а. ф. Катягин, е.в. Юрiн, i.н. Морозов, в.н. Овчинников, г.т.
Дмитрiєв
з 1930-х до початку 50-х рокiв у мстёре зложилися й одержали розвиток
основнi особливостi стилю мiсцевоï лаковоï мiнiатюри. За цей
час мстёрци досягли високоï професiйноï майстерностi й
створили чимало чудових добуткiв. На вiдмiну вiд образiв палехских
художникiв персонажi н. п. Кликова — цiлком реальнi люди, що дiють
у реальноï, навiть конкретнiй обстановцi. Але тут є необхiдна
в лаковiй мiнiатюрi ступiнь умовностi й узагальнення. Поступово нам
вiдкриваються засоби ïï досягнення. У композицiï явно
читаються три плани. Перший — смуга землi — як би
вiдсуває дiю вглиб своєрiдноï сцени, обрамленою
декорацiєю, що представляє густий лiс на тлi свiтлого неба.
Бiльшу роль грає колорит, побудований на сполученнях вiдкритих,
чистих фарб, якими iклiв лiпить фiгури персонажiв, пiдкреслюючи
ïхню об'ємнiсть не свiтлотiнню, а вiдблисками. Пейзаж
залишає вiдчуття реального, завдяки блакитним небесам iз хмарами,
гiллястим деревам i колориту, що передає атмосферу теплого,
сонячного дня
1960-е роки ознаменувалися принципово новим етапом у мистецтвi мстёри.
Це час можна вважати перiодом пошукiв нового пiдходу до лаковоï
мiнiатюри, що виразилося в прагненнi художникiв розширити коло сюжетiв i
образiв i обновити засобу виразностi. Великий iнтерес виявився до
iсторичноï теми . У роботах 60-х рокiв зустрiчається й спроба
осмислити зображуванi подiï, i виразити своє вiдношення кним.
у добутках художникiв 70-х рокiв, якими колекцiя росiйського музею
досить багата, з'являється складна й багатогранна картина
сучасного мистецтва мстёри, своïми корiннями столiть, що йде в
глиб, а цiлями й завданнями уходящего в майбутнє . Багато хто з
особливостей, що з'явилися в останнє десятилiття, одержують
розвиток у мiнiатюрi 70-х рокiв. Це все бiльший розвиток декоративного
початку, причому декоративнiсть розумiється художниками iнакше,
чим ïï розумiли основоположники мстерского мистецтва
не випадково й те, що фольклор i росiйська iсторiя є джерелами
натхнення художникiв сучасноï мстёри. Поряд з бажання втiлити у
своïх добутках споконвiчнi риси росiйського народу, майстернi
художники бачили в цих темах бiльшi можливостi й для створення
декоративних композицiй
в останнi роки в мстёрцев з'явилося прагнення повернутися до
пейзажноï мiнiатюри 1930-50 гг. З ïï блакитними небесами,
просторовою побудовою композицiй, передачею навколишнього життя. У
мстере росте нове поколiння молодих художникiв. Пройде небагато часу, i
колекцiя поповниться добутками, у яких перед нами стане нову особу
унiкального мистецтва мстери.
Є в пiдмосков'я село жостово, жителi якоï вже бiльше пiвтора
столiть володiють майстернiстю прикраси всього однiєï речi
— пiдношення. Пiд кистю народних живописцiв цей предмет знайшов
якостi художнього твору. Зiбранi в букети або вiльно розкинулися на
блискучому чорному тлi садовi й польовi квiти прикрашають пiдношення й
несуть людям чуство радостi душi, поеззию вiчного цвiтiння природи. Адже
врядли найдеться людина, що не любить природу, байдужий до квiтiв,
ïхнiй красi, аромату, укладеноï в них великiй силi життя. Ця
тема близька кожному, тому так багато шанувальникiв жостовского таланта
не тiльки в нашiй краïнi, але й за рубежем
а колись, на початку xix столiття, вiдкриваючи в жостове першу майстерню
по виробництву виробiв з пап'є-маше, купець пилип никитьевич
вишнякiв i не пiдозрював, що заснував новий промисел, якому призначено
буде згодом увiйти до числа унiкальних вогнищ росiйськоï
народноï культури. Тут зложилося самобутнє мистецтво
декоративного живопису, що увiбрала в себе традицiï народних
розписiв на побутових предметах i станковому мальовничому натюрмортi,
по-своєму понятово й переробленого народними майстрами. Першi
пiдношення виготовлялися з пап'є-маше, як i коробочки, що
випускаються разом з ними, табакерки, марочници й скриньки. Спочатку i
ïхнiй живопис, що прикрашало, була однаковою — пейзажi,
писанi iз гравюр i картин, лiтнi й зимовi трiйки коней, чаювання за
столом. Помiщенi на чорному тлi в центрi поля добре читалися силуетами
фiгур, локальними колiрними плямами
в 1830-е роки пiдношення в жостове стали робити з металу. На думку про
замiну пап'є-маше на бiльше мiцний матерiал жостовцев навели
пiдношення нижнього тагiлу, знаменитого ще в xviii столiттi центра
ïхнього виробництва. В xix столiттi в тагiлi робили пiдношення,
прикрашенi рослинним орнаментом, характерним для предметiв уральського
народного писаного начиння iншим вiдомим центром виробництва пiдношень
став петербург. Тут були в модi пiдношення фiгурних форм, складного
малюнка, що зображувала квiти, фрукти, птахiв серед рiзних раковин i
примхливих завиткiв
жостовские майстри врахували досвiд живописцiв нижнього тагiлу й
петербурга, але не просто використовували стилi, що сподобалися, i
прийоми, а створили на ïхнiй основi свiй власний неповторний стиль
i характер прикраси пiдношень. Вiн зложився в 1870 — 1880-е роки.
у цей час збiльшився попит на пiдношення в мiстах. У трактирах, у питних
закладах i готелях пiдношення використовувалися по прямому ïхньому
призначенню, i як прикраса iнтер'єра. Пiдносне виробництво в
жостове поступово вiддiлилося вiд лаковоï мiнiатюри на пап'є-
маше. Виникло чимало майстерень, що робила пiдношення на продаж у
москвi, у петербурзi й iнших мiсцевостях. З тих пор i понинi жостово й
околишнi села є свого роду заповiдниками цього унiкального
мистецтва
колекцiя жостовских пiдношень у росiйському музеï невелика. Але в
нiй є первокласние добутку, виконанi в рiзнi перiоди життя
промислу й наочно, що вiдбивають особливостi, i рiвень мистецтва свого
часу
до числа найвiдомiших добуткiв належить овальне пiдношення, прикрашений
живописом по перламутрi
майже на кожному стародавнiм пiдношеннi коштує клеймо майстернi, у
якiй вiн був виконаний. Iз цього клейма можна довiдатися iм'я
хазяïна майстернi, а по нiй визначити час створення пiдношення
.
