СНД: на шляху до економiчного сполучника
До теперiшнього часу сформувалися двi концепцiï вiдносин Росiï iз краïнами ближнього зарубiжжя. Перша виходить iз доцiльностi формування тiсних iнтеграцiйних зв'язкiв, вигiдних як для Росiï, так i ïï партнерiв, з урахуванням змiни геополiтичноï обстановки, необхiдностi согласованнной структурноï перебудови економiки, збереження кооперацiйного спiвробiтництва. Друга концепцiя орiєнтує на економiчне розмежування й вiдокремлення Росiï через побоювання економiчного утриманства з боку партнерiв i пригальмовування процесiв ринкових реформ у Росiï. У багатьох краïнах ближнього зарубiжжя супротивники тiсноï взаємодiï з Росией, ïï спроб нав'язати своï умови поставок, розрахункiв, динамiки господарських реформПiдхiд вищих ешелонiв влади до питань взаємного спiвробiтництва рiзко змiнився пiсля песимiстичних оцiнок перспектив Спiвдружностi,характерних для кiнця 1992 — початку 1993 р. Керiвництво всiх краïн СНД заговорило про необхiднiсть створення економiчного сполучника (або спiвтовариства), скоординованоï економiчноï полiтики. Причин, як представляється, тут трохи.
По-перше, швидко погiршується економiчне становище бiльшостi держав Спiвдружностi, причому в чималому ступенi внаслiдок розриву господарських зв'язкiв, неврегульованостi валютно-фiнансових вiдносин, механiзму розрахункiв i цiноутворення. Дiï Росiï по захисту власного ринку, головним чином, установлення в торгiвлi iз цими державами мит на енергоносiï й найважливiшi сировиннi товари, додатково створюють для них чималi економiчнi ускладнення — пiднiмають цiни на цi ресурси до рiвня свiтових
По-друге, остаточно розвiялися iлюзiï про можливiсть будучи економiчно самостiйними швидко вирiшити своï проблеми, наповнити ринок i успiшно здiйснити реформи з урахуванням нацiональноï специфiки
По-третє, бiльше тверезим стало розумiння ролi очiкуваноï допомоги з боку розвинених держав миру й мiжнародних економiчних угруповань
У цих умовах не могло не пiдсилюватися усвiдомлення необхiдностi нормалiзацiï економiчних взаємин, вживання законодавчих заходiв, якi дозволили б вiдтворити нiколи єдиний економiчний простiр, але вже на новiй, ринковiй основi. Результатом сало висновок у жовтнi 1992 р. у Бiшкеку угоди Про єдину грошову систему й погодженiй грошово-кредитнiй i валютнiй полiтицi держав, що зберегли рубль у якостi законного платiжного засобу. Пiдписало цю угоду вiсiм держав
Iстотнi зрушення вiдбулися й у полiтичних поглядах. Якщо на початку 1993 р. про економiчний сполучник або iншi форми iнтеграцiйних объеденений говорили, главеим образом, представники Бiлорусi й Казахстану (наприклад, украïнськi представники заперечували по тимi або iнших причинах проти багатобiчних форм спiвробiтництва), то сьогоднi зацiкавленiсть в економiчному сполучнику виражають практично всi держави Спiвдружностi
Перелом настроïв у користi iнтеграцiйних процесiв знайшов вираження в тiм, що 14 травня 1993 р. у Москвi на засiданнi глав держав — учасникiв СНД були прийнятi декларацiя про поетапний рух до економiчного сполучника й рiшення про пiдготовку соответствуещего договору й супутнiх йому угод. Документи пiдписали Вiрменiя, Бiлорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росiя, Такжикистан, Узбекистан, Украïна , тобто всi учасники засiдання за винятком Туркменiстану, що, втiм, виявляє цiкавiсть до цiєï роботи як спостерiгач. У документах вiдбите прагнення до глибокоï iнтеграцiï, створенню загального ринку для вiльного перемiщення товарiв, послуг, капiталiв, трудових ресурсiв при забезпеченнi взаємних iнтересiв держав i намiр бiльш тiсно узгоджувати дiï по рiзних напрямках економiчноï полiтики, особливо проведенню економiчних реформ Потiм була пiдготовлена угода про Мiждержавний банк СНД, а у вереснi 1993 р. укладений Договiр про створення Економiчного сполучника СНГ.
Пiзнiше, 24 вересня 1993 р., у Москвi був пiдписаний рамковий Договiр про створення економiчного сполучника. Договiр вiдкритий будь-якiй краïнi СНД для приєднання. Вiн передбачає координацiю грошово-кредитноï, фiнансовоï й валютноï полiтики й гармонiзацiю налогооблажения. Однак що було зовсiм новим у Договорi — це визнання iснування двох валютних систем у рамках економiчного простору СНД: багато^-валютний системи й рублевоï зони нового типу, тобто зони росiйського рубля. Для многовалютной системи Договiр установив мети, стадiï й механiзми трансформацiï в напрямку валютного сполучника
1) На першiй стадiï трансформацiï Договiр передбачає
створення платiжного сполучника на базi: взаємного визнання й
офiцiйних котирувань всiх республiканських валют; багатобiчного
клiрингу через Мiждержавний банк або iншi установи з використанням
нацiональних валют; скоординованих механiзмiв взаємного
кредитування для покриття дефiцитiв платiжних балансiв;
конвертованостi нацiональних (республiканських) валют по поточних
розрахунках
Мiждержавний банк був створений у груднi 1993 р. Частка Росiï в його оплаченому капiталi — 50%. Банк повинен надавати кредити республiканським центральним банкам у рамках лiмiтiв, пропорцiйних ïхнiм рахункам у цьому банку. Iз другоï половини 19944 р. банк повинен був забезпечити багатобiчний клiринг у росiйських рублях, у твердих валю-тах або в третiх валютах за рiшенням Ради банку
2) На наступному етапi передбачалася трансформацiя платiжного сполучника
в валютний сполучник на базi: плаваючих обмiнних курсiв
республiканських валют i втримань коливань курсiв у погоджених межах;
повноï конвертованостi цих валют
3) Пiсля досягнення валютноï прозоростi передбачалося перетворити
многовалютную систему в одновалютну. При цьому найбiльше широко
використовувана й стабiльна валюта серед колишнiх республiканських
валют (фактично — росiйський рубль) повинен був вiдiгравати
роль загальноï валюти
Мiждержавний валютний комiтет, передбачений Договором про економiчний сполучник у якостi наднацiонального валютного органа, був надiлений такими функцiями, як здiйснення мер, що сприяє конвертованостi м'яких валют по поточних розрахунках; контроль за процесом лiбералiзацiï ринку iноземноï валюти в краïнах-учасницях Договору для того, щоб забезпечити формування обмiнних курсiв ïхнiх валют ринковими факторами; створення фонду пiд контроль комiтету у випадку намiру учасникiв Договору частково об'єднати резерви твердоï валюти, золота й дорогоцiнних металiв для рiшення проблем платiжних балансiв. Однак незважаючи на те, що дiяльнiсть комiтету формально почалася в 1994 р., зазначенi угоди залишилися на паперi
Щоб запустити дiйсно працюючий мiждержавний банкiвський механiзм, акцент варто було б змiстити убiк будiвництва таких iнститутiв, якi, як Європейський Iнвестицiйний Банк, забезпечували б порiвняно дешеве довгострокове кредитування з метою ви-равнивания рiвнiв економiчного розвитку краïн-членiв
У СНД можна спостерiгати картину свого роду розгортання у зворотному напрямку iсторiï валютноï iнтеграцiï в Захiднiй Європi: вiд механiзму один банк — одна грошова одиниця до бiльше вiльного системi (часткового) об'єднання резервiв пропорцiйно зобов'язанням нацiональних центральних банкiв i загальноï грошовоï одиницi, заснованоï на фiксованому паритетi й имеющей нацiональнiй деномiнацiï; потiм до керованих — у рамках погодженого дiапазону — коливанням обмiнного курсу й скоординованiй грошово-кредитнiй i фiнансовiй полiтицi, i нарештi до серiï угод, що на^-поминають свiтову фiнансову систему у свiтi в серединi 70-х гг.
На дiлi,на думку ряду фахiвцiв, навiть видиме виконання певних валютних угод, пiдписаних у пострадянському карбованцевому перiодi, — це чистий збiг: тiльки тi угоди й тiльки в тiм ступенi виконувалися, — в основному це стосується введення плаваючих обмiнних курсiв i створення бiльш-менш розвинених ринкiв iноземноï валюти, — якi дозволяють пострадянським краïнам (тимчасово) пiдтримувати мiнiмальний ступiнь зовнiшньоï конкурентноспособности й не вимагає просунутих форм координацiï фiнансовоï полiтики, у той час як жодна понаварта мiжнародна мета на рiвнi СНД досягнута не була: з одного боку, оскiльки пострадянськi держави зрозумiли, що бiльше нiколи не будуть мати можливостi вiльно й безвiдповiдально друкувати грошi, i, з iнший строни, у силу специфiчноï природи перехiдноï економiки. Остання пiдстава тим весомее, що в нинiшнiх умовах спiльно плаваючi валюти (як би не було бажано спiльне плавання) а priori не в змозi усунути структурнi, iнституцiональнi й iншi фундаментальнi причини порушень в областi фiнансiв i знизити iнфляцiю до контрольованого рiвня. Оновлена iдея створення мiжнародного валютно-фiнансового комiтету СНД, досить популярна в серединi 1995 р., iде не настiльки далеко, щоб зламати тенденцiю мнимого розвитку мiжнародних фiнансових iнститутiв, не пов'язаних з мiжнародним економiчним i фiнансовим клiматом ВСНГ.
Однiєï з найгострiших проблем взаємин краïн ближнього зарубiжжя стала проблема взаємних розрахункiв. Ïï невiдкладне рiшення є необхiдною умовою формування економiчного сполучника. Пошук грошово-розрахунковоï моделi, прийнятноï для краïн ближнього зарубiжжя, iде давно. Ряд ïх вийшли з рублевоï зони й увели своï нацiональнi валюти
Деякi фахiвцi ще наприкiнцi 1991 р. не виключали можливостi формування рублевоï зони особливого типу, що сполучить нацiональнi валюти у внутрiреспублiканському зворотi з рублем Росiï як резервна валюта безготiвкових розрахункiв мiж республiками. На цю гiпотезу з'явилося посилання в оглядi ЕеК ООН за перше пiврiччя 1992 р. Дана модель валютних вiдносин (полiвалютна зона iз взаимо плаваючими курсами нацiональних валют i координацiєю господарськоï й грошовоï полiтики) знайшла своє мiсце й у реченнях Iнституту зовнiшньоекономiчних дослiджень РАН за 1992 р. При цьому Iнститут виходить iз високого ступеня ймовiрностi рiзних швидкостей i спрямованостi реформних перетворень у державах на територiï колишнього СРСР, i вiдповiдно необхiдностi захисту внутрiшнiх ринкiв вiд сторонньоï iнфляцiï й вiдтоку з них товарних ресурсiв мiсцевого походження Однак полiтичне оформлення процесiв державного размеживания помiтно розiйшлося з економiчними реалями. Досить нагадати, що Бiловезьке й угоди, що пiшли за ним, виходили з функцiонування єдиного рубля й лише введення з 1 липня 1992 р. системи мiждержавних розрахункiв через кореспондентские рахунку в Центральному банку Росии (як захищеноï мiри вiд кредитноï емисси рубля в iнших державах СНД) привелася до реального припинення функцiонуванню грошовоï системи, заснованоï на колишньому радянському рублi
Наступив новий етап — подiл на автономнi грошовi системи, зовнi об'єднанi загальним платiжним засобом — рублем — у початковому грошовому обiгу ( 10-15% загального звороту), але рiзнi у своïй основi — у безготiвковому обiгу. З облiком цього була почата спроба створити Мiждержавний банк краïн СНД для багатобiчних розрахункiв
Полiтичнi iгри з рублевою зоною, покликанi демонтувати прагнення до реiнтеграцiï, завершилося пiдписанням 7 вересня 1993 р. шiстьома державами — Росiєю, Вiрменiєю, Бiлоруссю, Казахстаном, Такжикистаном i Узбекистаном — вiдповiдноï угоди, де було заявлено про прагнення учасникiв мати єдину грошову систему з використанням росiйськоï валюти, а потiм висновком з Росiєю двостороннiх угод з конкретними зобов'язаннями. Краïни, що заявили про своє прагнення мати загальну грошову систему з використанням росiйськоï валюти, зобов'язалися погодити з Росiєю основнi параметри грошово-кредитноï, фiнансовоï, валютноï, митноï полiтики й обсягу валютноï iнтервенцiï на ринках. Як основнi показники повиннi були б використовуватися обсяги грошовоï маси на територiï держав — учасникiв угоди, розмiри дефiцитiв консолiдованих бюджетiв, показники регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв, процентнi ставки по кредитах
Таким чином, у рамках сформованого 27 вересня 1993 р. Економiчного сполучника як би вiдразу виникли двi зони розрахунково-платiжних вiдносин, друга з яких опирається на самостiйнi валютнi полiтики держав-членiв i котирування валют до рубля через крос-курси СКВ. До цiєï зони належать Киргизстан, Молдова, Туркменiстан i Украïна
