Господарство Румунiï: Оцiнка природно-ресурсного потенцiалу

Господарство Румунiï важлива ланка в економiчнiй системi
краïн. У процесi поглиблення мiжнародного подiлу працi Румунiя усе
бiльше спецiалiзується на виробництвi продуктiв, одержуваних вiд
переробки нафти, природного газу, кам'яноï солi, лiсу. Швидкi темпи
iндустрiалiзацiï дозволяють Румунiï з кожним роком в усi
бiльших кiлькостях направляти в iншi краïни машини й устаткування.
Крiм того, Румунiя, як i ïï пiвденнi й захiднi сусiди,
спецiалiзується на поставках у бiльше пiвнiчнi краïни
фруктiв, винограду, овочiв i продуктiв ïхньоï переробки. У
свою чергу, першорядне значення мають для Румунiï гарантованi
поставки комплектного промислового устаткування, рiзноманiтних машин, а
також деяких масових видiв промисловоï сировини з iнших краïн

Змiна структури народного господарства Румунiï наочно
пiдтверджується спiввiдношенням двох провiдних галузей економiки:
в 1981 р. на частку промисловостi доводилося бiльше 88% загальноï
продукцiï промисловостi й сiльського господарства, разом узятих (в
1950 р. -тiльки 46%).

Найбiльш високими й стiйкими темпами росло промислове виробництво, що
забезпечує основну масу приросту нацiонального доходу краïни.
Високi середньорiчнi темпи приросту валовоï промисловоï
продукцiï були досягнутi не тiльки на перших стадiях
iндустрiалiзацiï (1951- 1960 р.- 12,9%), але й у наступнi роки,
коли промисловий потенцiал СРР мав уже значнi масштаби (1971-1980 р.-
11,2%).

Одним з вирiшальних факторiв, що визначили високi темпи економiчного
розвитку СРР, з'явилося видiлення значноï частини нацiонального
доходу на потреби розширеного вiдтворення. Норма нагромадження становила
(у вiдсотках вiд загального обсягу нацiонального доходу): в 1951-1955
р.-17,6; в 1956-1960 р.-16; в 1961-1965 р. — 24,3; в 1966-1970 р.-
28,8; в 1971-1975 р.- 34,1; в 1976-1980 р.-36,3. Iнтенсивне
нагромадження дозволило створити сучасну матерiально-технiчну базу, у
коренi змiнити структуру й технiчний рiвень виробничого апарата

У современней Румунiï сформувалося й перебуває в процесi
формування кiлька промислових районiв Серед них масштабами виробництва й
розмаïтiстю галузей видiляється промисловий район
Центральноï Мунтении; iз цим районом, головними центрами
якого є Бухарест i Плоешти, зв'язаний промисловий центр Брашов.
Разом вони випускають близько 2/5 промисловоï продукцiï
краïни. Цей район видiляється насамперед машинобудуванням i
нафтопереробкою, займаючи також провiдне мiсце в гумовiй, паперовiй,
текстильнiй промисловостi: великi його роль i у виробництвi
електроенергiï, хiмiчних i харчових продуктiв

Центральна Трансiльванiя — найбiльший район газовоï
хiмiчноï й скляноï промисловостi В перспективi
пiдсилюється його значення у виробництвi електроенергiï

Хунедоаро-Решицкий промисловий район має яскраво
виражену вугiльно-металургiйну спецiалiзацiю

Поряд iз цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була
закладена трохи ранiше, в останнi роки швидкими темпами формуються ще
три перспективних промислових райони в колись слабко розвиненi областях

Захiдно^-Молдавський, охвативающий промисловi центри областi
Бакеу в долинi р. Сирет i ïï припливiв Тротуш i Еистрина
Основа розвитку промисловостi цього району — нефтегазохимия й
комплекс виробництв, пов'язаних з переробкою лiсу, включаючи целлюлозно-
бумяжную промисловiсть

Олтенский промисловий район (з головними центрами в Крайове й
Тиргу-Жиу). Цей район спецiалiзується на видобутку нафти,
енергетичних вугiль, а на цiй базi й на виробництвi електроенергiï
й хiмiчноï продукцiï Одночасно з розвитком енергетики й
хiмiï Олтенский район поглиблює свою спецiалiзацiю на
електротехнiку й деревообробцi Нижне- Дунайський промисловий район
(з головними центрами Галац i Бреила). Цей район у перспективi
перетворюється в головну базу чорноï металургiï
краïни з машинобудiвною промисловiстю, що розвивається (у
першу чергу суднобудiвноï). У ньому на базi рослинних ресурсiв
Балти, i особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно-
паперова й хiмiчна промисловiсть

Румунiя серед держав закордонноï Європи — великий
виробник сiльськогосподарськоï продукцiï (особливо зерна); ця
продукцiя в середнi по врожайностi роки не тiльки покриває основнi
внутрiшнi потреби краïни, але й частково експортується. Нинi
поряд зi сприятливими в бiльшiй частинi краïни ґрунтово-
клiматичними умовами створенi важливi соцiально-економiчнi передумови,
що дозволяють у найближчий перiод рiзко пiдвищити виробництво
сiльськогосподарських продуктiв

У Румунiï, як i в iнших краïнах Пiвденно-схiдноï
Європи, головна галузь сiльського господарства —
рослинництво. Воно дає бiля 2/3 валовоï
сiльськогосподарськоï продукцiï; на частку тваринництва
доводиться близько 1/ 3-3- У бiльшостi рiвнинних районiв частка
рослинництва ще вище. У гiрськi ж i деяких горбкуватих районах
тваринництво — головна галузь сiльського господарства

Зменшення в останнi роки посiвiв зернових культур не привело до
скорочення виробництва зерна, тому що виросла врожайнiсть

Серед зернових культур рiзко переважають кукурудза й пшениця

Основнi виробники зерна в Румунiï — Нижне-Дунайська й Середньо-
Дунайська низовини

За рiвнем розвитку тваринництва Румунiя близька до Болгарiï i
Югославiï, але ще сильно уступає, наприклад, Чехословаччини.
Дотепер у краïнi широко поширене малоинтенсивное пасовищне
тваринництво, що вiдрiзняється порiвняно невисокою продуктивнiстю.
Зi збiльшенням в останнi роки посiвiв коренеплодiв i кормовоï
кукурудзи створюються бiльше сприятливi умови для розширення стiйлового
змiсту худоби й росту тваринницькоï продукцiï

значних традицiй в областi морського й рiчкового транспорту. У сучаснiй
Румунiï роль водного й особливо автодорожнього транспорту поступово
зростає. Однак основна маса вантажiв i пасажирiв продовжує
перевозитися усерединi краïни по залiзницях. У
зовнiшньоторговельних перевезеннях поряд iз залiзничним транспортом
важливу роль грають рiчковий i морський транспорт. Специфiчна риса
транспорту Румунiï, що вiдрiзняє ïï вiд бiльшостi
iнших європейських краïн, -бiльше широкий розвиток
трубопровiдного транспорту

У кожному з п'яти економiчних районiв є iстотнi внутрiшнi
розходження як у природних умовах, так i в характерi виробництва. У рядi
випадкiв цi розходження пiдсилюються в результатi залучення в
господарське використання нових природних ресурсiв i формування нових
iндустрiальних центрiв i вузлiв. Особливо яскраво цi змiни проявляються
в колись хазяйновито вiдсталих областях: Бакеу (у Пiвнiчно-схiдному
районi), у Добруджi (у Пiвденно-схiдному районi), в Олтении (на заходi
Пiвденного району).

Iснуючi у великих економiчних районах господарськi розходження
дозволяють виявити усерединi них економiчнi райони другого порядку, або
пiдрайони. З метою краще пристосувати апарат керування до рiшення
економiчних завдань у рамках економiчних одиниць, що сформувалися бiльше
дробових, у соцiалiстичнiй Румунiï проведена реорганiзацiя
адмiнiстративного подолу. Новi адмiнiстративно-господарськi одиницi
— областi (усього 16 областей) у бiльшостi випадкiв являють собою
подiбнi економiчнi райони другого порядку

Румунiï усе ширше утягується в мiжнародний обмiн. Вирiшальну
роль у цьому грає розширення й поглиблення мiжнародного подiлу
працi

Успiхи, досягнутi Румунiєю в пiслявоєннi роки в областi
iндустрiалiзацiï, обумовили бiльшi змiни в структурi ïï
зовнiшньоï торгiвлi В експортi цi змiни складаються насамперед у
збiльшеннi частки готових промислових виробiв. Швидко, що
розвивається iндустрiя, забезпечує постiйне збiльшення
експорту встаткування (особливо для нафтовоï, хiмiчноï,
цементноï промисловостi), засобiв транспорту (вантажнi вагони й
цистерни, рiчковi й морськi судна), сiльськогосподарських машин
(трактори й iн.). За перiод 1978-1989 р. частка продукцiï
машинобудування у вартостi експорту виросла з 0, 8% до 16% i
продовжує збiльшуватися. Усе бiльше розширюється експорт
продукцiï хiмiчноï промисловостi (кальцинована й каустична
сода, газова сажа, фармацевтичнi товари й iн.). Дуже важливими статтями
експорту продовжують залишатися нафтопродукти й продукцiя лiсовоï
промисловостi. Щорiчно вивозиться бiля половини вироблених у краïнi
нафтопродуктiв (порядку 6 млн. т), головним чином бензину й дизельного
палива. Експортується також близько 1/4 вироблених у краïнi
пиломатерiалiв (на 2/3 хвойнi й на 1/3 листяних порiд), багато фанери,
меблiв. При цьому усе бiльше пiдвищується рiвень промисловоï
переробки експортованих нафтових i лiсових продуктiв. У бiльших
кiлькостях Румунiя стала вивозити цемент i шибку (близько 1/3 вiд
ïхнього виробництва). Вона

Основнi змiни в структурi iмпорту складаються в збiльшеннi частки
промисловоï сировини й напiвфабрикатiв (насамперед залiзна руда,
кокс, апатитовий концентрат, бавовна) i в зниженнi частки готових
промислових виробiв. Причому серед iмпортованоï готовоï
промисловоï продукцiï зросла питома вага машин i комплектного
устаткування для заводiв i зменшилася частка товарiв, що мають
другорядне значення