Господарство Румунiï: Оцiнка природно-ресурсного потенцiалу

Господарство Румунiï важлива ланка в економiчнiй системi краïн. У процесi поглиблення мiжнародного подiлу працi Румунiя усе бiльше спецiалiзується на виробництвi продуктiв, одержуваних вiд переробки нафти, природного газу, кам'яноï солi, лiсу. Швидкi темпи iндустрiалiзацiï дозволяють Румунiï з кожним роком в усi бiльших кiлькостях направляти в iншi краïни машини й устаткування. Крiм того, Румунiя, як i ïï пiвденнi й захiднi сусiди, спецiалiзується на поставках у бiльше пiвнiчнi краïни фруктiв, винограду, овочiв i продуктiв ïхньоï переробки. У свою чергу, першорядне значення мають для Румунiï гарантованi поставки комплектного промислового устаткування, рiзноманiтних машин, а також деяких масових видiв промисловоï сировини з iнших краïн
Змiна структури народного господарства Румунiï наочно пiдтверджується спiввiдношенням двох провiдних галузей економiки: в 1981 р. на частку промисловостi доводилося бiльше 88% загальноï продукцiï промисловостi й сiльського господарства, разом узятих (в 1950 р. -тiльки 46%).
Найбiльш високими й стiйкими темпами росло промислове виробництво, що забезпечує основну масу приросту нацiонального доходу краïни. Високi середньорiчнi темпи приросту валовоï промисловоï продукцiï були досягнутi не тiльки на перших стадiях iндустрiалiзацiï (1951- 1960 р.- 12,9%), але й у наступнi роки, коли промисловий потенцiал СРР мав уже значнi масштаби (1971-1980 р.- 11,2%).
Одним з вирiшальних факторiв, що визначили високi темпи економiчного розвитку СРР, з'явилося видiлення значноï частини нацiонального доходу на потреби розширеного вiдтворення. Норма нагромадження становила (у вiдсотках вiд загального обсягу нацiонального доходу): в 1951-1955 р.-17,6; в 1956-1960 р.-16; в 1961-1965 р. — 24,3; в 1966-1970 р.- 28,8; в 1971-1975 р.- 34,1; в 1976-1980 р.-36,3. Iнтенсивне нагромадження дозволило створити сучасну матерiально-технiчну базу, у коренi змiнити структуру й технiчний рiвень виробничого апарата
У современней Румунiï сформувалося й перебуває в процесi формування кiлька промислових районiв Серед них масштабами виробництва й розмаïтiстю галузей видiляється промисловий район Центральноï Мунтении; iз цим районом, головними центрами якого є Бухарест i Плоешти, зв'язаний промисловий центр Брашов. Разом вони випускають близько 2/5 промисловоï продукцiï краïни. Цей район видiляється насамперед машинобудуванням i нафтопереробкою, займаючи також провiдне мiсце в гумовiй, паперовiй, текстильнiй промисловостi: великi його роль i у виробництвi електроенергiï, хiмiчних i харчових продуктiв
Центральна Трансiльванiя — найбiльший район газовоï хiмiчноï й скляноï промисловостi В перспективi пiдсилюється його значення у виробництвi електроенергiï
Хунедоаро-Решицкий промисловий район має яскраво виражену вугiльно-металургiйну спецiалiзацiю
Поряд iз цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була закладена трохи ранiше, в останнi роки швидкими темпами формуються ще три перспективних промислових райони в колись слабко розвиненi областях
Захiдно^-Молдавський, охвативающий промисловi центри областi Бакеу в долинi р. Сирет i ïï припливiв Тротуш i Еистрина Основа розвитку промисловостi цього району — нефтегазохимия й комплекс виробництв, пов'язаних з переробкою лiсу, включаючи целлюлозно- бумяжную промисловiсть
Олтенский промисловий район (з головними центрами в Крайове й Тиргу-Жиу). Цей район спецiалiзується на видобутку нафти, енергетичних вугiль, а на цiй базi й на виробництвi електроенергiï й хiмiчноï продукцiï Одночасно з розвитком енергетики й хiмiï Олтенский район поглиблює свою спецiалiзацiю на електротехнiку й деревообробцi Нижне- Дунайський промисловий район (з головними центрами Галац i Бреила). Цей район у перспективi перетворюється в головну базу чорноï металургiï краïни з машинобудiвною промисловiстю, що розвивається (у першу чергу суднобудiвноï). У ньому на базi рослинних ресурсiв Балти, i особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно- паперова й хiмiчна промисловiсть
Румунiя серед держав закордонноï Європи — великий виробник сiльськогосподарськоï продукцiï (особливо зерна); ця продукцiя в середнi по врожайностi роки не тiльки покриває основнi внутрiшнi потреби краïни, але й частково експортується. Нинi поряд зi сприятливими в бiльшiй частинi краïни ґрунтово- клiматичними умовами створенi важливi соцiально-економiчнi передумови, що дозволяють у найближчий перiод рiзко пiдвищити виробництво сiльськогосподарських продуктiв
У Румунiï, як i в iнших краïнах Пiвденно-схiдноï Європи, головна галузь сiльського господарства — рослинництво. Воно дає бiля 2/3 валовоï сiльськогосподарськоï продукцiï; на частку тваринництва доводиться близько 1/ 3-3- У бiльшостi рiвнинних районiв частка рослинництва ще вище. У гiрськi ж i деяких горбкуватих районах тваринництво — головна галузь сiльського господарства
Зменшення в останнi роки посiвiв зернових культур не привело до скорочення виробництва зерна, тому що виросла врожайнiсть
Серед зернових культур рiзко переважають кукурудза й пшениця
Основнi виробники зерна в Румунiï — Нижне-Дунайська й Середньо- Дунайська низовини
За рiвнем розвитку тваринництва Румунiя близька до Болгарiï i Югославiï, але ще сильно уступає, наприклад, Чехословаччини. Дотепер у краïнi широко поширене малоинтенсивное пасовищне тваринництво, що вiдрiзняється порiвняно невисокою продуктивнiстю. Зi збiльшенням в останнi роки посiвiв коренеплодiв i кормовоï кукурудзи створюються бiльше сприятливi умови для розширення стiйлового змiсту худоби й росту тваринницькоï продукцiï
значних традицiй в областi морського й рiчкового транспорту. У сучаснiй Румунiï роль водного й особливо автодорожнього транспорту поступово зростає. Однак основна маса вантажiв i пасажирiв продовжує перевозитися усерединi краïни по залiзницях. У зовнiшньоторговельних перевезеннях поряд iз залiзничним транспортом важливу роль грають рiчковий i морський транспорт. Специфiчна риса транспорту Румунiï, що вiдрiзняє ïï вiд бiльшостi iнших європейських краïн, -бiльше широкий розвиток трубопровiдного транспорту
У кожному з п'яти економiчних районiв є iстотнi внутрiшнi розходження як у природних умовах, так i в характерi виробництва. У рядi випадкiв цi розходження пiдсилюються в результатi залучення в господарське використання нових природних ресурсiв i формування нових iндустрiальних центрiв i вузлiв. Особливо яскраво цi змiни проявляються в колись хазяйновито вiдсталих областях: Бакеу (у Пiвнiчно-схiдному районi), у Добруджi (у Пiвденно-схiдному районi), в Олтении (на заходi Пiвденного району).
Iснуючi у великих економiчних районах господарськi розходження дозволяють виявити усерединi них економiчнi райони другого порядку, або пiдрайони. З метою краще пристосувати апарат керування до рiшення економiчних завдань у рамках економiчних одиниць, що сформувалися бiльше дробових, у соцiалiстичнiй Румунiï проведена реорганiзацiя адмiнiстративного подолу. Новi адмiнiстративно-господарськi одиницi — областi (усього 16 областей) у бiльшостi випадкiв являють собою подiбнi економiчнi райони другого порядку

Частка району (в % ог загального республiканського пiдсумку)			Пiвдень	Здпад	Центр i Пiвнiч	Пiвнiчний схiд	Пiвденний схiд	Усього
Територiя		у тис. кв. км.	71	45	55	38	29	238
		b %	30	19	23	16	12	100
Населення		Млн. чiл	2,7	2,7	3,8	3,0	1,7	18,4
		b %	39	15	21	16	9	100
Валова промислова продукцiя			40	19	24	10	7	100
Виробництво електроенергiï			31	26	23	15	5	100
Видобуток нафти			82			18		100
Виплавка стали			4	91	4		1	100
Рiлля			37	17	16	15	15	100
Виноградники			46	9	7	14	24	100
Сади			51	16	20	7	6	100
Лiсу			26	22	28	19	5	100
Збiр	зерна		41	18	13	12	16	100
	цукровi буряки		28	23	24	19	6	100
	соняшники		38	11	9	20	22	100
Поголiв'я	великого рогато худоби		30	16	27	18	9	100
	свиней		32	23	22	13	10	100
	овець		30	14	21	16	19	100

Народне господарство Румунiï усе ширше утягується в мiжнародний обмiн. Вирiшальну роль у цьому грає розширення й поглиблення мiжнародного подiлу працi
Успiхи, досягнутi Румунiєю в пiслявоєннi роки в областi iндустрiалiзацiï, обумовили бiльшi змiни в структурi ïï зовнiшньоï торгiвлi В експортi цi змiни складаються насамперед у збiльшеннi частки готових промислових виробiв. Швидко, що розвивається iндустрiя, забезпечує постiйне збiльшення експорту встаткування (особливо для нафтовоï, хiмiчноï, цементноï промисловостi), засобiв транспорту (вантажнi вагони й цистерни, рiчковi й морськi судна), сiльськогосподарських машин (трактори й iн.). За перiод 1978-1989 р. частка продукцiï машинобудування у вартостi експорту виросла з 0, 8% до 16% i продовжує збiльшуватися. Усе бiльше розширюється експорт продукцiï хiмiчноï промисловостi (кальцинована й каустична сода, газова сажа, фармацевтичнi товари й iн.). Дуже важливими статтями експорту продовжують залишатися нафтопродукти й продукцiя лiсовоï промисловостi. Щорiчно вивозиться бiля половини вироблених у краïнi нафтопродуктiв (порядку 6 млн. т), головним чином бензину й дизельного палива. Експортується також близько 1/4 вироблених у краïнi пиломатерiалiв (на 2/3 хвойнi й на 1/3 листяних порiд), багато фанери, меблiв. При цьому усе бiльше пiдвищується рiвень промисловоï переробки експортованих нафтових i лiсових продуктiв. У бiльших кiлькостях Румунiя стала вивозити цемент i шибку (близько 1/3 вiд ïхнього виробництва). Вона
Основнi змiни в структурi iмпорту складаються в збiльшеннi частки промисловоï сировини й напiвфабрикатiв (насамперед залiзна руда, кокс, апатитовий концентрат, бавовна) i в зниженнi частки готових промислових виробiв. Причому серед iмпортованоï готовоï промисловоï продукцiï зросла питома вага машин i комплектного устаткування для заводiв i зменшилася частка товарiв, що мають другорядне значення