Твiр з викладом сюжету драми Шиллера Розбiйники
Розбiйники — ярчайшее добуток нiмецькоï штюрмерскойдраматургiï, полум'яний дикий дифiрамб, подiбно лавi исторгнувшейся
iз глибини юноï, энергической душi (В. Г. Бєлiнський ).
Конфлiкт цiєï драми поляризований у фiгурах двох братiв Моор
— великодушного Карла й своєкорисливого Франца.
Карл - студент, захоплений творами давньогрецького iсторика Плутарха й
мрiє про республiканський лад, про вiдродження античних чеснот.
Для нього нестерпний сваволя, що панує на батькiвщинi. ПРО, якщо б
дух Нiмеччини повстав з попелу!1 — викликує вiн. Шляхетний
ентузiаст, Карл нездатний на ощадливiсть, вiн спонукуваний у своïх
дiях поривами серця й високих iдей. Його брат Франц далекий високих iдей
i нехтує людей. Ïм керують у всьому безсоромний егоïзм,
цинiчна ощадливiсть.
Образи братiв данi Шиллером укрупненно, масштабно, ïхнi фiгури
пiднятi до символiчного втiлення одухотвореного добра й бездуховного
зла. Але Шиллер не обмежується моральним протиставленням цих
персонажiв. Темi ворожнечi двох братiв (вона була популярноï в
драматургiï Бури й натиску) вiн додав цивiльний характер, створивши
добуток, по сутi призивавшее до революцiйноï боротьби.
Поки Карл в унiверситетi мрiє про вiдновлення миру, Франц
затiває проти нього пiдлу iнтригу. Вiн обмовляє батьковi на
брата, обвинувачуючи його в розпустi й усiляких злочинах, i доводить
батька до того, що той проклинає улюбленого сина. Потiм Франц
мiстить старого в пiдземелля й морить його голодом, щоб скорiше взяти у
своï руки маєток. Вiн переслiдує наречену Карла Лмалию,
загрожуючи ïй ув'язненням у монастир, якщо вона не поступиться його
домаганням. Поводження Франца вiдкриває Карловi ока на волаючi
протирiччя навколишньоï його дiйсностi. Охоплений горем i
збурюванням, вiн стає на чолi зграï розбiйникiв-месникiв i
повiдомляє вiдкриту вiйну всьому суспiльству. Бунтарство штюрмеров
перетворюється в драмi Шиллера в щось бiльше — у боротьбу
проти соцiальноï несправедливостi. Думка зробити героєм
розбiйника не була лише плодом буйноï фантазiï молодого
автора. Слухи про шляхетних розбiйникiв, що захищають бiднякiв i карають
багатiïв, ходили в народi; у рiк створення драми в баварських лiсах
була виявлена бiльша розбiйницька зграя. Мiсце дiï — Нiмеччина,-
безстрашно написав Шиллер пiсля перелiку дiючих осiб, пiдкресливши тим
самим реальнiсть зображуваних ïм подiй i обставин. У ходi дiï
драми вiн не один раз показує, що в Нiмеччинi прояву жорстокого
деспотизму аж нiяк не одиничнi.
- Цей рубiн снять iз пальця одного мiнiстра, якого я на полюваннi мертвим кинув до нiг його государя. Виходець iз чернi, вiн лестощами домiгся положення першого улюбленця; падiння попередника послужили йому щаблем до почестей, вiн сплив на сльозах обiбраних ïм сирiт. Цей алмаз я зняв з одного радника, що продавав почеснi чини й посади тому, хто бiльше дасть, i проганяв вiд своïх дверей скорбного про батькiвщину патрiота. Цей агат я ношу на згадку мерзенного попа, якого я придушив власними руками за те, що вiн у своïй проповiдi плакався на занепад iнквiзицiï,
У зграю Карла приходить якийсь Косинский, наречену якого насильно
вiдвезли в палац князя, щоб зробити наложницею. Так, деспотизм
панує в краïнi, i Карл не зрячи пiднявся на боротьбу проти
нього. Вiн мрiє знищити монархiчний режим i перетворити Нiмеччину
в республiку. Карла, однак, мучить необхiднiсть насильства. Вiн далеко
не впевнений, що знайшов щирий шлях боротьби за волю й справедливiсть.
Вiн встиг переконатися, що зовсiм не всi його спiвтоваришi керуються
шляхетними цiлями, — бiльшiсть iз них просто ґвалтiвники й
грабiжники, що втяглися в розбiй. Карловi нестерпна думка, що його зграя
губить не тiльки винних, але й безвинних. Гинуть i його близькi:
умирає вiд горя батько, просить про смертi Амалия, i Карл
заколює ïï своєю рукою.
- ПРО, я дурень, що мрiяв виправити мир злодiяннями й дотримувати закони беззаконнями, — з гiркотою говорить Карл. Мова йде, зрозумiло, не про юридичнi закони, що дiють у феодальнiй Нiмеччинi (Карл i не думає миритися з iснуючими порядками), а про закони людяностi. Караючи себе за ïхнє порушення, Карл вiддається в руки правосуддя
- Шиллер писав Розбiйникiв потай, по ночах, ховаючись вiд пильностi наглядачiв академiï. П'єса була поставлена за кордоном — у Мангейме, столицi сусiднього герцогства Пфальцского. Спектакль викликав виняткову наснагу глядачiв. Палаючi очi, стислi кулаки, тупiт, хрипкi вигуки. Незнайомi кидалися один одному в объятья… Здавалося, у цьому хаосi народжується нова свiтобудова, — розповiдав очевидець
