Твiр на тему: Бiблiйнi мотиви в ПОВIСТI СОБАЧЕ СЕРЦЕ

Повiсть Собаче серце належить до числа добуткiв, присвячених Москвi, що описують складний, суперечливе пiсляреволюцiйний час. I разом з тим у нiй порушенi вiчнi, глобальнi теми й питання, актуальнi для людства незалежно вiд часових-просторово-тимчасових координат. М. О. Булгаков використав при створеннi повiстi безлiч лiтературних алюзiй i ремiнiсценцiй (початок явно перегукується з поемою А. Блоку. Дванадцять , манера зайвоï деталiзацiï — традицiя Гоголя), але особливу вагомiсть i значимiсть оповiданню надають бiблiйнi мотиви, що перекладають його у фiлософський план, що пiдкреслюють глобальнiсть i загальнолюдський змiст проблем, що пiднiмають.
Одним з таких мотивiв, що простежуються не тiльки в Собачому серцi, але й в iнших творах Булгакова (наприклад, Майстер i Маргарита ), є побудова системи персонажiв за принципом учитель — учень — зрадник (провокатор). Дiйсно, професор Преображенський — учитель, головнi риси якого — мудрiсть, iнтелiгентнiсть, глибоке розумiння того, що вiдбувається в сполученнi з певним науковим фанатизмом. Образ Преображенського даний практично цiлком у релiгiйному висвiтленнi: вiд властивого прiзвища до характеристик, якi дають йому iншi дiючi особи, в основному Шарiка й Борменталь (творець, божество, жрець i т.д.). З майже сакрального прiзвища Преображенський зв'язана ще одна характерна деталь: дитинство i юнiсть Шарiка що ходять у Преображенськiй застави, там же вмирає Чугункiн (пивна Стоп- Сигнал, як написано в щоденнику доктора Борменталя); ця деталь за принципом алогiзму пiдкреслює абсурднiсть iдеï створення новоï людини, перетворення собаки в людину, перетворення.
У системi персонажiв доктор Борменталь — учень, щиро вiдданий учителевi й разом з тим нiколи до кiнця його не розумiючий (цi якостi характернi для всiх булгаковських учнiв — згадаємо Левiя Матвiя й Iвана Бездомного з роману Майстер i Маргарита)- Борменталь, подiбно Левiю Матвiєвi, намагається вести записи, фiксує на паперi що вiдбувається, але Булгаков пiдкреслює нездатнiсть доктора глибоко й об'єктивно осмислити реальнiсть, довiряє йому оповiдання лише на час i при цьому постiйно вводить деталi (наприклад: Професор Преображенський, ви — творець! (Ляпка) — фраза iз щоденника), внаслiдок чого в читача створюється враження, що учень — ненадiйний оповiдач. Учень залишається вiдданим iдеï до кiнця й сам доводить ïï до останньоï крапки (зважується на зворотну операцiю), але при всiй своïй стiйкостi й завзятостi вiн завжди духовно слабкiше вчителi саме тим, що намагається боротися з агресивними проявами зовнiшнього свiту, у той час як учитель пасивний i вiрний своïм переконанням у силi добра й неможливостi насильства. (Пещення єдиний спосiб, що можливий у звертаннi з живою iстотою, — говорить Преображенський.) У повiстi є й зрадник, i провокатор: Шарiк i Швондер вiдповiдно, причому Шарiк — у буквальному значеннi дiтище Преображенський, дiтище наукове, результат досвiду й у певному змiстi учень, адже професор якийсь час намагається виховувати й учити Шарiкова. Мотив зрадництва вчителi невдячним учнем пiдсилює враження трагiзму вiд самого факту зрадництва через переклик з вiдомою ситуацiєю з Бiблiï. Подiï, що вiдбуваються у квартирi Преображенського, спроба втечi Шарiка в перший день, його втрата свiдомостi й пробудження нагадують легенду про вiдродження Лазаря. Бiблiйним є й мотив потопу, хоча вiн i переведений Булгаковим у комедiйний план: невмiння Шарiкова звертатися з водопровiдними кранами приводить дiйсно до катастрофи, до великого потопу, вiд якого страждає прекрасна квартира професора.
Той факт, що Шарiк пiсля вiдродження вимовляє знамените абiрвалг, у текстi обґрунтовується по-рiзному: сам Шарiк оповiдає про мiлiцiонера, що стояв у початку слова, через що пiдбiгати до магазина бути зручнiше вiд хвоста назви; однак у своïх записах доктор Борменталь приводить iншу причину читання праворуч лiворуч — перерва зорових нервiв у собаки, але адже на початку повiстi Шарiк читає сир лiворуч праворуч, нормально, — значить, обидвi точки зору ставляться Булгаковим пiд сумнiв, тим бiльше що щоденнику Борменталя, як уже говорилося, автор довiряє мало! Читання праворуч лiворуч — натяк на iудейську писемнiсть, своєрiдна бiблiйна алюзiя, що надає особливу значимiсть першому вимовленому вголос слову Шарiкова.
I мабуть, самий очевидний мотив у повiстi, що викликає асоцiацiï з Бiблiєю, — мiсце й час дiï. Подiï вiдбуваються в груднi — березнi, але основне дiйство — операцiя й перетворення Шарiка — займає промiжок часу з 24 грудня (властиво операцiя) по 7 сiчня, тобто вiд католицького до православного Рiздва. Мiсце дiï — район вулицi Пречiстiнки, не тiльки традицiйне мiсце проживання iнтелiгенцiï, але в контекстi повести — топонiм, iз самого початку придає оповiданню релiгiйне звучання, що перекладає його у фiлософський план.
В Собачому серцi Булгаков не прагнув запам'ятати об'єктивне, реалiстичне вiдображення дiйсностi; навпроти, створена ïм картина гротескна, тобто будується на сполученнi несумiсних або полярно протилежних понять; трагiчного й комiчного, реального й абсолютно фантастичного, абсурдного. Бiблiйнi алюзiï постiйно перериваються що знижують, комiчними деталями, що змушують читача переосмислити все в сатиричному ключi. Релiгiйних мотивiв не так багато, але всi вони вiдiграють значну роль у розкриттi основноï iдеï повести й одночасно передвiщають появу головного, фiнального добутку М. О. Булгакова, де бiблiйна лiнiя стане самостiйною, — роману Майстер i Маргарита, роботу над яким письменник почне через два роки пiсля завершення повiстi Собаче серце.