Рильськ: Август iз вереснем стискають

У персонiфiкованих образах серпня й вересня, якi схрестили довгi шпаги безсмертнi (перший вiрш), описана боротьба мiж лiтом i восени. Головний образ цього вiрша — медяна земля. Такий була Украïна , вся наша краïна в епоху соцiалiзму. Образ медяноï землi, навiяний поетовi народною творчiстю (зокрема казками), втiлює думка, що у радянський час перетворилися в дiйснiсть вiковоï мрiï трудящих. Другий вiрш можна зiставити (по контрасту) з вiршем Т. Шевченко И золотий ïï дорогою, у якому великий поет з болем писав про долю хлопця-сироти в крiпосницькому суспiльствi: Менi здається, що нiколи воно не буде бачити волi, святоï воленьки. Рильський теж думає про долю хлопчикiв колишнiх. Потiм його роздуми переносяться в майбутнє сiльського хлопця-пастушка, якого вiн бачить iз вiкна вагона. У роздумах поета звучить любов до соцiалiстичного порядку, що дав можливiсть трудящим розгорнути своï здатностi, виявити таланти
У творчостi Рильська порiвняно часто зустрiчається цей жанр (Мости, Нащадок i iн.). У мiркуваннях-вiршах-мiркуваннях поет найчастiше користується бiлим (неримованим) вiршем. Бiлий вiрш, написаний п'ятистопним ямбом, наближається до розмовноï мови. Тут же можна запитати учнiв, якi вони знають мiркування-вiршi-мiркування Шевченко (И золотий i дорогою), Лесi Украïнки (Дим). В образi дiда- винахiдника (третiй вiрш циклу) показанi великi творчi сили народу, спонукуванi до життя революцiєю. Дiд винайшов простий прилад, щоб знищувати розбiйникiв (шкiдливих лугових метеликiв). До революцiï з його тiльки посмiялися,

• Але тепер — цiкавi вiдбулися речi на цiй землi!
• И швидко й до порядку! Як чорнобривцi, очi молодецькi
• На зморшкуватому цвiлi особi

Любов до батькiвщини, говорив М. И. Калiнiн, …проявляється в рiзних людей у рiзних формах. Треба в кожноï людини знайти й показати цю любов, висловивши ïï не умоглядно, а конкретно. У лiтературi й мистецтвi украïнського народу є багато добуткiв, у яких любов до батькiвщини втiлена в пейзажних образах i картинах. Яскравими прикладами є Заповiт Т. Шевченко, М. Коцюбинського, Ластовиння П. Грабовського, ряд вiршiв И. Франко, Лесi Украïнки, П. Тичини й багатьох iнших. Рильський тонко вiдчуває красу рiдноï природи, художнiм словом умiє намалювати яскраву пейзажну картину. Друга строфа вiрша — це локальна (мiсцева) замальовка багатоï осенi, кольори, аромат i звукiв, якi вiдчуває, бачить i слушит поет-мисливець. Тут до речi буде нагадати, що Максим Рильськ не раз порiвнював роботу поета з роботою мисливця-слiдопита. Так, ще в збiрнику Крiзь буру й снiг вiн писав:

• Як мисливець обережний,
• Звiробiй довголiтнiй,
• Посивiлий слiдопит
• Прилягає теплим вухом
• Щоб почути шум далекий
• До ласкавоï землi,
• Так i ти, поет, слухай
• Голос життя людський,
• Новi ритми вловлюй…
• (Як мисливець обережний).

Багатство ранньоï осiни передається за допомогою деталей: ситi крижнi, густий верболiз, невгамовнi шпаки. Пiдкресленi епiтети вiдiграють важливу роль в описi осiни, указуючи, що в природi настала пора зрiлостi, пора, коли перелiтнi птахи збираються летiти в теплi краï. Зображена поетом картина збуджує нашi почуття, викликає рiзноманiтнi подання. Поет створює звуковi образи: просвистiли ситi крижнi, шумлять перед сном… невгамовнi шпаки; зоровi — що одна десниця — сонце, друга — мiсяць; дотикальнi — серпень iз вереснем стискають один одному десницi.
Картина осiни допомагає розкрити головнi пейзажнi образи вiрша: медяна земля, обновленi поля. Активне вiдношення радянського народу до життя передане у вiршi персонiфiкованим образом працi (смуглява ходить робота з обновлених полiв), зображенням дiяльностi людей, якi скоряють Арктику, зрошують пустелi, освоюють новi землi:

• Прокладають шлях суворий
• Молодi аеронавти,
• И домують на крижинi
• Мореплавцi молодi…
• Добувають воду свiтлу,
• Зрошують жадiбнi простори…

Гуманiстичний характер творчоï роботи радянських людей пiдкреслять епiтетами добувають воду свiтлу, зерно сiяють нашi сестри й брати. Останнi слова передають почуття любовi до братiв-народiв, якi народжують нове життя у глухих степах азiатських, на далекiй пiвночi. У вiршi є свiй лiричний сюжет, що передає наростання почуттiв поета або лiричного героя. Якщо спочатку описана картина осiни, що поет сам бачить, то далi вiн уже уявою своïм домальовує неосяжнi простори нашоï землi, де невтомно в iм'я людини й людства працюють радянськi патрiоти. Любов до обновленоï землi, ïï людям переходить у замилування. Так народжується лiричний вiдступ, що, завершуючи вiрш, поетично формулює його iдею — беззавiтно служити Вiтчизнi й народу, присвятити ïй новi пiснi