Осмислення життя у поемi В. Маяковського Хмара в штанах

В. Маяковський — один iз кращих поетiв початку XX столiття,
столiття глибоких соцiальних змiн. Поема Хмара в штанах була закiнчена
до липня 1915 року. У нiй поет виступає як тринадцятий апостол
(перша назва поеми, заборонена цензурою), що персонiфiкує
прийдешню революцiю. Революцiя для Володимира Маяковського — це
руйнування старого свiту в iм'я створення нового, загибель в iм'я
народження. Поема вiдбивала розпущену силу мiльйонiв, що стихiйно
пiднiмаються проти капiталiзму i вже усвiдомлюють свiй шлях до боротьби.
Поема була прямим вiдгуком на iмперiалiстичну вiйну, хоча окремi
метафори i порiвняння були навiянi злободеннiстю, наприклад: Тiло
твоє я буду берегти i любити, як солдат, пiдрублений вiйною,
непотрiбний, нiчий, береже свою єдину ногу. В. Маяковський у поемi
Хмара в штанах прагнув всiм змiстом дiйти до самого кореня людських
страждань у тiм устрою суспiльства, що робить вiйну неминучою. У поемi
виражене спiвчуття страждаючiй людинi, а також прославляється
активнiсть самих пригноблених i знедолених. Похiд проти слабостей людей,
покалiчених i обдурених капiталiзмом, викриття iлюзiй i оман
страждаючоï людини минулого органiчною частиною заколотного пафосу
Хмари . У поемi вiдбилися настроï мас, якi ще далеко не позбулися
вiд непевностi у своïх силах, вiд перебiльшення сил ворога: Чую:
тихо, як хворий з лiжка, зстрибнув нерв. I от, — спочатку
пройшовся ледь — ледь, потiм забiгав, схвильований, чiткий.
Вiдвернене протиставлення страждання щастю, несамовите оспiвування
страждання i жертви уривалися дисонансом в активну, бунтарську проповiдь
Хмари. I для цього минулого своï причини. Страждання працi i
рабства, неуцтва i здичавiння, убогостi i моральноï
деградацiï, у якi капiталiзм увергнув широкi працюючi маси, не
могли пройти для них безвiсти. Маяковський з надзвичайною силою
затверджує молодiсть нового свiту, нового шляху: У мене в душi
жодного сивого волосся, i старечоï нiжностi немає в нiй! Свiт
проти мiццю голосу, iду — гарний, двадцятидворiчний . Маяковський
вiдкидає старе життя: Геть вашу любов!, Геть ваше мистецтво!, Геть
ваш лад!, Геть вашу релiгiю!. Цi чотири лементи Геть! допомагають
осмислити iдейне значення поеми. Але в реальному русi образiв всi чотири
кричать про одне: всiєю своєю поемою Маяковський добирався
до головного, iстотного зла, дратуючись загальними нещастями i всiма
нещастями лiричного героя. Поет з'єднує його особистi
переживання з переживаннями всiєï краïни. Могутнiй голос
трибуна, що виступає вiд iменi багатьох, масштаб узагальнень,
iстиннiсть i сила почуття народжують у Маяковського високий стиль,
урочисту iнтонацiю.
Поема з ïï прямим звертанням до пригноблених i знедолених, з
ïï твердженнями великоï мiсiï поета-апостола, з
ïï принциповим протиставленням живого розмовного мовлення
красивостi i вихолощеноï мови модернiстськоï лiтератури
об'єктивно успадковувала i по-своєму розвивала революцiйно-
демократичнi традицiï, вiдкинутi поетами декадансу. Поема Хмара в
штанах — це чудовий добуток, написаний людиною, що щиро вiрить в
iдею революцiï, в прекрасне свiтле майбутнє , у неминучiсть
щастя. Саме ця щирiсть i є, на погляд лiтературознавцiв, причиною
того, що навiть зараз, коли суспiльство перебудовується, життя
змiнюється, поема В. Маяковського залишається прекрасним
зразком художнього слова, вiдбиваючи осмислення старого життя i перехiд
до нового.