Киïв у минулому й сьогоднi

Киïв вражає своєю багатоликiстю: з одного боку це
велике сучасне мiсто, а з iншого кожна стара вулиця це iсторiя , що
завмерла в часi й просторi. I хочеться зупинитися, подумки зануритися в
той далекий час, коли бiля Золотих ворiт стояли вiдважнi русичi, коли
матерi благословляли своïх синiв у далекий похiд i терпляче чекали
ïхнього повернення. Трагiчнi звiстки про своïх чоловiкiв та
синiв сприймали киянки мужньо, i єдиною втiхою було те, що гинули
мужнi воïни заради рiдноï землi, рiдного краю.
У Києвi мирно вживаються й сучасне (модернове), i
старожитнє, вони нiби доповнюють одне одного, прокладаючи мiсточок
з минулого в майбутнє . Здається, що кожна вулиця пов'язана
з якоюсь знаменною чи трагiчною подiєю в iсторiï
нашоï/Батькiвщини. Ось, наприклад, Банкiвська вулиця з ïï
чудернацьким архiтектурним витвором Будинком химер (цiкава й незвичайна
iсторiя створення цiєï будiвлi), неподалiк офiцiйно велична
споруда примiщення Конституцiйного Суду.
А Софiя Киïвська? Це таке незабутнє враження, коли маєш
можливiсть доторкнутися рукою до кам'яних стiн, якi були ще за часiв
Ярослава Мудрого! Або пройтись Андрiïвським узвозом i поговорити з
митцями-умiльцями, якi прямо на вулицi пропонують своï твори: вiд
звичайного ширпотребу до дiйсно мистецьких витворiв. Чи побувати в
будинку Булгакова, який знаходиться неподалiк. Або спинитися поруч iз
пам'ятником такоï неоднозначноï у ставленнi до княжих справ
княгинi Ользi й подумати про тлiннiсть людського буття та невмирущiсть
iсторiï.
Можна здiйснити екскурсiю на територiю Києво-Могилянськоï
академiï, саме в нiй кiлька столiть тому навчалися передовi
мислителi Європи, тут був i Г. Сковорода з його незабутнiми
фiлософськими поглядами.
Але Киïв це не тiльки святковi вулицi. Це й безпритульнi дiти, яких
можна зустрiти на Хрещатику в переходах метро, i безлiч реклам i вивiсок
англiйською мовою (якi ж ми були патрiотичнi, коли боролися з
росiйськомовними написами!). Та попри всi проблеми, якi є в
кожного мiста, вiдчуваєш, що ти в столицi.
…Проводжають навеснi гостей мiста квiтучi дерева-символи
Києва каштани. Вони урочисто тримають канделябри суцвiть, нiби
гостиннi господарi: радi були вам, приïздiть ще до нас.