Австрiя: iсторiя, природа, населення, господарство, зовнiшньоекономiчнi зв'язки

Загальнi вiдомостi.
Австрiя — невелика краïна розташована в центрi Європи, i в ïï немає виходу до моря. Тут на площi 84 тис. кв. км проживає близько 11 млн. чоловiк, тобто менше нiж у Великому Лондонi. Австрiя на сходi граничить iз наступними краïнами — Чехiєю, Угорщиною, Словенiєю, на заходi Нiмеччиною, Iталiєю, Швейцарiєю, Князiвством Лiхтенштейн. Територiя Австрiï витягнута у виглядi клина, сильно нареченого на заходi й розширеного на сходi. Така конфiгурацiя краïни нагадує, на думку деяких, гроно винограду.
Австрiя одночасно й альпiйська й придунайська краïна; крiм того, вона перебуває на перехрестi Європи : через ïï альпiйськi перевали проходять шляхи iз краïн, що лежать пiвнiчнiше Австрiï, у краïни Середземне басейну, i iз краïн, що лежать на захiд ïï — у придунайськi (Балканськi) краïни. Найбiльш густонаселенi й розвиненi в економiчних вiдносинах райони Австрiï розташованi на сходi, що створює додатковi сприятливi можливостi для розширення зв'язкiв мiж Австрiєю й iншими краïнами.
Австрiя — федеративна республiка; у ïï ськлад входять 9 земель, що мають свiй парламент (ландтаг) , конституцiю й уряд. Землi Нижня Австрiя й Верхня Австрiя лежать по обох сторони Дунаю, а Зальцбург, Тiроль, Форарльберг, Каринтия й Штирия — цiлком або здебiльшого в Альпах; Бургенланд розташований на окраïнi Среднедунайськой низовини на сходi краïни. Мiсто Вiдень — столиця Австрiï — прирiвняний в адмiнiстративному вiдношеннi до земель. Розподiл краïна на землi зложилося iсторично: чи не кожна iз земель — колишнє самостiйне феодальне володiння. Фактично сучасна Австрiя — централiзована держава; права земель обмеженi конституцiєю вузьким колом питань мiсцевого значення. Вищi органи державноï влади краïни — парламент, що ськладається iз двох палат (Нацiональноï ради й Федеральноï ради) , i уряд. Депутати Нацiональноï ради обираються на загальних виборах на 4 роки, Федеральна рада ськладається з осiб, призначуваних ландтагами земель. Уряд на чолi з федеральним канцлером формується партiєю, що одержала найбiльше число мiсць у Нацiональнiй радi. Глава держави — президент обирається на 6 рокiв шляхом загального голосування.
НАЙВАЖЛИВIШI IСТОРИЧНI ПОДIÏ.
У стародавностi й у ранiше середньовiччя через землi сучасноï Австрiï, розташованi на перехрестi важливих торговельних шляхiв, головним з яких був шлях по Дунаєвi, проходило безлiч рiзних племен. Деякi з них залишили свiй слiд в етногенезi австрiйського народу; помiтний вплив на формування австрiйськоï Етнiчноï спiльностi зробили кельти, що оселилися тут в V-VI столiттях до нашоï ери.
Завоювання австрiйських земель римлянами, що почалося в II столiттi до нашоï ери, привело до поступовоï романiзацiï мiсцевого кельтського населення. В адмiнiстративному вiдношеннi цi землi ввiйшли в рiзнi римськi провiнцiï: Паннонию — на сходi, Норикум — у центрi, Рецию — на Заходi.
Велике значення для iсторiï Австрiï мало заселення ïï земель в — столiттях германськими (барварами, алеманнами) i слов'янськими (головним чином словенцями) племенами. На основi переважно германських племен баваров i алеманнов слившихся з деякими слов'янськими й iз залишками кельтських i iнших племен раннього середньовiччя, i формувалася австрiйська етнiчна спiльнiсть.
В VII-VIII столiттях землi нинiшньоï Австрiï не становили ще єдиного цiлого, а входили в рiзнi європейськi держави: захiднi й пiвнiчнi (з германським населенням) — у Баварське герцогство, схiднi (зi слов'янським населенням) — у слов'янську державу Карантанию, що потрапила незабаром у залежнiсть вiд Баварiï. Наприкiнцi VIII столiття обоє цi держави були включенi до ськладу Франкськой iмперiï Карла Великого, а пiсля ïï роздiлу в 843 роцi стали частиною германського Восточнофранкського королiвства.
В VII-X столiттях землi сучасноï Австрiï пiддавалися спустошливим набiгам кочiвникiв, спочатку аварiв (VIII столiття) , а потiм угорцiв ( IX-X столiття) .
У другiй половинi X столiття на територiï сучасних Верхньоï й Нижньоï Австрiï була утворена баварська Схiдна марка, що стали називати Ostarrichi (Австрiя) . Вона-Те згодом i стала ядром австрiйськоï держави.
В XII столiттi Австрiя, як i багато iнших європейських держав, увiйшла до ськладу Священноï Римськоï iмперiï .
В XV столiттi до ськладу австрiйськоï держави були включенi майже всi його сучаснi землi, за винятком Зальцбурга й Бургенланда. Однак це полiтичне об'єднання було ще нестiйким, границi його часто мiнялися, що входили в державу областi були зв'язанi мiж собою лише династичними узами.
В XII-XV столiттях Австрiя була однiєï iз процвiтаючих в економiчних вiдносинах краïн Європи. Розвиток феодалiзму в Австрiï вiдрiзнялося деякими особливостями. До XV столiття феодальна залежнiсть селян було в нiй значно слабкiше, нiж у сусiднiх краïнах; покрiпачення селян вiдбувалося тут повiльнiше через тривалi перемiщення населення й набiгiв кочiвникiв. У гiрських ськотарських районах, особливо в Тiролевi, зберiгалося вiльне селянство, об'єднане в сiльськi громади.
В XV столiттi Австрiя стало не тiльки економiчним, але й полiтичним центром Священноï Римськоï iмперiï, а ïï герцоги — Габсбурги — iмператорами. На тлi загального економiчного й полiтичного пiдйому розцвiтає й культура середньовiчних австрiйських мiст, у першу чергу Вiдня, потiм Граца й Линца. Важливе значення мало пiдставою в 1365 р. Вiденського унiверситету. В XVI столiттi Австрiя очолило боротьбу краïн пiвденно- схiдноï Європи проти турецькоï навали. Ськориставшись ослабленням у вiйнах з турками Чехiï й Угорщини, Австрiя включила бiльшу частину ïхнiх територiй до ськладу своïх володiнь, почавши iз цього часу перетворюватися в багатонацiональну державу.
У цей перiод усе бiльше змiцнює й розвивається економiка краïни. У гiрськiй промисловостi (видобуток руд залiза й свинцю в Тiролевi, Штирии, Верхньоï Австрiï) уже в XVI столiттi починається зародження капiталiстичних вiдносин. Першi мануфактури з'явилися й у виробництвi оксамиту, шовку, предметiв розкошi.
В XVII-XVIII столiттях австрiйськi Габсбурги продовжували розширювати своï володiння: до Австрiï були приєднанi вся територiя Угорщини, майже вся Хорватiя й Славонiя, Пiвденнi Нiдерланди, деякi областi Iталiï, ряд польських i украïнських земель. По своïй площi Австрiя стала посiдати друге мiсце в Європi пiсля Росiï.
В XVIII-XIX столiттях феодально-абсолютистська Австрiя була оплотом католистичеськой реакцiï в Європi. Вона була iнiцiатором iнтервенцiï проти революцiйноï Францiï, а пiзнiше брала участь у всiх антифранцузьких коалiцiях, очолювала боротьбу проти революцiйного руху в Європi.
Поразка наполеонiвськоï Францiï в європейських вiйнах початку XIX столiття ще бiльше змiцнило зовнiшнє положення Австрiï. За рiшенням Вiденського конгресу 1814-1815 гг. ïй не тiльки повернули завойованi Наполеоном землi, але й вiддали область Пiвнiчноï Iталiï в обмiн на пiвденнi Нiдерланди.
У другiй половинi XIX столiття Австрiя втратило свою гегемонiю в європейських справах. Боротьба iз Пруссiєю за верховенство серед германських держав закiнчилася поразкою Австрiï в австро- прусськой вiйнi 1866 року. Створення сполучника германських держав (1867 р.) проходило пiд егiдою Пруссiï й без участi Австрiï.
В 1867 р. Австрiя стала дуалiстичною монархiєю Австро-Угорщиною. Австрiйськi й угорськi панiвнi класи уклали сполучник для експлуатацiï й придушення опору iнших народiв.
Наприкiнцi XIX столiття — початку XX столiття в зовнiшнiй полiтицi Австрiï вiдбулися змiни: не домiгшись гегемонiï серед германських держав, якi були об'єднанi Пруссiєю в 1871 роцi Австрiя розгорнула настання на Балкани, що привело до загострення ïï вiдносин з Росiєю й зближенню з Нiмеччиною. В 1882 р. був укладений так званий Потрiйний сполучник мiж Австро-Угорщиною, Нiмеччиною й Iталiєю, що виступила в першiй свiтовiй вiйнi 1914 р. проти краïн Антанти.
В 1918 р. Австро-Угорська монархiя розпалася на три держави — Австрiю, Чехословаччину, Угорщину: крiм того частина ïï земель увiйшла до ськладу Румунiï, Югославiï й Польщi.
В 1938 роцi вiйська фашисткою Нiмеччини окупували Австрiю. Вся економiка краïни була пiдпорядкована вiйськовим потребам Нiмеччини. У другiй свiтовiй вiйнi Австрiя брала участь як частина Нiмеччини.
У березнi 1945 року радянськi вiйська перейшли границю Австрiï. 13 квiтня вони вступили у Вiдень i незабаром пiсля цього Радянська Армiя й союзницькi вiйська звiльнили всю краïну.
Пiсля розгрому фашисткою Нiмеччини за згодою мiж СРСР, США, Англiєю й Францiєю вся територiя Австрiï тимчасово була роздiлена на 4 зони окупацiï.
З iнiцiативи Радянського Союзу в 1955 р. був пiдписаний Державний договiр про вiдновлення незалежноï й демократичноï Австрiï й припинена окупацiя. У цьому ж роцi австрiйський парламент прийняв закон про постiйний нейтралiтет Австрiï.
ПРИРОДА.
1. Рельєф
Головне, що визначає природнi особливостi майже не всiєï територiï Австрiï — це Альпи. Ïхнi бiлоголовi вершини виднi в краïнi отовсюду.
Австрiя лежить у Схiдних Альпах, якi нижче й ширше Захiдних. Границя мiж ними збiгається iз захiдною границею Австрiï й проходить по долинi верхнього Рейну. У Схiдний Альпах менше льодовикiв, бiльше лiсiв i лугiв, чим у Захiднi. Вища крапка Австрiï — гора Гросглокнер у Високому Тауерне — не досягає 4 тис. м. (3797 м) . З найвищих вершин стiкає найбiльший льодовик Схiдних Альп — Пасьерце — дли-ний понад 10 км. Покритi снiгами й льодами й iншi вершини гребньовiй гранiтно-гнейсовоï зони гiр — Ецтальських, Штубайських, Циллертальських Альп.
У цiй кристалiчнiй зонi найбiльше яськраво вираженi так званi альпiйськi форми рельєфу — гострi гребенi, виоранi льодовиками крутостенние долини.
До пiвночi й до пiвдня вiд гребньовiй зони простягнувся ланцюг Вапнякових Альп. З печер особливо широко вiдомий крижана — Айсризенвельт (мир крижаних велетнiв) у горах Тенненгебирге, до пiвдня вiд Зальцбурга. Про непривiтнiсть, дикiсть тутешнiх мiсць говорять самi назви гiрських масивiв: Тотес-Гебирге (метровi гори) , Хеллен-Гебирге (пекельнi гори) i т. п.
Вапняковi Альпи до пiвночi переходять у Предальпи, щаблями спуськающиеся до Дунаю. Це невисокi увалистие гори, що поростили лiсом, мiсцями ïхнi схили розоранi, а широкi сонячнi долини досить густо заселенi.
Якщо геологiчно молодi Альпи доречно порiвнювати з Кавказом, то гори, що лежать по iншу, лiву сторону Дунаю, нагадує Урал. Це пiвденнi вiдроги Шумави, частина древнього Богемського масиву, майже дощенту, зруйнованого часом. Висота цiєï прикордонноï возвишанности — усього 500 метрiв i тiльки в декiлькох мiсцях вона досягає 1000 метрiв.
Мiсцевостi зi спокiйним рельєфом, рiвниннi або горбкуватi низовини займають усього близько 1/5 площi краïни. Це насамперед придунайська частина Австрiï й захiдна окраïна, що примикає до неï, Среднедунайськой рiвнини. Тут проживає переважна бiльшiсть населень i перебуває центр ваги всiєï краïни.
2. Кориснi копалини
В Австрiï досить рiзноманiтний набiр корисних копалин, але серед них украй мало таких, значенням яких виходило б за рамки краïни. Виключення становить магнезит, що йде для виробництва вогнетривiв i почасти для одержання з нього металевого магнiю. Залягає магнезит у штирийських, каринтийських i тирольських Альпах.
Енергетичних корисних копалин дуже мало. Це досить ськромнi родовища нафти (23 млн. т) i природного газу (20 млрд. куб. м) у Нижнiй i частково у Верхнiй Австрiï. Навiть при австрiйських масштабах видобутку цi запаси, за прогнозами, будуть вичерпанi в плинi двох десятилiть. Трохи бiльше запаси бурого вугiлля (у Штирии, Верхньоï Австрiï й Бургенланде) , однак вiн низькоï якостi.
Порiвняно якiснi залiзнi руди, але з високим змiстом металу є в Штирии (Ерцберг) i небагато в Каринтии (Хюттенберг) . У невеликих кiлькостях зустрiчаються руди кольорових металiв — свинцево- цинкова в Каринтии (Блейберг) i мiдна в Тiролевi (Миттерберг) . З хiмiчноï сировини практичне значенням має тiльки поварена сiль (у Зальцкамергуте) , а з iнших корисних копалин — графiт i польовий шпат.
3. Клiмат
У цiй частинi Австрiï великi площi родючих земель, теплий i досить вологий ( 700-900 мм опадiв у рiк) виноградний клiмат. У цьому словi все: досить тепле, довге лiто зi среднеиюльськой температурою + 20 градусiв i тепла сонячна осiнь. На рiвнинах i передгiр'ях порiвняно м'яка зима зi среднеянварськой температурою — 1-5 градусiв. Однак бiльша альпiйська частина краïни обдiлена теплом. З пiдйомом на кожнi 100 метрiв температура падає на 0,5 — 0,6 градусiв. Снiгова лiнiя перебуває на висотi 2500-2800 метрiв. Лiто у високих горах холодне, сире, вiтряне, нерiдко випадає мокрий снiг. Узимку опадiв тут ще бiльше: на схилах гiр ськапливаются гiгантськi товщi снiгу, якi часто без видимоï причини зриваються й спрямовуються долiлиць лавинами. нищiвними все на своєму шляху. Рiдка зима обходиться без жертв; руйнуються житла, дороги, лiнiï електропередач… А iнодi в серединi зими снiг раптом зникає. Так було, наприклад, у днi бiлоï Олiмпiади на початку 1976 р. на околицях Инсбурга. Звичайно снiгу сгоняются теплими пiвденними вiтрами — фенами. Гiрську частину краïни вiдрiзняє достаток чистоï прiсноï води. Вона ськапливается у виглядi снiгiв i льодовикiв протягом бiльшоï частини року, щоб улiтку звалитися в них, до Дунаю, тисячами ревучих потокiв, заповнюючи лежачi по шляху озернi улоговини. Альпiйськi рiки визначають i режим Дунаю: особливо багатоводним вiн буває саме влiтку, коли рiвниннi рiки звичайно мiлiють. Припливи Дунаю — Инн, Залках, Енс, Драва — таять у собi бiльшi запаси енергiï, але всi вони не судноплавнi й тiльки частково використовуються для лiсосплаву. У краïнi багато озер, особливо в пiвнiчних передгiр'ях Альп i на пiвднi, у Клагенфуртськой улоговинi. Вони льодовикового походження, ïхнi котловани виоранi древнiми льодовиками; як правило, озера глибокi, з холодною, прозорою водою. Такого типу у велике Боденське озеро, що належить Австрiï частково. 4. Лiсовi ресурси
Австрiя — досить лiсиста краïна. Лiсу займають майже 2\3 ïï територiï. Збереглися вони переважно в горах, де рослиннiсть порiвняно мало змiнена людиною. Передгiр'я й нижнi частини схилiв гiр покривають широколиственние — дубовi, буковi, гробовi лiси. Вище ïх помiняють хвойнi в основному пихтовие — лiсу. Гiрськi лiси — одне з нацiональних багатств Австрiï. Ще вище пояса лiсiв лежать високотравние субальпийськие лугу — матти, а потiм низько-трав'янi альпiйськi альми. Вони служать прекрасними лiтнiми пасовищами для худоби, головним чином молочного. Тут селяни заготовляють сiно на зиму.
На рiвнинно-горбкуватих територiях краïни рослинний покрив майже повнiстю змiнений людиною. Коли те цi мiсцевостi були покритi тiнистими дубовими й буковими лiсами, вiд яких залишилися невеликi гаï. Тепер майже вся земля розоранi, багато садiв, виноградникiв, паркiв. Деревами обсадженi дорогi, зеленi ланцюжки ïх часто вiдокремлюють володiння одного хазяïна вiд земель iншого.
4. Тваринний мир
У гiрських лiсах, в основному в заповiдниках, живуть копитнi — шляхетнi оленi, сарни, гiрськi барани, гiрськi козла, а iз птахiв глухари, тетерева, курiпки. На рiвнинах, де вже майже всi землi обробленi, великих диких тварин давно немає. Але поки ще тут зустрiчаються лисицi, зайцi, гризуни.
5. Навколишнє середовище
Навколишнє середовище в бiльшiй частинi Австрiï поки ще не перебувають пiд такою погрозою забруднення, як у бiльшостi iнших промислово розвинених краïн Європи. У першу чергу це стосується Альп з ïхнiм рiдким населенням i в загальному незначнiй стосовно цiєï великоï територiï промисловiстю. Австрiйськi влади, зацiкавленi в залученнi iноземних туристiв у краïну, приймають деякi мiри, спрямованi до обмеження забруднення середовища, однак у недостатньому ступенi. Демократична громадськiсть i науковi кола Австрiï б'ють тривогу iз приводу неприпустимого ступеня забруднення промисловими вiдходами Дунаю нижче Вiдня й рiк Мура й Мюрца.
У системi заходiв щодо охорони природи бiльшу роль грають заповiдники. Ïх в Австрiï 12 iз загальною площею 0,5 млн. га. Вони є у всiх природних зонах вiд степових околиць озера Нейзидлер-Зе до високого Тауерна. Бiльшiсть заповiдникiв перебуває в Альпах.
НАСЕЛЕННЯ.
6. Етнiчний ськлад, релiгiï
Населення Австрiï вiдносно однородно в етнiчному вiдношеннi: близько 97% його чисельностi становлять австрiйцi. Крiм того, в Австрiï, в окремих районах Штирии, Каринтии й Бургенланда живуть невеликi групи словенцiв, хорватiв i угорцiв, а у Вiднi — ще чехи i євреï. Багато австрiйських громадян уважають себе не тiльки австрiйцями, але, по походженню з те або iншоï провiнцiï, також штирийцами, тирольцами й т. д.
Австрiйцi говорять на аавстро-баварських дiалектах нiмецькоï мови, що значно вiдрiзняються вiд лiтературного. Лiтературна нiмецька мова вживається головним чином як письмовий або в офiцiйних випадках, а також у розмовах з iноземцями. Пiд впливом мiсцевих говорiв його словниковий запас, граматика також одержали деяку своєрiднiсть.
По релiгiйнiй приналежностi 89% австрiйцiв — католики. Близько 6 % становлять протестанти, бiльшiсть яких жителi Вiдня й Бургенланда; 3,4 % ставляться за даними австрiйськоï статистики до групи вартих поза релiгiєю, тобто атеïстам, що проживають в основному у Вiднi.
7. Демографiчна ситуацiя.
Одна з головних особливостей населення Австрiï — припинення його росту з початку 70-х рокiв. Пояснюється це бiльшим падiнням народжуваностi. Якби не помiтно зросла середня тривалiсть життя, що в 1990 роцi досягла 75 рокiв, демографiчна ситуацiя була б ще бiльш несприятливою. Падiння народжуваностi пов'язане зi ськрутним матерiальним станом бiльшостi австрiйських населень, так i з наслiдками другоï свiтовоï вiйни. Невеликий природний прирiст зберiгся ще в менш розвинених захiдних альпiйських землях, а також у сiльськiй мiсцевостi. Австрiйськi фахiвцi пророкують, що до 2000 року чисельнiсть населення в краïнi iстотно не змiниться, однак ськорочення частки молодих вiкiв i пiдвищення частки лiтнiх загрожує зменшенням трудових ресурсiв.
3. Структура розмiщення населення
Територiя краïни заселена дуже нерiвномiрно. При середнiй щiльностi по краïнi 90 чоловiк на 1 кв. км вона коливається вiд 150-200 i бiльше людин у схiдних районах, що примикають до Вiдня, до 15-20 — в Альпах. На бiльшiй частинi територiï краïни сiльське населення живе по хуторах i окремих дворах — позначається недостача зручноï землi. Через тяжкi умови життя частка альпiйського населення безупинно зменшується вiдбувається втеча з гiр — бергфлюхт. Вище 1000 м над рiвнем моря постiйно живе 2 % населення краïни.
У мiстах (iз числом жителiв понад 2 тис. чоловiк) проживає 77 % населення, але на мандрiвника Австрiя не робить враження мiськоï краïни. Справа в тому, що бiльше чвертi городян зосереджено в самому великому мiстi краïни Вiдню. Поло-Провина всього мiського населення живе в невеликих мiстах з населенням до 100 тис. чоловiк. Таким чином, бiльшi мiста — iз числом жителiв вiд 100 до 250- тис. — для цiєï краïни не характернi. Ïх усього чотири Грац, Линц, Зальцбкрг i Инсбург. Функцiï цих мiст, не говорячи вже про Вiдень, рiзноманiтнi, чого не можна ськазати про масу невеликих мiст, якi здебiльшого однозначнi. У них переважають, як правило, одна двi промисловi галузi.
Швидкий рiст чисельностi жителiв мiст пов'язаний з пiдвищенням частки не-сельсько-господарських занять економiчно активного населення. В 1990 роцi в промисловостi, включаючи будiвництво й ремесло, його частка становила бiльше 41 %, а в сiльському й лiсовому господарствi близько 12% (проти 33 % в 1960) , на транспортi й у зв'язку — 7%.
Господарство. Загальнi вiдомостi
Пiсля утворення Австрiï як самостiйноï держави в 1918 роцi вона протягом 20-х 30-х рокiв переживала жорстоку економiчну й полiтичну кризу. Загубивши своï окраïннi володiння — iндустрiальну Чехiю й аграрнi територiï Угорщини, а також обтяжена величезними витратами на змiст численного чиновницького апарата, що керував ранiше величезною iмперiєю, а тепер остались не при справах, Австрiя довго не могла пристосуватися до нових умов. У роки аншлюсу германськi монополiï свiй контроль над тисячами австрiйських пiдприємств i прагнули налагодити експлуатацiю природних ресурсiв Австрiï в iнтересах Нiмеччини. Були побудованi численнi гiдроелектростанцiï, пiдприємства чорноï й кольоровоï металургiï, хiмiчнi заводи.
Пiсля другоï свiтовоï вiйни колишня германська власнiсть перейшла в Австрiï в руки держави, що вiдповiдало iнтересам австрiйського народу. У цей час в Австрiï нацiоналiзованi головнi пiдприємства важкоï промисловостi й банки. На держпiдприємствах виробляються в основному електроенергiя, чавун i сталь, алюмiнiй, добуваються залiзна руда, бурий вугiлля, нафта й природний газ, переробляється нафта, виробляються азотнi добрива, штучнi волокна, частина виробiв машинобудування. Ненацiоналiзованими залишилися в основному пiдприємства легкоï й харчовоï промисловостi, а також група галузей пов'язаних iз заготiвлею, переробкою й обробкою деревини.
Серйознi позицiï в економiцi Австрiï грає iноземний капiтал. Пiд його сильним впливом, а в рядi випадкiв i пiд контролем перебувають цiлi галузi: електротехнiчне, електронне, нафтохiмiчне, магнезитова, виробництво деяких видiв устаткування. Iноземний капiтал обмежує економiчну самостiйнiсть Австрiï, зокрема вiн гальмує розвиток державного сектора.
Австрiя ставиться до числа економiчно розвинених краïн з вiдносно що швидко розвивається iндустрiєю. Хоча свiтова економiчна криза 1974-1975 рокiв не пощадив i Австрiю. але тут вiн почався трохи пiзнiше. На економiчний розвиток Австрiï впливає й те, що як нейтральна держава вона має порiвняно невеликi воднi витрати.
У пiслявоєнний перiод iндустрiальний розвиток Австрiï значно просунулося вперед. Нинi Австрiя ставиться до iндустрiальних краïн, i хоча за вартiстю продукцiï промисловiсть перевершує сiльське господарство приблизно в 7 разiв, Австрiя забезпечує своï потреби в основних сiльськогосподарських продуктах на 85% за рахунок власного виробництва.
Залежнiсть Австрiï вiд зовнiшнього ринку позначається в тiм, що вона ввозить вiдсутню енергетичну сировину й вивозить надлишки продукцiï обробноï промисловостi. Головний промисловий i сiльськогосподарський район краïни — Придунайськi землi. Тут, на 1/5 територiï Австрiï, перебувають ïï життєво важливi господарськi центри. На iншiй частинi краïни, особливо у високогiрнiй частинi Альп, переважають майже не населенi мiсцевостi, усе ще мало пов'язанi iз зовнiшнiм миром i мiж собою.
Як i в багатьох захiдноєвропейських краïнах, промисловiсть Австрiï вiдрiзняється нерiвномiрним розвитком окремих галузей. Деякi найважливiшi галузi обробноï промисловостi взагалi вiдсутнi, наприклад авiабудування, а iншi не мають великого значення — до них ставляться автомобiлебудування й виробництво електронного встаткування.
4. Гiрничодобувноï, важкоï, легка промисловостi
Гiрничодобувна промисловiсть у зв'язку з бiднiстю корисними копалинами грає вкрай незначну роль у господарствi, за винятком магнезитовоï, що має експортне значення. У важкiй промисловостi, що по обсязi виробництва втроє перевершує легку й харчову, разом узятi, пiдвищену роль грають галузi, що роблять не готовi вироби, а напiвфабрикати й електроенергiю, а саме — металургiйна, лiсопильна, целюлозна, електроенергетична й iн. У цих галузях Австрiя має надлишковi потужностi, i значна частина ïхньоï продукцiï експортується в захiдноєвропейськi краïни.
5. Паливна промисловiсть
Одне iз самих слабких мiсць австрiйськоï економiки — ïï паливна промисловiсть. Австрiя ввозить все необхiдне кам'яне вугiлля, довше половини бурого вугiлля, близько 4\5 нафти, майже половину природного газу. З початку 70-х рокiв iмпорт первинних джерел енергiï за вартiстю став перевершувати ïхнє виробництво усерединi краïни. Особливо бiльшi витрати пов'язанi з возом нафти й газу. На нафту й природний газ доводиться приблизно 60% усього споживання енергiï, а на тверде паливо й гiдроенергiю — по 20%.
У краïнi добувають менш 2 млн. тонн нафти в рiк, причому ïï видобуток поступово ськорочується. Однак нафта залягає порiвняно неглибоко й вiдрiзняється високою якiстю. Основнi родовища розташованi до пiвнiчного сходу вiд Вiдня. Бiля столицi, у мiстi Швехате, на єдиному великому нафтопереробному заводi, зосереджена майже вся переробка нафти. Через границю (головним чином з арабських краïн) ïï одержують по нафтопроводу Трiєст — Вiдень, прокладеному уздовж пiвденно-схiдноï окраïни Австрiï за межами Альп. Паралельно йому, але в протилежному напрямку прокладений газопровiд з Росiï, по якому росiйський газ iде в Австрiю й Iталiю.
6. Енергетика
Бiльше половини електроенергiï виробляється на численних ГЕС, однак значення гидроенергетики падає, швидше росте виробництво електроенергiï на теплових електростанцiях. ГЕС головним чином побудованi на альпiйських рiках на заходi краïни, звiдки частина електроенергiï передається в схiднi райони, частину експортується й лише небагато споживається на мiсцi.
7. Чорна металургiя
Однiєï з найважливiших галузей австрiйськоï промисловостi є чорна металургiя. Виплавка чавуну й стали значно перевершує потреби краïни й бiльша частина чорного металу йде експорт. Бiльша частина чавуну виплавляється в Линце, у Верхнiй Австрiï, iнше — у Леобене. Виробництво стали приблизно нарiвно розподiляється мiж Линцем i Штирийським районом. Австрiя — батькiвщина нового, бiльше ефективного технологiчного виплава стали, а саме конверторних-конверторноï-киснево^-конверторного, котрий усе бiльше витiсняє мартенiвський процес. Потреби металургiйних заводiв лише на 3\4 покриваються за рахунок мiсцевоï руди. Всi легуючi метали й металургiйний кокс увозяться через границю.
8. Кольорова металургiя
У кольоровiй металургiï має важливе значення тiльки виробництво алюмiнiю. Розвиток цiєï галузi в Австрiï, що не має у своïх надрах бокситiв, пов'язане з використанням дешевоï електроенергiï численних ГЕС на рiцi Инн. Тут, у Рансхофене. бiля Браунау, побудований один з найбiльших у Захiднiй Європi алюмiнiєвих заводiв. Iншi пiдприємства кольоровоï металургiï не покривають навiть внутрiшнiх потреб краïни. З мiсцевоï руди виплавляється лише небагато мiдi й свинцю.
6. Машинобудування
Машинобудування хоча й утворить ядро всiєï промисловостi Австрiï, однак розвинено в меншiй мерi, чим в iнших захiдноєвропейських краïнах, у результатi чого Австрiя ввозить бiльше продукцiï машинобудування, чим вивозить. Машинобудiвнi пiдприємства, як правило, невеликi: на багатьох з них працює не долее чим по 50 чоловiк.
У бiльших кiлькостях виробляються машини й апарати для легкоï й харчовоï промисловостi, деякi типи верстатного встаткування, устаткування для добувноï промисловостi. Також виробляються локомотиви, невеликi морськi судна. Найбiльший центр машинобудування — Вiдень.
7. Лiсопромисловий комплекс.
Для Австрiï також характерний комплекс галузей, що включає заготiвлю деревини, ïï обробку й виробництво целюлози, паперу й картону. Значення лiсопромислового комплексу далеко виходить за межi краïни. На лесопродукти доводиться бiля третини всього експорту краïни. Великi райони заготiвлi деревини ведуться в гiрських районах Штирии, в основному тут же виробляється i ïï первинна обробка.
8. Сiльське господарство
В Австрiï досить розвинене сiльське господарство. У цей час урожайнiсть головних зернових культур — пшеницi i ячменя перевищує 35 ц\га, продуктивнiсть молочних корiв досягає 3 тис. кг молока в рiк.
Бiльше 2\3 продукцiï сiльського господарства дає тваринництво. Цьому сприяє те, що природнi луги й пасовища займають бiльше половини всiєï сiльськогосподарськоï площi. Крiм того, пiд посiвами кормових культур зайнято приблизно чверть площi рiллi. I ще частина кормiв iмпортується. Все це дозволяє мiстити 2,5 млн. голiв великоï рогатоï худоби. Останнiм часом виробництво м'яса й молока покриває весь платежоспособний попит населення.
Оброблювана площа невелика. Є землi, оброблюванi мiнливо. Це так званi егартен (перелоги) . Вони використовуються поперемiнно те як рiлля, те як пасовище. Егартен характерний для альпiйських районiв.
Головнi сiльськогосподарськi культури — пшениця, ячмiнь i захарная буряк возделиваются головним чином там, де теплий клiмат i родючi ґрунти, — у придунайськiй часто Австрiï й на ïï схiднiй рiвнинно-горбкуватiй окраïнi. Тут сiяють також жито, овес i картопля. Але ïхнi посiви поширенi ще ширше — вони зустрiчаються також у передгiр'ях Альп i полонинах, на плато Шумави. Поза гiрськими районами розповсюдженi овочiвництво, плодiвництво й особливе виноградарство. Виноградна лоза вирощується тiльки в теплих районах на пiвнiчно-схiднiй i схiднiй окраïнах краïни.
9. Транспорт
Мережа шляхiв сполучення в Австрiï досить густа й не тiльки на рiвнинi, але й у горах, чому сприяє значна розчленованiсть Схiдних Альп глибокими поперечними й поздовжнiми долинами.
Але, незважаючи на глибоку розчленованiсть рельєфу, все-таки довелося пiти на спорудження численних i дорожнiх iнженерних споруджень: тунелiв, мостiв, вiадукiв. В Австрiï налiчується понад 10 тунелiв, довжиною кожний бiльше кiлометра. Найбiльшою довжиною вiдрiзняється Арльбергський автомобiльний тунель, що має довжину 14 км. Будiвництво гiрських залiзних i автомобiльних дорiг сприяло освоєнню лiсових, гiдроенергетичних i iнших багатств гiрських районiв.
Головнi види транспорту в Австрiï — залiзничний i автомобiльний. Близько 1\2 загальнi довжини залiзниць електрифiкованi. Дiлянки з електротягою перебувають в основному в гiрськiй частинi краïни, де використовується дешева електроенергiя мiсцевих ГЕС i де багато крутих пiдйомiв. Електрифицоравани також найважливiшi мiжнароднi напрямки в тому числi на Нiмеччину, Iталiю, Швейцарiю, трансальпiйськi дороги. На iнших напрямках переважає тепловозна тяга.
Вiд Вiдня як найбiльшого залiзничного вузла променеподiбно розходяться найважливiшi магiстралi. Головна з них вiдходить у захiдному напрямку, зв'язуючи придунайськi й альпiйськi землi. У пiвнiчно-захiдному напрямку вiд цiєï трансавстрийськой магiстралi йдуть дороги на краïни колишньоï Чехословаччини й Нiмеччину. Велике значення має отходящая вiд Вiдня на пiвденний захiд Земмерингськая магiстраль, що зв'язує столицю з Верхньоï Штирией i Iталiєю. Основнi магiстралi зв'язанi двома високогiрними лiнiями, що перетинають Альпи з пiвночi на пiвдень (Линц — Леобен i Зальцбург — Филлах) .
Автомобiльний транспорт успiшно конкурує iз залiзничним у перевезеннях як вантажiв, так i особливо пасажирiв. Тепер тiльки мiжмiськими автобусами перевозиться вдвiчi бiльше пасажирiв, чим по залiзницях. За останнi десятилiття побудовано кiлька дiлянок нових шосейних дорiг типу автострад, найважливiша з яких — магiстраль Вiдень — Зальцбург. Малюнок мережi автомобiльних магiстралей подiбний зi схемою залiзниць.
Єдина судноплавна рiка Австрiï — Дунай. Вiн судноплавний на всiй австрiйськiй дiлянцi довжиною в 350 км. Особливо багатоводний вiн улiтку, коли тануть гiрськi снiги й льодовики. Проте, на рiчковий транспорт доводиться менш десятоï частини загального вантажообiгу краïни. Самий великий порт Австрiï — Линц, де металургiя споживає величезну кiлькiсть увезених в основному по рiцi кам'яного вугiлля й коксу, залiзноï руди й iншоï сировини. Йому по вантажообiгу бiльш нiж удвiчi уступає Вiдень.
Географiя зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.
Економiка Австрiï не може розвиватися без тiсних зв'язкiв iз закордонними краïнами, причому ввiз нею товарiв i капiталу перевищує ïхнiй вивiз. Але надаванi нею послуги закордонним партнерам перевершують послуги, одержуванi вiд них. Мовлення в першу чергу йде про туризм, що вiдiграє бiльшу роль в економiцi краïни.
Зовнiшня торгiвля Австрiï має негативне сальдо, тобто iмпорт ïï товарiв за вартiстю перевищує експорт. Значне мiсце в експортi Австрiï займають сировину й напiвфабрикати: деревина й продукти ïï частковоï переробки, чорнi метали, продукцiя хiмiчноï промисловостi, електроенергiя. З готовоï продукцiï вивозяться деякi види машин i встаткування, рiчковi судна. У невеликiй кiлькостi експортується продовольство.
Увозяться переважно готовi вироби, i в першу чергу споживчi товари, трохи менше значення має iмпорт машин i встаткування, автомобiлiв, виробiв побутовоï й промисловоï електронiки. У бiльших кiлькостях увозяться нафта, природний газ, кам'яне вугiлля й кокс, металлоруди, хiмiчна сировина. Увозять також харчовi й смаковi товари, продукти тропiчного землеробства, багато кормiв.
Взагалi, зовнiшня торгiвля Австрiï бiльш нiж на 85% орiєнтована на свiтовий капiталiстичний ринок. Перше мiсце й в експортi, i особливо в iмпортi Австрiï займає Нiмеччина.
Проведена Австрiєю полiтика державного нейтралiтету — гарна основа для подальшого розвитку зовнiшньоекономiчних зв'язкiв з усiма краïнами миру.
Висновок.
Робота над даним рефератом вiдняла в мене три робочi дня (мається на увазi час iз 16 годин до 21 години.) , звичайно, я не сидiв за цим рефератом 5 годин щодня, але проте десь 3-4 години на середньому зайняла в мене ця робота щодня, але як би те не було, я не вважаю, що цей час витрачений зрячи, за час роботи я довiдався багато цiкавого про Австрiю. Я нiколи нiчого не знав про iсторiю цiєï краïни й навряд чи б довiдався, якби не робота над цим рефератом, не знав, що Австрiя настiльки залежна вiд зовнiшнього ринку й т. д. На мiй погляд в Австрiï досить гарнi перспективи розвитку, хоча б через високий рiвень туризму, що приносить краïнi досить бiльшi доходи, а в цей час приносить ще бiльш бiльший прибуток.
Я вже говорив у введеннi, що три роки тому я вiдвiдав Австрiю й через це в мене зложилося двояке враження про цю сторону: з погляду туриста — Австрiя зробила на мене дуже сильне враження через красу Вiдня, природи, Альп, але а з погляду людини, що готовили реферат по цiй краïнi, вона зробила враження набагато менше чим Францiя, Великобританiя, з якими з географiчноï точки зору, я знаком дуже добре.