Основнi види покарань

Що б зрозумiти що є унiверсальними видами покарань, те насамперед потрiбно дати визначення самому покаранню його поняття, мети. Звертаючись коментарям до кримiнального кодексу Росiйськоï Федерацiï за редакцiєю А.И. Бойко; А.В. Наумова можна одержати цiлком вичерпну характеристику покарань:
Карне покарання являє собою реакцiю держави на доконане особою злочин. Покарання виражає негативну оцiнку злочинця i його дiяння з боку держави. Вiдповiдно до статтi 43 Кримiнального Кодексу Росiйськоï Федерацiï, прийнятого 24 травня 1996 року, покарання — примусовий захiд . Воно застосовується до особи, визнанiй винним у здiйсненнi злочину, i полягає в передбачених теперiшнiм Кодексом позбавленнi або обмеженнi прав i воль цiєï особи. 1
По своєму змiстi покарання виражається в обмеженнi фiзичноï волi, трудових правах, матерiальних благах, а так само позбавленнi волi на певний строк або довiчно й позбавлення життя. 2 Покарання можуть бути основними (призначаються самостiйно, один з одним не сполучаються), додатковими (не призначаються самостiйно, приєднуються до основних, змiшаними (як основними так i додатковими) (стаття 45 КК РФ). 3
Мети покарання — виправлення засудженого, тобто така змiна його особистостi, при якому вiн ставати нешкiдливим для суспiльства, що не порушує карний закон, що поважає правила людського гуртожитку; попередження злочинiв, тобто мети частковоï й загальноï первинностi у впливi покарання на злочинця й на iнших осiб, схильних до здiйснення протиправних дiй, наслiдком чого є не здiйснення ними в майбутньому злочинiв
Вiдновлення соцiальноï справедливостi, тобто задоволення моральноï вимоги — не залишати обурення, що викликало, суспiльства злочин без заслуженого покарання 4 . Властиво iз усього вище сказаного нас цiкавлять основнi й додатковi види покарань, тому що вони й ставляться до класифiкацiï унiверсальних видiв покарань
Основнi покарання тi, що призначаються самостiйно й не можуть приєднаються до того або iншого виду покарань i сполучатися мiж собою. Це 9 видiв покарань, зазначених у ч.1 ст.45 КК РФ:
1. обов'язковi роботи ;
2. виправнi роботи ;
3. обмеження по вiйськовiй службi ;
4. обмеження волi ;
5. арешт ;
6. змiст у дисциплiнарнiй вiйськовiй частинi ;
7. позбавлення волi на певний строк ;
8. довiчне позбавлення волi ;
9. страта . Обов'язковi роботи
Суть цього покарання полягає в примусовому залученнi засудженого до суспiльно-корисних робiт. При цьому особа повинне виконувати свою основну роботу або вчитися у вiдповiдному навчальному закладi, а до робiт залучатися пiд час, коли воно незайнято на основнiй роботi або на навчаннi. Обов'язковi роботи можуть призначатися тiльки як основне покарання. Крiм того, вони можуть бути призначенi замiсть штрафу у випадках злiсного вiдхилення засудженого вiд його сплати. Засуджений не iзолюється, залишається будинку, у колi сiм'ï, на колишнiй роботi, зберiгаються всi його соцiальнi зв'язки, що повинне сприяти досягненню цiлей покарання 1 .
Ознаками даного виду покарання є, по-перше, обов'язковiсть робiт. По-друге, такi роботи виконуються безкоштовно. По-третє, виконуються вони у вiльне вiд основноï роботи час i за мiсцем проживання засудженого
Карний закон визначає тривалiсть обов'язкових робiт: вони встановлюються на строк вiд шiстдесятьох до двохсот сорока годин i отбиваются не понад чотири години в день (ч.2.ст.50 КК).
Кримiнально-виконавчий кодекс РФ покладає виконання цього покарання на кримiнально-виконавчi iнспекцiï органiв внутрiшнiх справ за мiсцем проживання засудженого. Цi iнспекцiï ведуть облiк засуджених, узгоджують iз мiсцевими органами самоврядування об'єкти обов'язкових робiт, контролюють поводження засуджених, ведуть сумарний облiк вiдпрацьованого часу. Засудженi повиннi дотримуватися встановленого порядку й умови вiдбування покарання, сумлiнно трудитися, доводити до вiдома iнспекцiю про змiну мiсця проживання. Надання засудженому черговоï вiдпустки по основному мiсцю роботи не припиняє виконання обов'язкових робiт. У випадку визнання засудженого iнвалiдом 1-й або 2-й групи або при настаннi вагiтностi в засудженоï жiнки iнспекцiя направляє в суд подання про звiльнення ïх вiд подальшого вiдбування покарання
Карним i кримiнально-виконавчим законом передбачена також вiдповiдальнiсть засуджених до даного виду покарання, що порушують порядок i умови вiдбування покарання й за злiсне вiдхилення вiд них вiдбування
У карному законi зазначенi також обмежувальнi умови застосування обов'язкових робiт. Вони не можуть бути призначенi особам, що є iнвалiдами 1-й або 2-й груп, вагiтним жiнкам, жiнкам, що мають дiтей у вiцi до восьми рокiв, жiнкам, що досягли п'ятдесятьох рокiв, а також вiйськовослужбовцем, що проходить вiйськову службу по заклику (ч.4.ст.49 КК).
Виправнi роботи
Цей вид покарання може бути призначений тiльки в якостi основного. Виправнi роботи застосовуються, як правило, коли даний вид покарання передбачений санкцiï статтi Особливоï частини УК.
Сказане вiдносно обов'язкових робiт, ïхньоï соцiальноï ролi значною мiрою ставиться й до виправних робiт. I в змiстi цього покарання предметно реалiзується принцип гуманiзму Карного права. Засуджений не втрачає волi, не вiдривається вiд будинку й сiм'ï, продовжує працювати в тiй же органiзацiï до осуду. Це дозволяє здiйснювати контроль за засудженим з боку адмiнiстрацiï й трудового колективу. У теж час даний вид покарання має трохи бiльшу репресивнiсть порiвняно з обов'язковими роботами, головним чином за рахунок обмеження матерiальних iнтересiв засудженого шляхом утримання в дохiд держави частини його заробiтку. Таким чином, каральнi елементи виправних робiт складаються, по-перше, з обов'язковостi працi засудженого в колишнiй або iншiй органiзацiï. У перiод вiдбування покарання праця засудженого носить примусовий характер. По-друге, цей матерiальний вплив-утримання частини його заробiтку
Вказiвка карного закону на те, що виправнi роботи отбиваются за мiсцем роботи засудженого, не означає залишення його в колишнiй посадi. Злочини не рiдко бувають зв'язанi саме iз займаною посадою. Тому особа може бути, а в рядi випадкiв i мабуть, переведено на iншу посаду, на iнше мiсце роботи. Важливо лише те, що б вирок виконувався там, де працює засуджений
Карний закон установлює граничнi строки виправних робiт — вiд двох мiсяцiв до двох рокiв (ч.1 ст.50 КК).
Виконання покарання у виглядi виправних робiт покладено на кримiнально- виконавчi iнспекцiï органiв внутрiшнiх справ. Порядок ïхнього виконання регулюється кримiнально-виконавчим законодавством. Вироки до виконавчих робiт звертаються до виконання не пiзнiше десяти днiв вiд дня надходження в iнспекцiю розпорядження суду
Кримiнально-виконавчi iнспекцiï ведуть облiк засуджених, контролюють дотримання ними умов вiдбування покарання, виконання приписань вироку. Адмiнiстрацiя за мiсцем роботи засудженого здiйснює контроль за поводженням засуджених, ухвалюють рiшення щодо приводi засуджених, що не є на реєстрацiю, проводять первiснi заходи щодо розшуку, застосовують заходу заохочення, стягнення
Засудженi до виправних робiт зобов'язанi дотримуватися встановленого порядку й умови вiдбування покарання, сумлiнно трудитися, виконувати додатковi обов'язки й заборони, накладенi на них кримiнально-виконавчими iнспекцiями. Засуджений, що не має роботи, зобов'язаний працевлаштуватися самостiйно, або встати на облiк у центрi зайнятостi. Вiн не вправi вiдмовлятися вiд речень центром зайнятостi роботи
Засуджений зобов'язаний повiдомити в iнспекцiю про змiну мiсця проживання й роботи. Пiд час вiдбування покарання засудженому адмiнiстрацiєю пiдприємства, де вiн працює, за узгодженням з iнспекцiєю надається чергова вiдпустка тривалiстю вiсiмнадцять днiв. У строк вiдбування покарання враховується час, протягом якого засуджений не працював по поважних причинах; при тривалiй хворобi (понад чотири мiсяцi), iнспекцiя входить iз поданням у суд об вiдстрочки виконання покарання або звiльненнi вiд його
Обов'язку виробництва втримань iз заробiтку засудженого, контроль за його поводженням покладає на адмiнiстрацiю по мiсцю роботи
За гарне поводження й сумлiнну працю засудженi можуть бути представленi до умовно-дострокового звiльнення вiд покарання, а за порушення порядку й умов вiдбування даного покарання до засудженого може застосовуватися стягнення у виглядi попередження про замiну виправних робiт обмеженням волi. При злiсному порушеннi вiдбування покарання iнспекцiя направляє в суд подання про замiну цього покарання арештом
Злiсним порушенням кримiнально-виконавчий закон уважає:
1. не надходження засудженого без поважних причин на роботу протягом
      п'ятнадцяти днiв пiсля письмового попередження iнспекцiєю;
2. не явка в iнспекцiю без поважних причин пiсля письмового
      попередження;
3. порушення встановлених обов'язкiв або заборон пiсля письмового
      попередження;
4. прогул або поява на роботi в станi алкогольного або наркотичного
      сп'янiння пiсля застосування мер за аналогiчне порушення;
5. якщо засуджений зник з метою ухилитися вiд вiдбування покарання
Обмеження по вiйськовiй службi
Суть цього нового виду карного покарання вiдповiдно до закону складається в обмеженнi по вiйськовiй службi засудженим вiйськовослужбовцем, що проходить вiйськову службу за контрактом. При цьому iз грошового змiсту засудженого роблять утримання з одержуваного ïм грошового постачання в розмiрi встановленому вироком суду, але не понад 20% (ст. 51 КК).
Обмеження по вiйськовiй службi може призначатися тiльки як основне покарання. Крiм того, закон мiстить i ряд обмежувальних умов його застосування. По-перше, воно може бути застосовано лише до тих вiйськовослужбовцем, якi проходять вiйськову службу за контрактом. По- друге, таке покарання призначається тiльки за здiйснення злочинiв проти вiйськовоï служби (роздiл 9 гл.33 КК) або замiсть виправних робiт, передбачених вiдповiдними статтями Особливоï частини сьогодення Кодексу
Змiст обмежень по вiйськовiй службi карний закон (ч.2 ст.51 КК) зводить до двох основних видiв: у перiод установленого вироком суду строку даного покарання засуджений не може бути пiдвищений у посадi, а так само у вiйськовому званнi
У законi визначенi строки даного виду покарання: воно призначається на строк вiд трьох мiсяцiв до двох лiт
Складовою частиною обмеження по вiйськовiй службi є втримання в дохiд держави в плинi призначеного судом строку покарання iз грошового змiсту засудженого вiйськовослужбовця в розмiрi, установленому вироком суду, але не понад 20%.
Таким чином, каральна властивiсть даного виду покарання складаються: 1. у заборонi привласнювати чергове вiйськове звання або пiдвищувати в посадi засудженого;
6. у не включеннi часу вiдбування покарання в строк вислуги рокiв для
      присвоєння чергового вiйськового звання;
7. в обмеженнi матерiальних iнтересiв засудженого шляхом утримання в
      дохiд держави частини його змiсту
Конфiскацiя майна
Конфiскацiя майна може призначатися тiльки як додаткове покарання й лише у випадках, прямо передбачених карним законом
Будучи додатковим покаранням, конфiскацiя пiдсилює основне покарання. Кара стосовно до цього виду покарання складається в самому iстотному матерiальному впливi на засудженого за допомогою вилучення у власнiсть держави або всього, або частини його майна. Причому це вилучення здiйснюється примусово й безоплатно, тобто без вiдшкодування його вартостi. 1
Вiдповiдно до закону конфiскацiя майна передбачається за тяжкi й особливо тяжкi злочини, доконанi з корисливих спонукань, i може бути призначена тiльки в тих випадках, передбачених вiдповiдними статтями Особливоï частини теперiшнього кодексу (ч.2.ст.52 КК). Iз цiєï вказiвки закону треба й зворотне: якщо конфiскацiя майна в статтi, по якому квалiфiковано доконане особою злочин, не передбачений, суд нi за яких умов призначити ïï не може
У статтях Особливоï частини конфiскацiя майна зазначена або як обов'язкове додаткове покарання, або як можливе
У першому випадку суд однозначно повинен ïï призначити. Не призначення конфiскацiï, якщо вона призначена в якостi обов'язковоï, по новому Кримiнальному кодексi можливо при наявностi виняткових обставин (ст.64 КК).
В обов'язковому порядку конфiскацiя повинна застосовуватися, наприклад, при осудi за особливо квалiфiкованi види грабежу (ч.3.ст.161 КК) i розбою (ч.1.ст.162 КК), особливо квалiфiковане вимагання (ч.3.ст.163 КК), за квалiфiкованi види виготовлення або збуту цiнних паперiв (ч.2 i 3.ст.186 КК), за особливо небезпечний вид контрабанди (ч.3.ст.188 КК) i др.
У тих випадках, коли призначення конфiскацiï майна передбачено в статтi Особливоï частини КК як можливе покарання, суд вирiшує питання за своïм розсудом залежно вiд конкретних обставин справи, ваги злочину, ступеня провини засудженого й з облiком його особистостi
З положення закону про те, що при конфiскацiï вилучається все майно, що перебуває у власностi засудженого, або частина, його майна, треба, що конфiскацiя може бути повноï або частковоï
Повноï конфiскацiя буде при вилученнi по вироку суду всього майна, що представляє особисту власнiсть винного, а також його частки в загальнiй або спiльнiй власностi
Часткова конфiскацiя є тодi, коли вилучаються частина майна засудженого (звичайно обчислювальна в частках 1/2 або 1/4) або конкретнi предмети (або цiнностi), якi в цьому випадку перераховуються у вироку. Застосування повноï або частковоï конфiскацiï залежить вiд розсуду суду й визначається обставинами конкретноï кримiнальноï справи, вагою злочину й розмiрами матерiального збитку, заподiяного винним
Замiна конфiскацiï майна грошовою сумою, рiвноï вартостi конфискуемого майна, не допускається
Карний закон мiстить приписання, вiдповiдно до якого не пiдлягає конфiскацiï майна, необхiдне засудженому або особи, що перебуває на його втриманнi, вiдповiдно до перелiку, передбаченому кримiнально-виконавчим законодавством РФ.
Конфiскацiю майна як вид карного покарання не слiд змiшувати з так званою спецiальною конфiскацiєю, що покаранням не є. Карно- процесуальне законодавство передбачає примусове вилучення речовинних доказiв по конкретнiй кримiнальнiй справi, а також засобiв i знарядь здiйснення злочинiв. Ця конфiскацiя не має вiдносини до конфiскацiï майна, призначуваноï як покарання