В-2 Бомбардувальник 21 столiття
На початку березня 1989 року у вiцi 54 рокiв вiд раку помер ДжонПатьерно. До моменту смертi його iм'я залишалося невiдомим широкiй
публiцi, хоча, безперечно, вiн був видатним iнженером-конструктором. Але
Патьерно працював над зовсiм секретним проектом. Саме пiд його
керiвництвом створений В-2 — “Бомбардувальник 21
столiття”, “Невидимий” для радiолокаторiв, як
затверджують у Пентагонi. Уперше лiтак продемонстрували американським
високопоставленим особам i вибраним представникам преси в листопадi 1988
року. Однак Патьерно так i не побачив своє дiтище в повiтрi.
Строки зльоту “чуда” неодноразово переносилися. Пiзнiше було
оголошено, що перший полiт В-2 вiдбудеться в липнi
Джон Патьерно — продовжувач справи знаменитого американського
авiаконструктора Джона Нордропа, що сконструювало кiлька лiтакiв-
рекордсменiв. На його “Сирiусi” Чальз Линдберг зробив в 1931
роцi перелiт з Нiр-Хейвена (США) через Канаду, Аляску, Комчатку, Курили
i Японiю в Китай. В 1932 роцi Амелия Иерхард на “Везi” перша
серед жiнок поодинцi перетнула Атлантику. Потiм була швидкiсна
“Альфа” — лiтак, що зробив вплив на все свiтове
авiабудування. В 1939 роцi в Калiфорнiï була зареєстрована
компанiя “Нордроп ейркрафт”
У роки вiйни на “Нордроп” посипалися замовлення. З
конвеєрiв стали сходити нiчнi винищувачi й фоторозвiдники.
“Нордроп” постiйно шукав i впроваджував новинки.
Конструктора займала така проблема, як збiльшення дальностi польоту.
Нордроп дiйшов такого висновку, що найбiльш пiдходящим варiантом для
збiльшення радiуса дiï лiтакiв є схема типу “лiтаюче
крило”. Вона дозволяє зменшити лобовий опiр i знизити масу
лiтального апарата, а усерединi крила розмiстити двигуни й корисне
навантаження. В 1941 роцi експериментальне “лiтаюче крило”
NIM викотили на аеродром. Випробування NIM i бiльше пiзньоï моделi
N9M привернули увагу вiйськового вiдомства. Фiрма одержала замовлення на
створення важкого бомбардувальника ХВ-35. На той час, коли пiлот М.
Стенли в червнi 1946 року пiдняв у повiтря 4х моторний ХВ-35, вiйна
закiнчилася. Але на змiну вiйнi “гарячоï” приходила
вiйна “холодна”. “Доктрина Трумана” i стратегiя
“ядерного лякання” вимагали нарощування ударноï моцi
США. Ïï основу становила бомбардувальна авiацiя
От чому три ХВ-35 спiшно переоснастили реактивними двигунами. Машини
одержали марку YB-49. У жовтнi один з YB-49 перелетiв з
калiфорнiйськоï бази Мюрок Лейк у Вашингтона, покривши вiдстань в
3630 кiлометрiв iз середньою швидкiстю 822 км/ч. Наступнi випробування
завершилися трагiчно. 5 червня 1948 року капiтан Глен едвардс,
перевiряючи лiтак на бiчну стiйкiсть, не впорався з керуванням
Бомбардувальник став втрачати висоту й розбився. Екiпаж загинув
Другий YВ-49 зазнав катастрофи при зльотi
Пентагон вирiшив не випробовувати долю й вiдмовитися вiд закупiвель YB-
49
Невдача вдарила по престижi “Нордропа” але не обескуражила
його. Вiн захопився черговою iдеєю — створив для ВВС першу
крилату ракету великоï дальностi “СНАРК“. Однак проект
випередив свiй час: iз за неполадок у системi наведення ракета в серiю
не пiшла. Серед новачкiв, оказавшихся на чолi “Нордроп
Корпорейшен”, був i Томас Вiктор Джоунс, що встиг на той час
попрацювати в “Дуглас ейркрафт” i Пентагонi. Кар'єру
Джоунса в “Нордроп” розвивалася стрiмко. В 1959 роцi вiн уже
президент фiрми, а пiзнiше роздобув i пост голови ради директорiв
Джоунс не став ганятися за амбiцiйними проектами. Вiн зробив ставку на
порiвняно дешевий легкий винищувач F-5, що у скоре вийшов у рекордсмени
по експортних поставках: понад три тисячi винищувачiв i його навчальних
варiантiв були закупленi 32мя краïнами. Недарма за Томасо Джоунсом
закрiпилася слава “генiя маркетингу”
Правда, на початку 70х рокiв з'ясувалися просто приголомшливi факти про
методи впливу на клiєнтiв “калiфорнiйського генiя”.
Вiн ïх пiдкуповував. Тiльки за 1971-73 роки корпорацiя
“Нордроп” пустила на хабарi 30 мiльйонiв доларiв. Королi й
мiнiстри, генерали й керiвники спецслужб, вiдомi полiтичнi дiячi й
дипломати виявилися в петлi доларового ласо, спритно кинутого рукою
мiстера Джоунса
Скандал вибухнув неабиякий. Але “генiй” викрутився. Вiн, по-перше, заклав своïх колег з iнших корпорацiй, якi теж прибiгали до
пiдкупу. По-друге, звернувся по допомогу до впливових заступникiв (тодi
хазяïном Бiлого Дому був приятель мiнiстра Джоунса — Ричард
Никсон)
У сою черга Никсон звернув свiй погляд на главу “Нордроп
корпорейшн”, коли сам потрапив у лихо
Борг платежем червоний. I Джоунс iз лицарською щедрiстю передав
помiчниковi президента 150 тисяч доларiв на оплату послуг адвокатiв, що
захищали в судi Уотергейтских зломщикiв Грошi, однак, не врятували
Никсона вiд ганьби й вiдставки
А мiстер Джоунс як i ранiше на конi, хоча в 1975 роцi його не надовго
вiдстороняли вiд керiвництва корпорацiєю. Незабаром вiдновили на
постi голови ради директорiв. Зростаючi доходи врятували
“генiя”
Пiсля хвилi безладь свiтло наприкiнцi тунелю для “Нордроп”
зайнявся в той момент, коли адмiнiстрацiя Дж. Картера вдарила в
мiлiтаристськi литаври. Тодi-Те й з'явилася програма Stealth. Програма
передбачала створення бомбардувальника, що покликаний “змiнити
вiйськовий баланс” на користь США, а так само розробку iнших
лiтакiв i крилатих ракет, невидимих для радiолокаторiв супротивника.
Цього мали намiр домогтися шляхом застосування поглинаючi радiохвилi
матерiалiв обшивання й “зализаних” конструкцiй планерiв
лiтальних апаратiв
Властиво, “невидимки” на той час уже створювалися
Локхидовский конструктор Кларенс Джонсон працював над проектом
винищувача F-117. Незабаром вiн пiшов на конвеєр. Однак у
Пентагонi нова зброя тримали пiд найсуворiшим секретом
Резонно побоювалися оголошувати й вартiсть машини. Вона шокує
— 119 мiльйонiв доларiв за штуку. А ïх побудовано 52
Через незвичайнiсть конструкцiï аероплан вийшов невитонченим. Вiн
чим те змахує на “лiтаючу жабу”. При пiлотуваннi
виникають труднощi з керування. Щонайменше, три машини розбилися
У порiвняннi з “замазурою” F-117 “Нордроповский”
В-2 виглядає елегантно. “Лiтаюче крило”, що
нагадує бумеранг, вражає чистотою лiнiй. Золотом мерехтить
остекление кабiни. I це не просто оптичний ефект — найтонший шар
позолотi нанесений на лiхтар для того, щоб зменшити випромiнювання
електронних приладiв, що перебувають у кабiнi
Але що б пробити новинку, Джоунсу довелося чимало потрудитися. Правда,
завдання полегшилася, коли в Бiлому Домi запанував ще один старий друг
“генiя маркетингу” — Рональд Рейган. У серпнi 1982
року Пентагон оголосив переможця в конкурсi монополiй, що заперечували
право випускати бомбардировщики-невидимки. Генподряд дiстався
“Нордроп корпорейшн”
20 мiльярдна програма обiцяла компанiï фантастичний прибуток у
розмiрi 3.4 мiльярда доларiв
Щоб вiдгородити В-2 вiд стороннiх очей (не стiльки вiд шпигунiв, скiльки
вiд контролю з боку громадськостi) , Джоунсу вдалося затягти
нордроповское дiтище в “невидимий”, або, як його називають у
США, “чорний бюджет”. Про суми, якi в нього включаються, у
Сполучених Штатах iнформованi лише кiлька членiв уряду, конгресу й
високопоставлених вiйськових дiячiв. Що це дає? Дозволяє
приховувати справжнi розмiри асигнувань на вiйськовi програми
Пишне свято, улаштований Томасом Джоунсом на честь першоï
демонстрацiï В-2 у листопадi 1988 року, обернувся гiрким похмiллям.
Американцi не тiльки побачили витончений силует невидимки, але й
довiдалися в скiльки цих задоволень ïм обiйдеться
Тодiшнiй мiнiстр оборони США Ричард Чейни вкрай обрадував супротивникiв
“невидимки”, коли оголосив у квiтнi проект вiйськового
бюджету на наступний фiнансовий рiк. Шеф Пентагона повiдомив, що на рiк
вiдкладений серiйний випуск бомбардувальникiв “Стелс”.
“Я не вдоволений цiєю програмою, сказав глава вiйськового
вiдомства. — У нiй багато технiчних проблем, i вона надзвичайно
дорога”. У його голосi звучав метал, що не обiцяє нiчого
доброго “Нортроп корпорейшн”
Тодi Джоунс запросив Чейни на завод, де виготовляються бомбардувальники.
26 травня мiнiстр оборони вiдвiдав пiдприємство в Палмдейле, щоб
“особисто побачити лiтак i проблеми керування з керiвниками
корпорацiï”. У результатi мiстер Джоунс зачарував шефа
Пентагона. З вуст останнього незабаром полилися такi мовлення: ” Я
повернувся пiд величезним враженням… Моя особиста точка зору
полягає в тому, що В-2 — дуже важлива система, що вона
являє собою нове поколiння технiки… Я вважаю, що нам варто
йти далi й закупити лiтак “
От такий поворот на сто вiсiмдесят градусiв. Кореспондент
телекомпанiï CNN, що катував питаннями Ричарда Чейни, запитав i про
фiнансовi засоби, уже витрачених на “невидимку”. Мiнiстр
пом'явся, а потiм повiдав: ” Вiдповiдно до доповiдей, якi я
одержую, ця сума, можливо, становить 20 мiльярдiв доларiв “. А за
останнiм даними, пiдтвердженим Пентагоном, “Стелс” до
сьогоднiшнього дня слопал 22,4 мiльярди. Iнакше кажучи, В-2 уже поглинув
тi величезнi грошi, якi спочатку планувалося видiлити на реалiзацiю
всiєï програми. Втiм, ця обставина не бентежить Чейни:
” Ми вже витратили бiльшу суму на розробки, i ми готовi тепер
приступитися до виробництва”
Слiдом за мiнiстром оборони до невтримного вихваляння
“невидимки” пiдключилися iншi вищi чини Пентагона. Мiнiстр
ВВС США Дональд Райс, наприклад, уважав, що немає нiяких пiдстав
вiдмовлятися вiд програми. А генерал Бернард Рендольф, командуючий
розробками систем озброєнь, навiть зважився розсекретити деякi тактико-
технiчнi характеристики лiтака. Виявляється його злiтна вага
становить майже 159 тонн, а радiус дiï без дозаправлення
досягає 111.112 кiлометрiв, а з одним дозаправленням —
бiльше 118.500 кiлометрiв. У-2 може нести 22,6 тонни ядерних
боєприпасiв або 36,5 тонни звичайних бомб
В-2 насамперед призначений для ядерних ударiв по мобiльних стратегiчних
ракетах i по командних пунктах. Може використовуватися й для каральних
операцiй проти краïн третього миру. Не зрячи Б. Рендольф згадав
нальоти американськоï авiацiï на Лiвiю в 1986 роцi. На думку
генерала, якби тодi ВВС США розташовували “Стелсами”, на цю
акцiю замiсть 100 винищувачiв-бомбардувальникiв треба було б не бiльше
3-4 “невидимок”, якi дiяли б з бiльшою ефективнiстю й меншим
ризиком
Але чи не так ” небачимо” нортроповский бомбардувальник?
Так, його корпус зроблений з композитних матерiалiв на основi
епоксидного графiту й керамiки, якi, подiбно губцi, поглинають значну
частку радiохвиль. Так, обтiчний силует “Стелса”,
позбавлений стабiлiзаторiв i гострих кутiв, також утрудняє
виявлення, оскiльки вкупi з обшиванням зменшує ефективну поверхню
розсiювання (еПР) (для порiвняння: бомбардувальник В-52 має еПР
рiвну 40 квадратним метрам, В-1У — 0,4 квадратнi метри, а В-2
усього 10,01 квадратних метра, тобто таку ж, як у птаха)
Двигуни лiтака влаштованi так, що прохолоджують i розсiюють вихлопний
струмiнь, маскуючи ïï вiд наземних детекторiв iнфрачервоного
випромiнювання
Але все це не гарантує 100 процентний “невидимостi”
Досить перевести на бiльше високий порядок дiапазон частот наземних
радiолокацiйних станцiй, як вони “прозрiвають”. Ще
ефективнiше РЛС, установлюванi на лiтаках i супутниках. З ïхньою
допомогою, затверджують фахiвцi, виявлення “Стелсов” не буде
представляти занадто великоï проблеми. I ще, навiгацiя й наведення
на мету в В-2 здiйснюється з використанням тих же радiолокаторiв.
Якщо вони включаються, ïхню роботу неважко засiкти
И не зрячи Чейни говорив про “технiчнi проблеми”, коли ще
виступав у ролi критика В-2. Вони є, i ïх не мало
Колишнiй заступник мiнiстра оборони Роберт Костелло, що вiдав в
адмiнiстрацiï Рейгана закупiвлями вiйськовоï технiки й добре
знаюче положення справ в “Нортроп”, уважає, вiд
бомбардувальника варто вiдмовитися хоча б тому, що технологiчнi процеси
й контроль за якiстю на заводах компанiï поставленi з рук геть
погано
Кiлька рокiв не вщухають страстi й судовi позови навколо електронних
систем, якi “Нортроп” виготовляє для балiстичних ракет
MX, штурмовикiв “Харриер” i крилатих ракет. Блок наведення
MX — невеликий агрегат, формою й розмiрами баскетбольний м'яч, що
нагадує. У ходi розслiдування з'ясувалося, що працiвники
корпорацiï при складання цих найважливiших вузлiв використовували
“не минулий технiчний контроль”, тобто бракованi, деталi, а
так само “фальсифiкували результати стендових випробувань”.
При цьому керiвники фiрми не соромилися пред'являти Пентагону подвiйнi
рахунки на оплату неякiсних компонентiв. На випробуваннях з 5 запускiв
через дефекти системи наведення боєголовки 2 ракет не потрапили в
мету. “60 вiдсоткiв успiху — “двiйка” у
звичайних умовах”, — зло помiтив iз цього приводу конгресмен
Л. еспин Кiлькаразовi переноси строкiв лiтних випробувань
“невидимки” теж пов'язанi з низькою готовнiстю лiтака,
недостатньою перевiркою якостi його вузлiв i деталей, хоча до виконання
програми вже притягнуто 34 тисячi iнженерiв i робiтникiв по всiй
краïнi
Покуда на заводi номер 42 у Палмдейле збирають першi предсерийние зразки
В-2, Пентагон поспiшив запустити на навколоземну орбiту навiгацiйний
супутник “NavStar GPS”, покликаний полегшити висновок
“невидимок” на метi
Корпорацiя “Нортроп” сподiвається, що В-2
вiдкриє дорогу новому класу озброєнь. На черзi винищувач-
”невидимка” YF-23. На його розробку компанiя одержала 691
мiльйон, а закупiвля 750 таких лiтакiв обiйдеться США в 40-50 мiльярдiв.
Почалися випробування створеного в конструкторськi бюро фiрми вiдповiдно
до новомодноï пентагонiвськоï концепцiï
“конкуруючих стратегiй” безпiлотного ударного комплексу
“Tasit Rainbou”
Незважаючи на повну готовнiсть до виробництва В-2, Пентагон вирiшив на
час заморозити цей проект (позначилося потеплiння вiдносин мiж США й
найбiльш iмовiрним супротивником — СРСР) , на даний момент це
питання так i не прояснився
В 1990 роцi Пентагон продемонстрував iнший лiтак
“невидимку”. Цей лiтак не вiдрiзняється добiрнiстю.
Винищувач — бомбардувальник F-117A скорiше нагадує якогось
екзотичного кажана, нiж сучасний бойовий лiтак. Конструктори
корпорацiï “Локхид” за красою й не гналися. Завдання
було в них зовсiм iнша: зробити машиною “невидимоï” для
радарiв. Через це й примхливiсть ïï форми (який контраст iз до
межi “зализаним” В-2) . “Вирiб” виявилося
дорогим. Кожний з 59 побудованих лiтакiв коштує 42,6 мiльйона
доларiв
До останнього часу F-117A залишався невидимим i для громадськостi. З
1978 року, коли почалося створення лiтака по програмi
“Стелс”, винищувач був строго засекречений. I от вiдбулася
його демонстрацiя. Iз чого це раптом Пентагон вирiшив зняти чадру з
“невидимки”? “Вiйськовi, уважає оглядач
американськоï телекомпанiï ABC Б. Зелник, — прагнуть
заручатися пiдтримкою громадськостi для подальшого випуску лiтакiв за
технологiєю “Стелс”
F-117A застосовувалися пiд час вiйни в Перськiй затоцi
Як вiдзначає генерал ВВС США, що побажав залишитися невiдомим,
лiтак не виправдав покладених на нього надiй
Дiйсно, “рентабельнiсть” його застосування виявилася надто
високою — тiльки 36 вiдсоткiв ракет, установлених на лiтаку,
уразили мети, крiм того, F-117A виявився не таким вуж невидимим як для
iракських ПВО, так i для власних американських лiтакiв повiтряноï
розвiдки E-2C, здатних, як вiдомо, керувати трьома ескадрильями
перехоплювачiв i супроводжувати до 300 цiлей одночасно. Дальнiсть
виявлення мети залежно вiд ïï розмiрiв i зовнiшнiх умов
становить вiд 270 до 740 км
З iншого боку, Пентагон, зацiкавлений у продовження програми
“Стелс”, офiцiйно заявив про повний успiх нових лiтакiв i
порушив питання про продовження робiт над В-2 i закупiвель F-117A.
Однак, дотепер це питання так i не вирiшене
Крiм того, Пентагон планував кiлька бомбардувальникiв В-2 переобладнати
в лiтаки-шпигуни, замiсть лiтака SR-71
У Пентагонi цей лiтак назвали “Чорним птахом”. Але дiтище
конструктора Кларенса Джонсона скорiше подiбно чорноï блискавки.
Сильно витягнутий фюзеляж надає машинi стрiмкiсть, а спецiальна
чорна фарба охороняє корпус вiд перегрiву. Вдь стратегiчний
розвiдник ВВС США SR-71 “Блек берд” здатний мчати на висотi
25 тисяч метрiв зi швидкiстю 3220 кiлометрiв у годину. При цьому його
обшивання розжарюється до 594 градусiв Цельсия, а фюзеляж через
високi температури подовжується на 7,5 сантиметра. Вiдстань мiж
Лондоном i Лос-Анджелесом один з SR-71 з декiлькома дозаправленнями в
повiтрi переборов за 3 години 47 мiнут Однак в iсторiю “Чорнi
птахи” увiйшли аж нiяк не завдяки своïм чудовим лiтним
характеристикам, а як лiтаки-шпигуни. I от пiсля 25 рокiв
експлуатацiï мiнiстерство оборони США, скорочуючи вiйськовi
витрати, вирiшило виключити ïх з бойового складу ВВС. Фахiвцi
зауважують, що сьогоднi завдання, якi колись покладали на “Блек
берд”, з бiльшим успiхом i меншими витратами виконують
розвiдувальнi супутники (по цiй же причинi був вiдхилений питання про
замiну SR-71 на В-2)
Дев'ять iз трьох десяткiв “Черних птахiв” передаються в
авiацiйнi музеï США. Всi вони будуть пiдтримуватися в гарному
станi, щоб, якщо буде потрiбно, знову злетiти в небо
