Види адмiнiстративного примуса
Велике теоретичне й практичне значення має питання прокласифiкацiю мер адмiнiстративного примуса, що дотепер не одержав
єдиного рiшення й у теорiï, нi на практицi. Чiтка
класифiкацiя мер адмiнiстративного примуса необхiдна:
по-перше , для з'ясування сутностi рiзноманiтних примусових
заходiв, застосовуваних органами керування, ïхньоï мети,
ïхньоï взаємодiï,
по-друге , це має велике значення для застосування мер
примуса, забезпечення ефективностi впливу на правопорушникiв,
по-третє , чiтка й точна класифiкацiя необхiдна при
рiшеннi питань про залучення до карноï або адмiнiстративноï
вiдповiдальностi, а також при замiнi карноï вiдповiдальностi
— адмiнiстративноï по ряду злочинiв, що не представляють
великоï суспiльноï небезпеки,
по-четверте , правильна класифiкацiя є необхiдною
передумовою для ïхньоï науковоï кодифiкацiï.
В адмiнiстративно-правовiй лiтературi висловлюються рiзнi точки зору про
класифiкацiю мер адмiнiстративного примуса. Так однi автори вважають, що
в групi мер адмiнiстративного припинення об'єднанi й адмiнiстративно-
процесуальнi мiри (адмiнiстративна затримка, затримка й арешт майна) i
адмiнiстративно-правовi санкцiï, якi автор iменує
самостiйними запобiжними заходами (призупинення роботи
пiдприємства).
Вони затверджують, що критерiєм класифiкацiï мер
адмiнiстративного примуса, застосовуваних у зв'язку iз правопорушенням,
може служити безпосередня мета застосування тих або iнших мiр, i вони
дiляться на двi пiдгрупи: адмiнiстративно-процесуальнi мiри й адмiнiстративно-
правовi санкцiï. З викладеного робиться висновок про те, що система
мер адмiнiстративного примуса складається iз трьох самостiйних
пiдроздiлiв:
адмiнiстративно-процесуальнi мiри;
адмiнiстративно-попереджувальнi мiри;
адмiнiстративно-правовi санкцiï. При цьому вiдзначається, що
адмiнiстративно-правовi санкцiï здiйснюють охорону правопорядку й
за допомогою кари, вiдновлення й примусового виконання правового
обов'язку, що забезпечує реальне виконання. Вiдповiдно вони можуть
носити каральний, вiдбудовний i припинювальний характер. Пiд адмiнiстративно-
правовою санкцiєю пропонується розумiти елемент норми
адмiнiстративного права, установлений з метою ïï охорони, що
мiстить вказiвка на тi примусовi заходи, якi застосовуються до
порушникiв даноï норми, що виконує свою роль або кари, або
вiдновлення, або реального виконання й застосовуваний, як правило, в
адмiнiстративному порядку.
У цiлому по питанню про класифiкацiю мер адмiнiстративного примуса в
науцi адмiнiстративного права видiляють двi основнi точки зору (iншi
— це модифiкацiя цих двох точок зору).
Перша зводиться до двухчленной класифiкацiï адмiнiстративного
примуса: адмiнiстративнi стягнення; iншi примусовi заходи. Висунута
наприкiнцi 40-х рокiв Студеникиним С.С., Ямпольской Ц.А. i iн. В основу
даноï класифiкацiï покладена формальна ознака-наявнiсть
адмiнiстративних санкцiй.
Друга запропонована М.И. Еропкиним наприкiнцi 50-х рокiв i одержала
найбiльше поширення. У нiй говориться про iснування трьох видiв мер
адмiнiстративного примуса: запобiжного заходу, мiри стягнення, заходу
попередження.
Адмiнiстративно-попереджувальнi мiри є самостiйним видом мер
примуса, призначення яких — попередження правопорушень i
забезпечення суспiльноï безпеки. Адмiнiстративно-попереджувальнi
мiри мають строго цiльовий профiлактичноï характер i спрямованi на
запобiгання створення протиправних i iнших, що представляють суспiльна
небезпека, ситуацiй. Пiдставою для застосування адмiнiстративно-
попереджувальних мiр є не правопорушення, а настання особливих
установлених законодавством умов.
Головна особливiстю є чiтко виражений профiлактичний характер, щодозволяє використовувати цi мiри для попередження правопорушень,
забезпечення суспiльноï безпеки в специфiчних умовах, коли
iнтересам суспiльства створюється вiдома погроза, у той же час,
мiри адмiнiстративного попередження застосовуються при вiдсутностi
правопорушень, в особливих або надзвичайних обставинах. Реальних
правопорушень при цьому нi, але вони можуть з'явитися, якщо не будуть
застосованi мiри адмiнiстративного попередження, що дозволяє
ïм бути найважливiшим засобом превенции адмiнiстративних i iнших
правопорушень.
Запобiжного заходу використовуються як засiб примусового припинення
правопорушень i запобiгання ïхнiх шкiдливих наслiдкiв. Цi мiри
спрямованi на примусове припинення протиправного поводження,
недопущення, усунення шкiдливих його наслiдкiв, на створення умов для
можливого залучення винних осiб до адмiнiстративноï
вiдповiдальностi. По своïй метi запобiжного заходу вiдрiзняються
вiд адмiнiстративних стягнень i адмiнiстративно-попереджувальних мiр.
Головна ïх цiль складається в припиненнi протиправного
поводження, усуненнi протиправноï ситуацiï, примусi
правопорушника поводитися правомiрно, у рамках, установлених правил
гуртожитку.
На вiдмiну вiд адмiнiстративно-попереджувальних мiр — запобiжного
заходу застосовуються у зв'язку з доконаними правопорушеннями й до
суб'єктiв, ïх що совершили. Запобiжного заходу застосовуються
тiльки при наявностi правопорушень, i як всi примусовi засоби є
передбаченоï законом реакцiєю на неправомiрнi дiï. В
одних випадках припиняється конкретна дiя, —
неправомiрна лiнiя поводження, образ дiй, в iнших випадках
пiдставою для застосування запобiжного заходу служить конкретний
адмiнiстративний учинок (дрiбне хулiганство), по-третє -
систематичнi порушення, антигромадський спосiб життя (бродяжництво,
дармоïдство й т.п.).
Запобiжного заходу можуть застосовуватися як самостiйно (закриття у
зв'язку з антисанiтарним станом пiдприємства громадського
харчування), так i в сукупностi з адмiнiстративними стягненнями, при
цьому вони забезпечують можливiсть стягнення, i, як правило, ïм
передує (затримка порушника громадського порядку з наступним
накладенням на нього адмiнiстративного штрафу).
Запобiжного заходу рiзноманiтнi — це свiдчить про те, що основна
увага в нашiй краïнi придiляється профiлактицi правопорушень,
своєчасному запобiганню подальших протиправних дiй. Запобiжного
заходу використовуються не тiльки для захисту iнтересiв суспiльства, але
й для захисту iнтересiв, здоров'я, життя самого правопорушника
(наприклад, керування транспортним засобом у нетверезому станi й т.п.).
Адмiнiстративна затримка є мiрою адмiнiстративно-процесуального
характеру, застосовуваноï у зв'язку зi здiйсненням правопорушення й
волi, що складається в короткочасному обмеженнi, правопорушника.
До основних нормативних актiв, що регламентують затримку, ставляться
Закон вiд 18.квiтня 1991 р. Про мiлiцiю, у якому сказано, що
мiлiцiï надане право затримувати особи, що допустила порушення, що
тягнуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть.
Адмiнiстративнiй затримцi не пiдлягають iноземнi громадяни, що
користуються дипломатичною недоторканнiстю. Як правило, адмiнiстративна
затримка не застосовується до вiйськовослужбовцiв i спiвробiтникiв
органiв внутрiшнiх справ, а також до депутатiв всiх ланок Рад, суддям i
прокурорам.
Адмiнiстративна затримка по пiдставах, цiлям i строкам роздiляють на двi
групи: затримка на загальних пiдставах i спецiальнi види
затримки.
Спецiальне затримка триває бiльше тривалий строк, чим
загальне, тому воно може, виробляється тiльки у випадку здiйснення
особою певного, прямо зазначеного в законi провини (наприклад, дрiбного
хулiганства). До затримки на загальних пiдставах звичайно
вiдносять така затримка, що виробляється працiвниками мiлiцiï
на строк не бiльше трьох годин, а затриманих мiстять у кiмнатi чергового
або iншому службовому примiщеннi.
Законодавство закрiплює п'ять спецiальних видiв
адмiнiстративноï затримки: затримка осiб, що перебувають у
станi сп'янiння; затримка осiб, що зробили дрiбне хулiганство; затримка
осiб, що займаються бродяжництвом i жебрацтвом; затримка осiб, що
ухиляються вiд явки в суд, що розглядає справу про доконанi ними
провинах; затримка порушникiв прикордонного режиму.
Мiри адмiнiстративного стягнення являють собою вид адмiнiстративноï
вiдповiдальностi, застосовується за здiйснення певних
правопорушень, а також для попередження нових правопорушень, як самим
правопорушником, так i iншими особами.
Адмiнiстративний арешт — установлюється й
застосовується лише у виняткових випадках на строк до 15 доби (а
за порушення вимог режиму надзвичайного стану або режиму в зонi
проведення контртеррористической операцiï до 30 доби).
Адмiнiстративний арешт призначається районним судом або свiтовим
суддею.
Адмiнiстративне виселення за межi Росiйськоï Федерацiï
iноземного громадянина або особи без громадянства —
застосовується при незаконному в'ïздi в РФ.
Дисквалiфiкацiя — полягає в позбавленнi фiзичноï особи
права займати керiвнi посади у виконавчому органi керування
юридичноï особи, входити в раду директорiв (наглядацька рада),
здiйснювати пiдприємницьку дiяльнiсть по керуванню юридичною
особою, а також здiйснювати керування юридичною особою в iнших випадках,
передбачених законодавством Росiйськоï Федерацiï. Коап РФ
передбачає ряд обмежень застосування адмiнiстративних покарань.
Наприклад, адмiнiстративний арешт не може застосовуватися до
неповнолiтнiх, жiнкам, що мають дiтей у вiцi до 14 рокiв, вагiтним
жiнкам, iнвалiдам першоï й другоï груп.
Покарання за адмiнiстративне правопорушення накладає вповноваженим
органом вiдповiдно до Коап РФ i iнших законiв про адмiнiстративнi
правопорушення при розглядi справи про адмiнiстративне правопорушення.
Про здiйснення адмiнiстративного правопорушення, як правило,
складається протокол. Про винесення адмiнiстративного покарання,
як правило, виноситься постанова. Покарання накладає в межах,
установлених Кодексом або iншим нормативним правовим актом (законом), що
передбачає адмiнiстративну вiдповiдальнiсть. При накладеннi
покарання враховуються характер доконаного правопорушення, особистiсть
правопорушника, ступiнь його провини, майнове положення, а також
обставини, що зм'якшують вiдповiдальнiсть (наприклад, усунення
заподiяноï шкоди, здiйснення правопорушення неповнолiтнiм) i
обтяжуючу вiдповiдальнiсть (наприклад, продовження протиправного дiяння,
незважаючи на вимоги уповноважених осiб припинити його, здiйснення
правопорушення групою осiб).
Отже, адмiнiстративне стягнення — це мiра покарання, застосовувана
уповноваженими на те державними органами (посадовими особами), а в
передбачених законом випадках — народними судами (народними
суддями), а також громадськими органiзацiями i ïхнiми законними
представниками, до осiб, винним у здiйсненнi адмiнiстративноï
провини.
Вiдзначаючи велике значення попереджувальних засобiв, варто визнати, що
вони не є примусовими. А от вiдбудовнi санкцiï — це
особливий вид адмiнiстративного примуса.
Вiдбудовнi й припинювальнi засоби прямо, безпосередньо вiдновлюють
правопорядок, припиняють неправомiрне поводження (знос самовiльно
зведених будов, стягнення недоïмки, призупинення роботи, затримка й
iн.). Це засобу прямоï спонуки до забезпечення правопорядку. А
стягнення — це мiри негативного стимулювання. Кара (покарання,
стягнення) спонукує порушника й iнших громадян не порушувати
правовi норми, впливає на ïхнє поводження побiчно.
Вiдбудовнi мiри застосовуються з метою вiдшкодування заподiяного збитку,
вiдновлення колишнього положення речей. Тому вид i розмiр цих мiр
залежить вiд характеру й розмiру шкоди, заподiяного неправомiрним
дiянням.
До них ставляться: мiри матерiальноï вiдповiдальностi (стягнення
збитку), знос самовiльно зведених будов i споруджень, адмiнiстративне
виселення iз самовiльно зайнятих житлових примiщень, вилучення в
органiзацiй незаконно отриманого, пiнячи, стягнення недоïмки.
Самовiльно зведенi житловi й нежитловi будови (будинку, дачi, гаражi,
сараï й т.п.) можуть бути знесенi. Спочатку голова
адмiнiстрацiï зобов'язує правопорушника самотужки й за свiй
рахунок знести самовiльно зведену будову й привести земельну дiлянку в
порядок. У випадку, якщо ця вимога не буде виконано в мiсячний строк,
вiн дає розпорядження мунiципальним органам про знос будови
самотужки за рахунок винного.
Вилучення в пiдприємств i установ незаконно отриманого
складається в стягненнi в дохiд бюджету сум, отриманих
пiдприємствами й органiзацiями шляхом порушення фiнансовоï
дисциплiни, законодавства про цiни, реалiзацiю нестандартноï
продукцiï й т.д. Постанови про вилучення приймаються державними
органами, що здiйснюють контроль за господарською дiяльнiстю юридичних
осiб (органами стандартизацiï, контролю за цiнами й iн.).
Адмiнiстративно-вiдбудовними мiрами є й так званi фiнансовi
санкцiï: стягнення недоïмки, пеня. Недоïмка — це не
внесена в строк у бюджет або в державнi позабюджетнi фонди сума податкiв
i iнших обов'язкових платежiв.
Пеня — це стягнення за кожний день прострочення (затримки)
установленоï процентноï ставки вiд суми простроченого платежу.
Нараховується вона за кожний день прострочення. У випадках
порушення фiнансовоï дисциплiни пеня, як правило,
застосовується одночасно зi стягненням недоïмок.
Сплата пенi — це реалiзацiя вiдбудовноï санкцiï, а вони
можуть бути реалiзованi добровiльно. Цiй практицi сприяє лист ГНС
РФ, спрямоване в травнi 1995 р. податковим iнспекцiям про незастосування
до платникiв податкiв фiнансових санкцiй за порушення законодавства у
випадку самостiйного внесення ними у звiтнiсть допущених помилок.
Отже, правильне використання методу примуса органами державного
керування, у тому числi органами внутрiшнiх справ, забезпечує
ефективнiсть управлiнськоï дiяльностi, функцiонування адмiнiстративно-
правових iнститутiв, непорушнiсть правопорядку, створює умови для
поступового скорочення й лiквiдацiï правопорушень. Примус у сферi
управлiнськоï дiяльностi спрямоване до того, щоб забезпечити:
правомiрнiсть поводження учасникiв управлiнських вiдносин;
функцiонування й захист такого режиму, при якому б неухильно
виконувалися правовi приписання;
iснування стiйкоï системи управлiнських вiдносин, що базуються на
основах законностi.
Примус є повною мiрою правовим, пiдкоряється загальним
принципам права, застосовується на основi строгоï
правовоï регламентацiï, нормативного встановлення пiдстав,
порядку й процедури реалiзацiï, конкретних заходiв примусового
впливу.
Призначення примуса складається у вiдновленнi соцiальноï
справедливостi, вихованнi правопорушникiв, попередженнi нових
правопорушень. При цьому примус не має мети заподiяти порушниковi
фiзичнi страждання або принизити його людське достоïнство. Разом з
тим воно мiстить каральний i застрашливий елементи, якi, однак, носять
пiдрядний характер i спрямованi на попередження правопорушень, виховання
й виправлення осiб, ïх що зробили.
