Суб'єкти посадових злочинiв
Кримiнальний кодекс РФ мiстить двi групи злочинiв, пов'язаних звиконанням управлiнських функцiй: злочину проти державноï влади,
iнтересiв державноï служби й служби в органах мiсцевого
самоврядування (ст.ст. 285-287, 290, ч.2 ст. 237 КК РФ) i злочину проти
iнтересiв служби в комерцiйнiй i iншiй органiзацiях (ст.ст. 201, 204 КК
РФ). Критерiєм ïхнього розмежування є органiзацiйно-
правова форма органiзацiï, у якiй особа виконує
управлiнськоï функцiï
Посадовими особами зiзнаються особи, постiйно, тимчасово або по
спецiальному повноваженню здiйснюючi функцiï представника влади або
виконуючi органiзацiйно-розпорядницькi, адмiнiстративно-господарськi
функцiï в державних органах, органах мiсцевого самоврядування,
державних i мунiципальних установах, а також у Збройних Силах РФ, iнших
вiйськах i вiйськових формуваннях РФ (примiтка 1 до ст. 285 КК РФ).
Виконуючу управлiнську функцiï в комерцiйнiй або iншiй
органiзацiï зiзнається особа, постiйно, тимчасово або по
спецiальному повноваженню здiйснюючi функцiï представника влади або
виконуючi органiзацiйно-розпорядницькi, адмiнiстративно-господарськi
функцiï в комерцiйнiй органiзацiï незалежно вiд форми
власностi, а також некомерцiйноï органiзацiï, що не є
державним органом, органом мiсцевого самоврядування, державною або
мунiципальною установою (примiтка 1 до ст. 201 КК РФ). Легальнi
дефiнiцiï комерцiйних i некомерцiйних органiзацiй утримуються в
цивiльному законодавствi
Тлумачення органiзацiйно-розпорядницьких i адмiнiстративно-господарських
обов'язкiв приводиться в Постановi Пленуму Верховного Суду СРСР вiд
30.03.1990 4 Про судову практику по справах про зловживання владою або
службовим становищем, перевищеннi влади або службових повноважень,
недбалостi або посадовiй пiдробцi. Крiм цих роз'яснень бiльшу роль
грає правозастосовна практика судових органiв. Так, суди
неодноразово вiдмовлялися квалiфiкувати дiï осiб, що вiдбувають
покарання у виглядi позбавлення волi, як посадовi злочини, хоча б вони
фактично замiщали управлiнськi посади у виправно-трудовi установах
Пiд органiзацiйно-розпорядницькими обов'язками варто розумiти
функцiï по здiйсненню керiвництва трудовими колективами, дiлянкою
роботи, виробничою дiяльнiстю окремих працiвникiв (пiдбор i розмiщення
кадрiв, планування роботи, органiзацiю працi пiдлеглих, пiдтримцi
трудовоï дисциплiни й т.п.). Такi функцiï виконують, зокрема,
керiвники мiнiстерств i вiдомств, державних, кооперативних, суспiльних
пiдприємств, установ, органiзацiй i ïхнiх заступникiв,
керiвники структурних пiдроздiлiв (начальники цехiв, завiдувачi
лабораторiями, кафедрами, ïхнi заступники) керiвники дiлянок робiт
(майстри, бригадири, виконроби), учасники господарських товариств i
суспiльств, що керують товариств власникiв житла
Адмiнiстративно-господарськi обов'язки варто визначати як повноваження
по керуванню й розпорядженню державним майном, установленню порядку його
зберiгання, переробки, реалiзацiï, забезпеченню контролю за цими
операцiями, органiзацiï побутового обслуговування населення й так
далi. Такими повноваженнями володiють начальники планово-господарських,
постачальницьких, фiнансових вiддiлiв i служб i ïхнiх заступникiв,
завiдувачi складами, магазинами, майстернями, ательє, вiдомчi
ревiзора й контролери. Зазначенi роз'яснення застарiли. Необхiднi новi
роз'яснення
Незважаючи на досить чiтке розмежування злочинiв проти iнтересiв служби
в комерцiйнiй i iншiй органiзацiях i злочинiв проти iнтересiв служби в
державних органах, на практицi розмежування суб'єктiв даних
злочинiв викликає складностi. Так, директор мунiципального
пiдприємства житлово-комунального господарства за одержання двох
хабарiв визнаний суб'єктом посадового злочину й засуджений.
Викладенi в касацiйнiй скарзi доводи про те, що пiдприємство житлово-
комунального господарства є комерцiйною органiзацiєю,
визнанi судом необґрунтованими
Здiйснення суспiльно небезпечного дiяння особою, що займає
державну посаду Росiйськоï Федерацiï, розглядається як
квалiфiкуюча ознака в злочинах, передбачених статтями 285-287, 290 КК
РФ. Як суб'єктiв злочинiв передбачених статтями 288 i 292 КК РФ
згадуються державнi службовцi
У Росiйськiй Федерацiï встановлений спецiальний правовий статусдержавних службовцiв i осiб, що займають державнi посади. Не всi особи,
що займають посади в державних органах, є державними службовцями
Правовi основи органiзацiï державноï служби основи правового
положення державних службовцiв установленi Федеральним законом Про
основи державноï служби Росiйськоï Федерацiï. У ньому
дане визначення поняття державний службовець i викладенi вимоги,
пропонованi до них. У зазначеному законi вiдбулося нормативне
закрiплення вiдмови вiд розширювального тлумачення поняття державний
службовець, що панувало в юридичнiй науцi й правозастосовнiй практицi
радянського й першого рокiв пострадянського перiоду державного
будiвництва
У ст. 1 зазначеного закону визначено, що державна посада — це
посада у федеральних органах державноï влади, органах
державноï влади суб'єктiв Росiйськоï Федерацiï, а
також iнших органах, утворених вiдповiдно до Конституцiï РФ, iз
установленим колом обов'язкiв пор виконанню й забезпеченню повноважень
даного державного органа, грошовим змiстом i вiдповiдальнiстю за
виконання своïх обов'язкiв
Кримiнальний кодекс i Федеральний закон Про основи державноï служби
Росiйськоï Федерацiï по-рiзному пiдходять до визначенню
поняття державний службовець. Державним службовцем є громадянин
Росiйськоï Федерацiï, що виконує в порядку,
установленому федеральним законом, обов'язку по державнiй посадi
державноï служби за грошову винагороду, виплачувана за рахунок
засобiв федерального бюджету або засобiв бюджету вiдповiдного
суб'єкта Росiйськоï Федерацiï (п.1 ст.3 Федерального
закону Про основи державноï служби Росiйськоï Федерацiï).
Кримiнальний кодекс не передбачає як головна умова визнання людини
державним службовцем замiщення ïм державноï посади. Суди в
практицi своєï дiяльностi дотримуються визначення, даного у
Федеральному законi Про основи державноï служби Росiйськоï
Федерацiï.
Закон дiлить державнi посади на три категорiï: А, Б, В. Державними
службовцями є лише особи, що замiщають посади категорiй Б i В.
Наприклад, Президент РФ, депутати Державноï Думи (категорiя А) не
є державними службовцями
Державнi службовцi дiляться на державних федеральних органiв
виконавчоï влади, що служать, службовцiв територiальних органiв
виконавчоï влади й державних органiв, що служать, виконавчоï
влади суб'єктiв Росiйськоï Федерацiï
Державнi посади Росiйськоï Федерацiï обов'язково повиннi бути
включенi Зведеному перелiку державних посад Росiйськоï
Федерацiï. Для державних федеральних органiв виконавчоï влади,
що служать, i територiальних органiв виконавчоï влади Указом
Президента вiд 3.09.1997 року 981 затвердженi Перелiки державних посад
федеральноï державноï служби, у частинi не суперечноï
ними зберiгає силу Реєстр державних посад державноï
служби Росiйськоï Федерацiï, затверджений Указом Президента РФ
вiд 11.12.1995 року 33. Перелiки (реєстри) державних посад органiв
державноï служби суб'єкта Росiйськоï Федерацiï
затверджуються нормативними актами суб'єкта Росiйськоï
Федерацiï. Структура федеральних органiв виконавчоï влади
затверджується указами Президента РФ, а склад територiальних
органiв виконавчоï влади визначений Постановою Уряду РФ вiд
20.07.1998 року Про склад, граничну чисельнiсть i фонд оплати працi
територiальних органiв виконавчоï влади.
У практицi слiдчих i судових органiв допускаються помилки, пов'язанi з
неправильною квалiфiкацiєю дiянь осiб, що не замiщають державнi
посади, i навпаки.
Так, у справi старшого слiдчого прокуратури Г., обвинувачуваного в
одержаннi хабара (ч. 3 ст. 290 КК РФ), суд першоï iнстанцiï
необґрунтовано квалiфiкував його дiяння, як доконане особою, що
займає державну посаду Росiйськоï Федерацiï. Вiдповiдно
до Зведеного перелiку державних посад Росiйськоï Федерацiï,
затвердженому Указом Президента РФ вiд 11.09.1995 року 32 слiдчi
прокуратур у ïхнє число не входять
Важливою особливiстю Кримiнального кодексу РФ i нового вiйськового
законодавства є вiдносно чiтка регламентацiя складiв вiйськових
злочинiв, i, зокрема, ïх суб'єктiв
Якщо ранiше ст. 1 Закону про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiйськовi
злочини 1958 року передбачав розширювальне тлумачення суб'єкта
вiйськових злочинiв, оскiльки мiстив вiдсилання до iнших нормативних
актiв (як правило, пiдзаконним, що iнодi имели гриф ДСП або Секретно),
те тепер визначення поняття вiйськовослужбовця закрiплено на рiвнi
федерального закону
У ст. 331 КК РФ утримується вичерпний перелiк осiб, на яких
поширюється сфера дiï роздягнула XI КК РФ:
1) вiйськовослужбовцi, що проходять вiйськову службу по заклику;
2) вiйськовослужбовцi, що проходять вiйськову службу за контрактом;
3) громадяни, що проходять вiйськовi збори;
4) вiйськовi будiвельники вiйськово-будiвельних загонiв
Вичерпний перелiк осiб, относимих законодавцем до вiйськовослужбовцiв, а
також точне визначення, що є вiйськовою службою, утримуються у
Федеральному законi Про статус вiйськовослужбовцiв i Федеральному законi
Про вiйськовий обов'язок i вiйськову службу. Закони доповнюють один
одного. Визначення статусу вiйськовослужбовцiв можливо лише шляхом них
спiльного тлумачення
Вiйськовослужбовцями є громадяни, що проходять вiйськову службу
(п.3 ст. 2 Федерального закону Про вiйськовий обов'язок i вiйськову
службу). Вiйськова служба — це особливий вид державноï служби
громадян у Збройних Силах Росiйськоï Федерацiï, iнших
вiйськах, органах зовнiшньоï розвiдки й федеральних органiв
державноï безпеки (п.1 ст. 2 Федерального закону Про вiйськовий
обов'язок i вiйськову службу). Крiм Збройних Сил, вiйськова служба
передбачена ще в 12 державнi органах
Громадяни здобувають статус вiйськовослужбовця з початком
вiйськовоï служби й втрачають його iз закiнченням такоï (ст.2
Федерального закону Про статус вiйськовослужбовцiв). Точнi моменти
початку й закiнчення вiйськовоï служби визначаються зазначеними
законами. Вони рiзнi для рiзних категорiй вiйськовослужбовцiв
Спiвучасть у злочинах зi спецiальним суб'єктом
Виконавцем злочину, склад якого розрахований на спецiального
суб'єкта, у теорiï карного права зiзнається тiльки
особа, що володiють ознаками спецiального суб'єкта злочину
Наприклад, виконавцем посадовоï пiдробки (ст. 292 КК РФ) може бути
тiльки посадова особа
Iншi спiвучасники, що не володiють ознаками спецiального суб'єкта,
несуть карну вiдповiдальнiсть за даний злочин як органiзатор,
пiдбурювача або пособника (ч. 4 ст. 34 КК РФ).
Висновок
Розглянута в данiй курсовiй роботi тема суб'єкта злочину
займає важливе мiсце у вченнi про склад злочину
Суспiльно небезпечне дiяння може зробити тiльки людина. Однак для
залучення конкретноï людини до кримiнальноï вiдповiдальностi
необхiдна наявнiсть у нього ряду ознак, що характеризують його як
суб'єкта злочину: осудностi, досягнення певного вiку, ознак
спецiального суб'єкта
У роботi почата спроба найбiльш повного й, у той же час, лаконiчно
розкрити зазначенi ознаки. Особлива увага придiлена проблемам
обмеженоï осудностi й спецiального суб'єкта, зокрема,
суб'єктам посадових злочинiв. Цi проблеми викликають найбiльше
число труднощiв на практицi. При цьому якщо застосування норми про
обмежену осуднiсть утруднене тим, що вона включена в карний закон тiльки
в 1996 роцi, то неясностi в питаннi встановлення ознак спецiального
суб'єкта злочини пов'язанi з бiльшою кiлькiстю нормативних актiв,
що регулюють правовий статус конкретних суб'єктiв. Особливо
яскраво це проявляється в складах посадових злочинiв
З метою вдосконалювання й додання стабiльностi слiдчiй i судовiй
практицi по посадових злочинах необхiдно виробити бiльше точнi, що
логiчно випливають iз закону визначення суб'єктiв даних злочинiв.
Це завдання Пленуму Верховного суду Росiйськоï Федерацiï
Торкаючись правового значення стану сп'янiння в момент здiйснення
злочину, видiленi два пiдходи до оцiнки даноï обставини. На основi
подання про психiчнi процеси, що вiдбуваються у свiдомостi людини, що
перебуває в станi сп'янiння, установлено, що воно може бути як
зм'якшуючим, так i обтяжуючу провину обставиною
Теоретичнi положення в роботi проiлюстрованi випадками iз практики
Верховного Суду Росiйськоï Федерацiï. При написаннi роботи
також приймалася в увагу й практика дiяльностi органiв попереднього
розслiдування в системi МВС Великого Новгорода й Новгородской областi
Список лiтератури
1 Конституцiя Росiйськоï Федерацiï
2 Кримiнальний кодекс Росiйськоï Федерацiï 1996 г. 3
Кримiнальний кодекс РФ 1960 г.
4 Кримiнально-процесуальний кодекс РФ 1960 г.
5 Федеральний закон вiд 31.07.1995 р. 119-ФЗ Про основи державноï
служби Росiйськоï Федерацiï
6 Федеральний закон вiд 27.05.1998 р. 76-ФЗ Про статус
вiйськовослужбовцiв
7 Федеральний закон вiд 28.03.1998 р. 53-ФЗ Про вiйськовий обов'язок i
вiйськову службу у ред. вiд 21.07.1998 г.
8 Цивiльний кодекс Росiйськоï Федерацiï ч.ч. 1 i 2
9 Закон Росiйськоï Федерацiï вiд 26.06.1992 р. 3132-1 Про
статус суддiв у Росiйськiй Федерацiï (у ред. вiд 21.06.1995 р.)
10 Указ Президента РФ вiд 11.01.1995 р. 32 Про державнi посади
Росiйськоï Федерацiï
11 Указ Президента РФ вiд 03.09.1997 р. 981 Про твердження Перелiкiв
державних посад федеральноï державноï служби (у ред. вiд
2.03.1999 р.)
12 Указ Президента РФ вiд 11.12.1995 р. 33 Про Реєстр державних
посад федеральних державних службовцiв (ред. вiд 16.05.1997 р.)
13 Постанова Уряду РФ вiд 20.07.1998 р. Про склад, граничну чисельнiсть
i фонд оплати працi територiальних органiв виконавчоï влади
14 Постанова Пленуму Верховного Суду РФ вiд 25.12.1990 5 Про судову
практику про злочини неповнолiтнiх i про залучення ïх у злочинну й
iншу антигромадську дiяльнiсть
15 Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР вiд 30.03.1990 4 Про судову
практику по справах про зловживання владою або службовим становищем,
перевищеннi влади або службових повноважень, недбалостi або посадовiй
пiдробцi
16 Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР вiд 3.12.1976 16 Про практику
застосування судами законодавства по справах про злочини неповнолiтнiх i
про залучення ïх у злочинну й iншу антигромадську дiяльнiсть
17 Постанова Президiï Верховного Суду РФ вiд 4.03.1999 р. у справi
Лебедєва // Бюлетень Верховного Суду Росiйськоï
Федерацiï — 1999 — 2 — С. 10-11
18 Визначення Судовоï колегiï по кримiнальних справах
Верховного Суду РФ 48-098-77 у справi Гиззатовой i Гиззатова // Бюлетень
Верховного Суду Росiйськоï Федерацiï — 1999 — 7
19 Визначення Судовоï колегiï по кримiнальних справах
Верховного Суду РФ 93-097-17 у справi Устинова // Бюлетень Верховного
Суду Росiйськоï Федерацiï — 1998 — 11 — С.
10
20 Аргунова Ю. Застосування норми про обмежену осуднiсть // Росiйська
юстицiя — 1999 — 7 — С. 40-42
21 Антонян Ю.М., Бородiн С.В. Злочиннiсть i психiчнi аномалiï /
Отв. ред. И.Л. Кудрявцев.- М.: Наука, 1987.- 206 з.
22 Богомягков Ю.С. Кримiнально-правова неосуднiсть: критерiï й
ознаки // Радянська держава й право — 1989 — 4 — С.
103-108
23 Гордейчик С. Особа, що виконує управлiнськi функцiï в
комерцiйнiй або iншiй органiзацiï // Законнiсть — 1998
— 10 — С. 12-14
24 Гришковец А.А. Правове регулювання державноï служби // Журнал
росiйського права — 1998 — 7 — С. 24-36
25 Егорова Н. Суб'єкт злочинiв проти iнтересiв служби //
Законнiсть — 1998 — 9 — С. 33
26 Iванов Н.Г., Брика И. Проблеми обмеженоï осудностi // Законнiсть
— 1998 — 10 — С. 9-10
27 Iванов Н.Г Вiдповiдальнiсть за злочини, доконанi в станi сп'янiння //
Законнiсть — 1998 — 3 — С. 43-45
28 Iванов Н.Г. Кримiнальна вiдповiдальнiсть осiб з аномалiями психiки //
Держава й право — 1997 — 3 — С. 72-79
29 Калашников С. Кого вважати госслужащим? // Росiйська газета,
2.07.1999 — С. 10
30 Карпец И.И. Сучаснi проблеми карного права й кримiнологiï.- М.:
Юрид. лiт., 1976.- 224 з.
31 Коментар до Кримiнального кодексу Росiйськоï Федерацiï /
Пiд общ. ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедєва. — М.: Инфра-М-
Норма, 1996. — 832 з.
32 Крепицкий И. Посадова особа у карному правi (еволюцiя поняття) //
Законнiсть — 1997 — 10 — С. 21-26
33 Кудрявцев И.Л. Обмежена осуднiсть // Держава й право — 1995
— 5 — С. 107-116
34 Куринов Б.А. Науковi основи квалiфiкацiï злочинiв. — М.:
Изд-У Моск. ун-та, 1984. — 184 з.
35 Кухарчук В.В. Кримiнально-правовi питання визначення одурманюючих
речовин // Слiдчий — 1999 — 5 — С. 9-13
36 Макаров С. Суб'єкти посадових i службових злочинiв // Росiйська
юстицiя — 1999 — 5 — С. 46
37 Максимов С. Кримiнальна вiдповiдальнiсть за зловживання
повноваженнями особами, що виконують управлiнськi функцiï в
комерцiйнiй i iншiй органiзацiях, i комерцiйний пiдкуп // Карне право
— 1999 — 1 — С. 8-16
38 Мацкевич И.М. Кримiнологiчний i кримiнально-правовий аналiз злочинiв
проти вiйськовоï служби // Держава й право — 1999 — 6
— С. 57-63
39 Мустаханов Р. Питання обмеженоï осудностi по Кримiнальному
кодексi Росiйськоï Федерацiï // Законнiсть — 1998
— 7 — С. 42-44
40 Назаренко Г.В. Еволюцiя поняття неосудностi // Держава й право
— 1993 — 3 — С. 61-67
41 Наумов А.В. Iмунiтет у карному правi // Карне право — 1998
— 2 — С. 23-29
42 Оримбаев Р. Спецiальний суб'єкт злочину.- Алма-Ата: Наука, 1989.-
153 з. 43 Павлов В.Г. Суб'єкт злочину в карному законодавствi РФ (
1917-1996) // Правознавство — 1998 — 1 — С. 98-105
44 Першотравневий В.Б. Критерiï неосудностi й межi компетенцiï
психiатра-експерта // Держава й право — 1991 — 5 — С.
68-75
45 Протченко Б. До поняття неосудностi // Радянська юстицiя — 1987 — 17 — С. 20-22
46 Керiвництво для слiдчих / Пiд ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова.-
М.: ИНФРА-М, 1998. — 736 з.
47 Посiбник iз психiатрiï. В 2-х т. / Пiд ред. А.В. Снежневского.-
T.1, М.: Медицина, 1983. — 480 з.
48 Збiрник постанов Президiï й визначень Судовоï колегiï
по кримiнальних справах Верховного Суду РФ ( 1974-1979) / Пiд ред. А.К.
Орлова.- М.: Юрид. лiт., 1981- 400 з.
49 Семенов С.А. Поняття спецiального суб'єкта злочину // Журнал
росiйського права — 1998 — 7 — С. 65-69
50 Трайнин А.Н. Загальне вчення про склад злочину.- М.: Юриздат, 1957.-
264 з.
51 Карне право Росiï. Загальна частина / Отв. ред. Б.В. Здравомислов.-
М.: Юристъ,1996 — 512 з.
52 Устименко В.В. Спецiальний суб'єкт злочину.- Харкiв: Вища шк.,
1989.- 104 з.
53 Ушаков А. Квалiфiкацiя злочинiв, чинених приватними особами в
спiвучастi зi спецiальним суб'єктом // Радянська юстицiя —
1972 — 2 — С. 7-8
54 Шишков С.Н. Про обмежену (зменшеноï) осудностi // Росiйська
юстицiя — 1995 — 2 — С. 20-21
55 Шишков С.Н. Правове значення психiчних розладiв при виробництвi по
кримiнальних справах // Радянська держава й право — 1988 —
12 — С. 56-61
56 Шишков С.Н. Кримiнальний кодекс Росiйськоï Федерацiï й
проблеми неосудностi // Журнал росiйського права — 1998 — 1
— С. 32-37
57 Шишков С.Н., Сафуанов Ф.С. Вплив психiчних аномалiй на здатностi бути
суб'єктом кримiнальноï вiдповiдальностi й суб'єктом
вiдбування покарання // Держава й право — 1994 — 2 —
С. 82-90
58 Шомов Е. Государевi люди по реєстрi // Росiйська газета,
29.08.1998 — С. 24
59 Якубов А.Е. Особливостi кримiнальноï вiдповiдальностi
неповнолiтнiх // Вiсник Московського унiверситету (Серiя 11 —
Право) — 1988 — 6 — С. 18-24
