Поняття кримiналiстики як науки

Тема злочинностi актуальна в будь-який час. Злочиннiсть мiняється
в мiру змiни суспiльства, але була вона завжди й скрiзь i вiдбивала в
собi якi-небудь соцiальнi проблеми суспiльства. Злочиннiсть сучасного
суспiльства знайшла новi якiснi риси, однак способи вивчення злочинностi
й способи реагування на злочиннiсть, на жаль, не змiнилися. Внаслiдок
чого люди виявилися нездатними протистояти злочинностi
Процес становлення кримiналiстики як науки тривав не одне десятилiття й
ставив перед собою цiль створення науки, що включала б у себе необхiднi
елементи iнших наук, досвiд, накопичений поколiннями, розробку нових
iдей, доказ iснуючих. Така наука повинна була озброïти знаннями
борющихся зi злочиннiстю. Кримiналiстика виконала соцiальне замовлення
на галузь знання, що могла б дати реальну вiдсiч негативному соцiальному
явищу злочинностi, коли простого досвiду й здорового глузду стало
недостатньо для захисту суспiльства. Подання про неï мiнялося
протягом довгого перiоду часу, висувалися теорiï, ставилися здогади
й т. д.
Кримiналiстичнi дослiдження, проведенi за багато рокiв, а також
дослiдження предмета, об'єкта, природи, функцiï науки
кримiналiстики й досягнень iнших наук, дозволили заснувати мiцну наукову
базу для боротьби зi злочиннiстю кримiнально-правовими засобами
Кримiналiстика дослiджує взаємодiю матерiальних
об'єктiв i людей, вивчає соцiальнi явища в областi
кримiнально — правовий вiдносин, а також органiчну й неорганiчну
природу, тобто те, що є об'єктом вивчення природна й
теоретичних наук. Дiяльнiсть по розкриттю й розслiдуванню
вивчається не тiльки кримiналiстичною наукою, але й, судовою
психологiєю, кримiнально — процесуальним правом i т.п. Яке ж
мiсце займає кримiналiстика у системi iнших наук? Якi ïï
предмет, завдання?
Перед кримiналiстикою як навчальною дисциплiною також коштує
безлiч завдань: систематизувати придбаний науковий досвiд у систему
курсу, що дозволяє одержати необхiднi знання й використовувати
ïх з максимальною вiддачею; навчити студентiв, слухачiв мислити
криминалистически й дiяти, використовуючи придбанi знання, навички й
умiння при здiйсненнi положень вiдповiдних законiв i пiдзаконних актiв у
рамках тоï юридичноï спецiальностi в правоохоронних органах, у
якiй має бути працюватися
Кримiналiстика незамiнна дисциплiна, для тих, хто в майбутньому
збирається стати фахiвцем, прокурором, слiдчим i т.д. Але
ïï вивчення ускладнюється рядом причин. Вона зобов'язана
посприяти оптимальному використанню норм карного й кримiнально —
процесуального закону, комплексу юридичних i iнших наук, застосовуючи
своï рекомендацiï при попередженнi, виявленнi й розкриттi
злочинiв
Необхiдно враховувати вiдмiнностi курсу кримiналiстики як
навчальноï дисциплiни по ряду ознак вiд кримiналiстики як науки. Як
навчальна дисциплiна кримiналiстика має своï мети, заради
яких вона створена, структуру й систему
Традицiйна модель кримiналiстики включає п'ять роздiлiв, у
юридичних навчальних центрах вивчається за схемою, що дзеркально
вiдбиває систему даноï науки. У цей час традицiйний пiдхiд
застарiв через невiдповiднiсть належному рiвню розвитку й стану
сучасноï науки й утворення. Бiльше доконаноï й дiючоï, у
порiвняннi iз традицiйноï, уважається двогодинна модель курсу
кримiналiстики, що побудована на основi викладених пiдходiв.
Засвоєння кримiналiстичних знань i ïхнє використання на
практицi є бiльше продуктивним. Також дана система розрахована на
пiдготовку професiоналiв рiзних юридичних спецiальностей, оскiльки в
курс включенi матерiали, що зображують схему практичного проходження в
карному судочинствi. Отриманi знання можуть стати корисними для суддiв,
прокурорiв, експертiв, оперативних працiвникiв органiв дiзнання й iнших
учасникiв карного процесу
Дана робота включає введення, висновок i глави. Введення є
структурною частиною основного тексту, що вводить у суть розгляду
кримiналiстики як наука й навчальна дисциплiна. У ньому
обґрунтовується актуальнiсть обраноï теми ,
ïï значимiсть, а також визначається коло питань, якi
будуть освiтленi в данiй роботi. У главах детально розглядаються
питання, якi стосуються рiзних аспектiв кримiналiстичноï науки й
кримiналiстичноï дисциплiни; докладно висвiтлюються питання
системи, розвитку й мiсця кримiналiстичноï науки й дисциплiни. У
висновку пiдсумуються основнi положення роботи, даються пояснення
отриманих результатiв, оцiнюється ïхнє значення,
даються рекомендацiï з полiпшення системи викладання. На базi
зiбраного матерiалу будувалися висновки про розвиток, структуру
кримiналiстичноï науки й кримiналiстичноï дисциплiни
Використана лiтература , в основному, теоретичного змiсти оскiльки сама
тема роботи вимагає аналiзу численних поглядiв рiзних авторiв у
процесi розвитку кримiналiстичних iдей. Були використанi працi вiдомих
кримiналiстiв: Ароцкера Л. Е., Белкина Р. С., Винберга А. И., Митричева
С. П. i iнших вiдомих теоретикiв кримiналiстики, а також iншi джерела й
нормативнi матерiали
З'ясування всiх вище перерахованих питань, вiдповiдi на якi дадуть
подання об роль i значеннi кримiналiстики як науки й кримiналiстики як
навчальноï дисциплiни є основною метою роботи
Як усяка самостiйна область наукового знання кримiналiстика має
свiй предмет, вирiшує своï специфiчнi завдання, за допомогою
великого арсеналу методiв наукового дослiдження. Ïï розвиток
вiдбувається за певними законами, що представляє собою
модифiкацiю загальних законiв розвитку наукового знання: закон
безперервностi нагромадження наукового знання, закон iнтеграцiï й
диференцiацiï наукового знання, закон зв'язку й взаємного
впливу науки й практики й т.п.
Поняття кримiналiстики може бути визначено попереднiм дослiдженням
об'єктiв, природи, предмета й функцiй науки. Пiд об'єктом
науки розумiється конкретна сфера, об'єкт дiйсностi; пiд
предметом — певний зрiз (частина) об'єкта пiзнання. Проблема
предмета науки здобуває гостроту тодi, коли той самий об'єкт
дослiджується рiзними науками. Якщо об'єкт пiзнання
вивчає тiльки одна наука, то потреби в розмежуваннi об'єкта
й предмета науки не виникає, досить визначити об'єкт науки
Ученi видiляють два види основних об'єктiв науки. До першого
вiднесенi злочин, злочинна (кримiнальна) дiяльнiсть i поводження
злочинця. У кримiналiстичному аспектi (поводження злочинця) — це
динамiчна система поведiнкових актiв до, пiд час i пiсля здiйснення
злочину, спрямованих на пiдготовку, здiйснення, приховання злочину,
використання кримiнального результату, сприяння або воспрепятствование
розкриттю злочинного дiяння або стосовних до рiзних варiантiв
деструктивного поводження (доказам поводження), що свiдчать про
упередженiсть суб'єкта до злочину
Зсув акценту на дослiдження поводження злочинця цiлком закономiрно,
оскiльки кримiналiстична характеристика в сучасному розумiннi є
синтез iнформацiï про злочинному й некримiнальному. Поняття
поводження злочинця вбирає в себе обидвi сторони поведiнкових
актiв особи, що совершили злочин
Таким чином, кримiналiстика вивчає поводження злочинця найбiльше
повно, у всiх варiантах i на всiх етапах поводження, а область знань,
iменована кримiналiстичною характеристикою злочину, пов'язана з
дослiдженням проблем моделювання поводження злочинця
Вiд виявлення в повному обсязi об'єктiв науки залежить значною
мiрою адекватне визначення природи науки. Кожна наука, у тому числi й
кримiналiстика, являє собою iнформацiйну модель пiзнаваного
об'єкта. Iдентичнi по сутi науки разом з тим розрiзняються по
природi. У структурi науковоï дiяльностi специфiка вбачається
в об'єктах пiзнання й, отже, у використовуваних методах. Виходить,
об'єкти й методи пiзнання визначають природу тоï або
iншоï науки. Фундаментальний розподiл наук на три класи проведено
по об'єктi пiзнання (природнi, технiчнi й соцiальнi).
Кримiналiстика займає особливе мiсце в системi наук, оскiльки
дослiджує взаємодiя як матерiальних об'єктiв, так i
людей. На вiдмiну вiд сумiжних юридичних наук, кримiналiстика
вивчає не тiльки соцiальнi явища в сферi кримiнально-правових
вiдносин, але й органiчну й неорганiчну природу — об'єкт
пiзнання природна й теоретичних наук. Специфiка пiзнаваного комплексу
об'єктiв спричиняється необхiднiсть активного використання в
кримiналiстицi даних iнших наук
Кримiналiстика виникла на стику суспiльних, природних i технiчних наук,
через дiю загальноï закономiрностi ïхньоï
iнтеграцiï. Г.А. Матусовский простежив зв'язок кримiналiстики бiльш
нiж з 64 науками: фiлософiєю, математикою, природними, технiчними
i юридичними науками, у тому числi з дисциплiнами, розташованими на
стику материнських i юридичних наук (судова етика, психологiя, медицина,
психiатрiя й iн.). Все сказане свiдчить про iнтегративну природу
кримiналiстики, концепцiя якоï була запропонована Р.С. Белкиним в
1994 роцi. Як правильно пише В. Д. Лаврухин, iнтегративна природа
кримiналiстики настiльки всеосяжна, що є всi пiдстави вiднести
ïï до особливого — четвертому класуу наук
мультинтегративного типу. Однак, — пише вiн далi, — це не
означає, що кримiналiстика — конгломерат вiдомостей,
запозичених з iнших наук; данi наук кримiналiстика використовує не
механiчно, а творчо пристосовуючи ïх до рiшення своïх завдань.
Кримiналiстика — самостiйна наука, оскiльки має своï
специфiчнi об'єкти, предмет, методологiю й завдання дослiджень.
Таким чином, найбiльш удале визначення кримiналiстицi дала, А.А. ейсман:
кримiналiстика — це наука iнтегративного типу, що вивчає
поводження злочинця, процес i результати вiдбиття розслiдуваних подiй у
навколишнiм середовищi, пiзнавальну дiяльнiсть спiвробiтникiв
правоохоронних органiв i, що розробляє з облiком установлених
закономiрностей методологiчнi теорiï, науково-технiчнi засоби,
прийоми й методи з метою оптимiзацiï взаємозалежних процесiв
використання зiбраноï iнформацiï в доказах по карному справi,
виявлення, розкриття й попередження злочину.