Загальне поняття про сполучник

Сполучники — це службовi слова, якi служать для звязку однорiдних
членiв речення та частин складного речення, наприклад: Мiськi проспекти
i майдани бага толюднi i шумнi (П. Упеник); Н i риби то були, нi раки
(I. Котляревський). Сполучники Ь нi-нi поєднують однорiднi члени
речення. Бiля вогню було тепло, I ми навiть могли 293 СУЧАСНА
УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА та черзi спати, згорнувшись бубликом на
постелi (Ю. Збанацький); Змолоду требi набратися тань, щоб не пуста була
твоя власна криниця (I. Цюла). Сполучник посднує частини
складносурядного речення, а щоб — частини складнопiдрядно речення.
^ Частинi мови Сполучник Що виражас Зв'язки мiж однорiдними членами або
мiж частинами складного речення Морфологiчнi Ознаки Незмiнюванi слова.
Подiляються на первиннi i похiднi, складенi з первинних i часток або
утворенi шляхом переходу слiв iз само стiйних частин мови I Синтаксична
{роль в . Суряднi — є засобом звязку однорiдних членiв або
частин складносурядного речення чи субпiдрядних однорiдних речень;
пiдряднi — приєднують пiдрядне речення до головного у
складнопiдрядному реченнi