Загальне поняття про вигук

Вигук — частина мови, яка служить для безпосереднього вираження
емоцiй, по чуттiв i волi людини. Вигуки посiдають промiжне мiсце мiж
самостiйними i службовими словами. Це незмiнюванi слова, якi не
виступають членами речення. Але на мiсцi самостiйного слова вигук
набуває конкретного значення i виконує синтаксичну роль того
слова, яке замiнює. Наприклад: Протягли своє ку-ку-рi-ку
горлатi пiвнi (Панас Мирний) — в ролi додатка; А качка ках-ках
— у ролi присудка. Вигуки можуть заступати цiле речення: [Наташа:]
— Охi 0×1.. Боже мiй! (I. Карпенко-Карий). Що виражає
Почуття i волю (безпосередньо виявленi) Морфологiчнi ознаки Незмiнюванi
слова. Непохiднi i похiднi вiд дiєслiв, iменникiв, сполучень слiв
301 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА i Синтаксична [роль Служать
засобом вираження оклику, спонукання i т. iн. Вiддiляються вiд членiв
речення комою або знаком оклику. Можуть замiнювати речення iз значенням
здивування, захоплення, заклику i т. iн. Вживаючись замiсть самостiйного
слова, можуть бути будь-яким членом речення