Видiлення другорядних членiв речення

Другоряднi члени речення видiляють з урахуванням формально-граматичних i
семантико-синтаксичних ознак, причому бiльшою мiрою спираючись на
семантичнi. Тому при визначеннi другорядного члена речення слiд брати до
уваги: його семантико-синтаксичнi функцiï; входження/невходження до
номiнативного мiнiмуму речення; морфологiчне вираження i засоби зв'язку
з опорним членом речення; синтаксичну роль; лексичне значення опорного i
залежного членiв речення; позицiйну закрiпленiсть/незакрiпленiсть при
актуальному членуваннi речення; спiввiдношення з вiдповiдним компонентом
семантико-синтаксичноï структури речення. Кожен другорядний член
має своï диференцiйнi ознаки. 360 Синтаксис як роздiл
граматики Визначальними чинниками теоретичного тлумачення другорядних
(як i головних) членiв речення є: структурно-семантичний i формально-
граматичний напрями аналiзу синтак сичних одиниць; категорiйний статус
членiв речення; багатоаспектнiсть; структурнi й семантичнi ознаки;
врахування значення вiдношень члена речення з iншими i його власного лек-
сико-граматичного значення; встановлення типологiчних питань при
квалiфiкацiï членiв речення; констатацiя явищ перехiдностi. Подiл
членiв речення на головнi та другоряднi переважно збiгається з
ïх обовязко вiстю/факультативнiстю. Якщо головнi члени речення
завжди є обовязковими, то другоряднi — переважно
факультативнi. Однак деякi другоряднi члени, зокрема прямi Додатки, що
реалiзують значення присуцкiв (перехiдних дiєслiв), є
обовязковими, наприклад: Тим часом гiнець доганяє свiтання i
клаптями ночi доточує днi (Л. Костенко); Дорогоцiннi днi я бiля
тебе знищив (М. Вiнграновський). Також структурно обовязковими в
односкладних безособових реченнях є непрямi додатки у формах
давального, орудного, родового вiдмiнкiв (давальний субєкта,
субєктний iнструменталь, субєктний генiтив), наприклад: Йому
не спалось; Менi не сидiлось; Снiгам замело дорогу; Водою залило увесь
луг; Сльозам немає влади. Нема закону. Перешкод нема (М.
Вiнграновський). Це ж стосується й деяких обставин мiсця, що
вживаються при позначеннi середовища чи обстановки, наприклад: Скрiзь
цвiло. Зi стрiх капало. Традицiйно видiляють три класи другорядних
членiв: додатки, означення, обста вини. При цьому враховують передусiм
семантичнi (значеннєвi) ознаки, що по-рiз ному взаємодiють з
формальними. Так, виокремлення прямих i непрямих додаткiв, узгоджених i
неузгоджених означень грунтується на формальних показниках; дифе
ренцiацiя обставин здiйснюється за значеннєвими параметрами.