Видiлення другорядних членiв речення
Другоряднi члени речення видiляють з урахуванням формально-граматичних i семантико-синтаксичних ознак, причому бiльшою мiрою спираючись на семантичнi. Тому при визначеннi другорядного члена речення слiд брати до уваги: його семантико-синтаксичнi функцiï; входження/невходження до номiнативного мiнiмуму речення; морфологiчне вираження i засоби зв'язку з опорним членом речення; синтаксичну роль; лексичне значення опорного i залежного членiв речення; позицiйну закрiпленiсть/незакрiпленiсть при актуальному членуваннi речення; спiввiдношення з вiдповiдним компонентом семантико-синтаксичноï структури речення. Кожен другорядний член має своï диференцiйнi ознаки. 360 Синтаксис як роздiл граматики Визначальними чинниками теоретичного тлумачення другорядних (як i головних) членiв речення є: структурно-семантичний i формально- граматичний напрями аналiзу синтак сичних одиниць; категорiйний статус членiв речення; багатоаспектнiсть; структурнi й семантичнi ознаки; врахування значення вiдношень члена речення з iншими i його власного лек- сико-граматичного значення; встановлення типологiчних питань при квалiфiкацiï членiв речення; констатацiя явищ перехiдностi. Подiл членiв речення на головнi та другоряднi переважно збiгається з ïх обовязко вiстю/факультативнiстю. Якщо головнi члени речення завжди є обовязковими, то другоряднi — переважно факультативнi. Однак деякi другоряднi члени, зокрема прямi Додатки, що реалiзують значення присуцкiв (перехiдних дiєслiв), є обовязковими, наприклад: Тим часом гiнець доганяє свiтання i клаптями ночi доточує днi (Л. Костенко); Дорогоцiннi днi я бiля тебе знищив (М. Вiнграновський). Також структурно обовязковими в односкладних безособових реченнях є непрямi додатки у формах давального, орудного, родового вiдмiнкiв (давальний субєкта, субєктний iнструменталь, субєктний генiтив), наприклад: Йому не спалось; Менi не сидiлось; Снiгам замело дорогу; Водою залило увесь луг; Сльозам немає влади. Нема закону. Перешкод нема (М. Вiнграновський). Це ж стосується й деяких обставин мiсця, що вживаються при позначеннi середовища чи обстановки, наприклад: Скрiзь цвiло. Зi стрiх капало. Традицiйно видiляють три класи другорядних членiв: додатки, означення, обста вини. При цьому враховують передусiм семантичнi (значеннєвi) ознаки, що по-рiз ному взаємодiють з формальними. Так, виокремлення прямих i непрямих додаткiв, узгоджених i неузгоджених означень грунтується на формальних показниках; дифе ренцiацiя обставин здiйснюється за значеннєвими параметрами.
