Суфiкс

Суфiкс — це значуща частина слова, що стоïть вiдразу пiсля
кореня i служить звичайно для творення слiв. Своє словотвiрне
значення суфiкс виражає тiльки у звязку з кореневою морфемою.
Наприклад, суфiкси -ець, -ист, -iст утворюють назви осiб чоловiчоï
статi за належнiстю до органiзацiï, партiï, полiтичноï чи
науковоï течiï: партiєць, iдеалiст. Але в
поєднаннi з коренями слiв, що позначають дiï або предмети,
утворюють назви осiб за родом дiяльностi: шити — швець, таксi
— таксист, пiанiно - пiанiст. Суфiкси -от(а), -iсть, -изн(а), -iнь
у поєднаннi з коренями прикметникiв, якi виражають ознаки або
властивостi предметiв, утворюють назви абстрактних понять: доброта,
вiдважнiсть, крутизна, просторiнь. Суфiкс видозмiнює,
уточнює лексичне значення кореня й одночасно граматично
оформлює разом iз закiнченням передсуфiксальну частину i все
слово, вiдносячи його до однiєï iз самостiйних частин мови:
слова трiйка, казка, синька належать до iмен никiв, бо ïх коренi
(тр-и, каз-а-ти, син-iй) граматично оформленi iменниковим су фiксом -к-
i закiнченням жiночого роду називного вiдмiнка однини -а. Видозмiна ко
реневого значення в похiдних словах поєднується з видозмiною
ïх граматичного оформлення як iменникiв. Суфiкси розподiленi мiж
частинами мови, закрiпленi за певними групами (словотвiрними типами)
слiв у межах частини мови. Наприклад, су фiкси -ар(-яр), -ич, -ець, -ин,
чш н, -иц(я), -ниц(я), -ець, -тель, -к(а), -ист , -iст є за собами
творення iменникiв, що позначають осiб за родом ïхньоï
дiяльностi, фахом; -я-, -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -iсiньк-, -юсiньк-
засобами творення якiсних прикмет никiв; суфiксами -ïï-, -i-,
-а-, -ва-, -ува-(-юва-) творяться дiєслова; -о, -е, -чi при
слiвники. СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Окрему групу
складають суфiкси, що служать для творення форм слова, тобто ви конують
не словотвiрну, а граматичну роль. При словотвореннi суфiкс
уточнює речове значення кореня, внаслiдок його приєднання
з'являється нове слово: вiтер вiтряний правда — правдист.
Коли утворюються форми одного i того самого слова, суфiкс не ви
дозмiнює значення кореня. Наприклад, формотворчими є суфiкси
-ш-, -iш- у при- кмешиках для творення форм вищого i найвищого ступенiв
(тонкий тонший найтон-ший; червоний — червонiший —
найчервонiший); у прислiвниках для творення таких самих форм (вiльно
— вiльнiше — найвiльнiше); суфiкси -уч-(-юч-), -ач-(-яч-),
-л. -н-(-ен~), чи- у дiєсловах для творення форм
дiєприкметникiв (рiжучий, висячий, запрiлий, зведений, забутий);
-учи(-ючи), -ачи(-ячи), -ши, -вши — для творення
дiєприслiвникiв (ïдучи, стоячи, принiсши, пiзнавши) та деякi
iншi, що служать для творення дiєслiвних форм (наприклад,
недоконаного виду вiд доконаного: переказати переказувати, вiдпрацювати
— вiдпрацьовувати). Примiтка. Суфiкс, як правило, стоïть
перед закiнченням. Пiсля закiнчення може стояти тiльки постфiкс -ся в
дiєсловах (училШся,уч[уся) та словотворчi морфеми, похiднi вiд
часток, що пишуться через дефiс (такий-от, якiимиI-небудь. сiдайте-но.
заидïiтьi-бо).