Спектр i тембр звука

Тембром зазвичай називають iндивiдуальну особливiсть звука (якiсть), яка визна чається характером обертонiв, що нашаровуються на основний тон. Уявiть струну, що коливається. З одного боку, вона коливається вся, що дає основний тон ïï звучання, з другого — коливаються ïï частини, у результатi чого виникають додатковi тони, або обертони. У сукупностi обертони сприймаються як те чи iнше забарвлення звука, або тембр. Отже, струна чи будь-яке iнше тiло здiйснюють складнi коливання, утворюючи рiзнi звуки зi своïм особливим набором обертонiв. Частота обертонiв, або гармонiк, завжди вища вiд частоти основного тону, а сила (iнтенсивнiсть) слабша вiл частоти. Людськi голосовi звязки — це своєрiднi струни, що здiйснюють складнi коливан ня. За тембром ми визначаємо голоси друзiв i близьких, дiтей i дорослих, чоловiкiв i жiнок, носiïв мови та iноземцiв, а також представникiв тих чи iнших говiрок певних регiонiв. Спiввiдношення основного тону може змiнюватися в резонаторi. Резонатором може бути порожня кiмната, корпус гiтари, труба органа та iн., що є тiлом, яке надiлене певною формою, обємом i характеризується наявною частотою. Пiд час взаємодiï джерела звука з резонатором виникає новий звук з iншою струк турою. Резонатор пiдсилює однi гармонiки, якi близькi до його частоти, i приглушує iншi. У результатi посилення однiєï з гармонiк спектр набуває формантноï структури й новоï якостi. Спектр звука — це сукупнiсть однорiдних, але вiдмiнних його акус тичних ознак. Одна з гармонiк порiвняно з основним тоном виявляє найбiльш iнтен сивно форманту звука. З характеристикою форманти i повязана нова якiсть звука, його тембр. Якщо в музицi або вiршах немилозвучно поєднуються звуки, тодi таке поєднання болiсно вражає слух. У лiнгвiстицi немилозвучне сполучення звукiв називається какофонiєю. Поняття тембр трактується в мовознавствi по-рiзному.
      1. Тембр — це iндивiдуальне забарвлення звука, що виникає
      внаслiдок накладання на основний тон додаткових тонiв, створюваних у
      надгортанних порожнинах (.Н. Тоцька).
      2. Тембр є основною акустичною ознакою кожного окремого звука
      мови, який несе iнформацiю про те, як твориться певний звук, що його
      чує слухач (/. Ющук).
      3. Особливо важливим для звукiв людськоï мови є тембр (вiд
      фр. timbre — дзвi ночок) — звукове забарвлення. Тембр
      виникає внаслiдок накладання на основний тон додаткових тонiв,
      якi є вищими вiд основного. Такi тони, що є вищi за
      основний, нази ваються обертонами (вiд нiм. ober — верхнiй,
      вищий). Якщо основний тон до рiвнює 100 герцам, то виникають
      обертони в 200,300,400 герцiв (За М. Кочерганам).