Ситуативнi неповнi речення

У структурах ситуативних неповних речень пропущений член (головний чи
другорядний) не вживається з огляду на ситуацiю мовлення, з
якоï вiн зрозумiлий. Наприклад, у процесi спiлкування двох чи
бiльше осiб часто не називаються зрозумiлi для мовцiв речi, наприклад:
Потримай (портфель); Покажи (книгу); Вiзьми (яблуко); Принеси (стiльця).
Часто цi речення використовуються в конструкцiях iз прямою мовою,
наприклад: За тиждень усе село знало вже нового вчителя. Сiльська молодь
марила ним, а поважнi чоловiки казали: — Молодий iще трохи, та
нiчого (С. Васильченко). Найширшою сферою використання ситуативних
неповних речень є дiалогiчне мовлення, в якому (особливо в реплiках-
вiдповiдях) пропущенi головнi i другоряднi члени, нерiдко одночасно. В
такому разi неповне речення являє собою рему, напри* клад: —
Як тебе звуть? — зумисне спитав Дашкович. — Л ук ян
Павличок, — смiливо сказав молодий (I. Нечуй-Л евицький). Хто цей?
пiдступаючи до Ольги, вiн кивнув у куток на Кочубея. — Брат,
— вiдповiла вона рiвним голосом (О. Гончар).