Просте i складне речення

Простi i складнi речення розрiзняють за кiлькома диференцiйними
ознаками: — простi речення складаються з мiнiмальних синтаксичних
одиниць i словоспо лучень, а складнi — з двох i бiльше простих
речень; — з формально-синтаксичного погляду простi речення
складаються з однiєï пре дикативноï одиницi, складнi
— з двох i бiльше; — простi речення як компоненти складного
речення не мають iнтонацiйноï за вершеностi, яка властива складному
реченню в цiлому; тому простими реченнями ïх називають умовно;
— у простому реченнi основним є предикативний звязок мiж
пiдметом i при судком, у складному реченнi — пiдрядний i сурядний
звязки, наприклад: Редактор може з явитись у редакцiï лише тодi,
коли вже треба пiдписувати номер до друку (О. Гончар); Незабаром подали
вагони, але пасажирiв ще не випускали з вокзалу (Л Смiлянський). Простi
речення вiдрiзняються вiд складних не лише будовою, а й значенням.
Елементарне просте речення iз семантико-синтаксичного погляду —
мовним знаком однiєï ситуацiï, а елементарне складне
— знаком двох взаємоповязаних ситуацiй, наприклад: Всi
повтiкали до вропи (Петро Панч); Уже душа не знала, де цей берег (Л.
Костенко). Часто простi неускладненi з формально-синтаксичного погляду
речення є се мантично ускладненими. Це ж стосується i
складних елементарних речень. Завжди є ускладненими з формально-
синтаксичного i семантико-синтаксичного боку складнi багатокомпонентнi
речення, частини яких iз семантичного погляду нерiдко є теж
ускладненими, наприклад: На цвинтарi цвiтуть старi тiнястi липи (С. Василь-
ченко); Раз над Києвом стояла чудова весняна нiч, що так
надихувала духом поезiï Гоголя й Пушкiна (I. Нечуй-Левицький);
Тiльки з переказiв глухий гомiн доходить, що копали цей колодязь колись
чумаки, чиï дороги пролягали в цих сивих степах (О. Гончар).
Складнi речення характеризуються, складнiшою семантикою, нiж простi.
Спiльним для простих i складних речень є те, що до основного
речення можуть приєднуватися сполучниковим або безсполучниковим
звязком винесенi за його межi предикативнi одиницi, якi дiстали назву
приєднувальнi конструкцiï. 344 Синтаксис як роздiл граматики
Приєднувальнi конструкцiï- речення, що становлять додатковi
повiдомлення до опорного речення, видiляючись при цьому в окреме
самостiйне речення. Дехто видiляє приєднування як рiзновид
синтаксичного звязку. Приєднувальнi речення можуть бути простими i
складними, наприклад: Днiпро на нас розсердився, плаче Украïна. I я
плачу (Т. Шевченко); Скiльки шедеврiв позникало з музею пiд час
вiйни… I не лише картини (О. Гончар). Отже, простi i складнi
речення видiляються з урахуванням рiзних диференцiйних ознак. У формально-
синтаксичному i семантико-синтаксичному планах цi конструк цiï
часто не є спiввiдносними.