вiдноснi та присвiйно-якiснi прикметники
В украïнськiй мовi видiляються промiжнi групи прикметникiв, що поєднують присвiйне i вiдносне значення або виступають у значеннi безпосередньо виявленоï зовнiшньоï характеристики предмета. Присвiйно-вiдноснi прикметники творяться вiд назв людей, зрiдка вiд назв тварин за допомогою суфiкса -ськ-. Приєднуючись до суфiкса твiрноï прикметниковоï осно ви, суфiкс -ськ- виступає частиною складного суфiкса -iвськ- або -инськ-, наприклад, адмiрал адмiральський, козак — козацький, батько — батькiвський, учень - учнiвський, мати — материнський, Малишко — Малишкiвський. Вiд назв тварин творяться присвiйно-вiдноснi прикметники тими самими су фiксами, що й присвiйнi: -ач- (-яч-), -ин- (-ïн-), зрiдка -ов- або нульовим суфiксом (телячий, конячий, журавлиний, качиний, змiïний, воловий, овечий, орлiй). На вiдмiну вiд присвiйних прикметникiв, що виражають належнiсть iндивiду альнiй особi (iстотi), присвiйно-вiдноснi прикметники вказують на бiльш узагальнену вiднесенiсть, наприклад: Шевченкiвськi мiсця (мiсцевiсть, де народився, жив i на вчався Т. Г. Шевченко); дiвчачий гурт, дiвочий хоровод: орлина сiм я, журавлиний ключ, звiряче потомство. __________________________Морфологiя як роздiл граматики 215 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА До присвiйних прикметникiв ставляться питання чий? чия? чиє? чиï? присвiйно-вiдноснi прикметники в основному вiдповiдають на питання який*) яка? яке? якi?: дiвочi уста (чиï?), дiвочий хоровод (який?); дiдова хащ (чия?), дiдiвська хата (чия?, яка?), дiдiвська спадщина (яка?); ластiвчцн крто (ч и є ?), ластiв *яче гнiздо (яке ?), ластiв яче шугання (яке ?). Втрачаючи семантичний вiдтiнок присвiйностi, присвiйно-вiдноснi прикметники входять цiлком у розряд вiдносних, наприклад: учительська конференцiя, бащь кiвський комiтет, риб ‘я чий о/сир, коров ‘ячемолоко, кролячий пух, соболиний комiр Усi присвiйно-вiдноснi прикметники виступають тiльки в повнiй формi. Присвiйно-вiдноснi прикметники можуть поступово набувати значення якiсних прикметникiв. Переосмислення це можливе на основi переносних значень слова. Такi прикметники видiляються в окрему групу присвiйно-якiсних, наприклад: материн ська ласка, дружнiй потиск руки, дiдiвськi закони, звiрячий погляд, вовчий апетит заяча душа, воляча сила, осляча (ослина) впертiсть i багато iн. З таким же значенням виступають прикметники в стiйких фразеологiчних сполу ченнях: дiло теляче, лебедина пiсня, охрiмова свита, куряча слiпота, езопiвська мова, мамина доня, прометеïвський вогонь. Присвiйно-вiдноснi прикметники, переходячи в розряд якiсних, набувають деяких граматичних ознак, властивих якiсним прикметникам. Деякi з них набувають здат ностi сполучатися з кiлькiсно-означальними прислiвниками, наприклад: майже I звiрячий погляд, винятково дружня розмова, надто осляча (ослина) впертiсть. Вiд цих прикметникiв творяться означальнi прислiвники суфiксально- префiксальним способом: по-батькiвському (по-батькiвськи), по- материнському (по-материнськи), по-дiдiвському, по-звiрячому, по- собачому, по-качиному, по-волячому, по-ведмежому, по-телячому. Промiжнi групи прикметникiв є наслiдком незавершеностi становлення нових семантичних вiдтiнкiв на основi переносних значень слова. Розподiл прикметникiв i вiднесенiсть ïх до певних семантико-граматичних розрядiв може здiйснюватися на рiвнi основних значень. А в контекстуальних умовах виявляються рiзнi випадки переходу прикметникiв з одного семантико-граматичного. розряду в iнший.
