вiдноснi та присвiйно-якiснi прикметники

В украïнськiй мовi видiляються промiжнi групи прикметникiв, що
поєднують присвiйне i вiдносне значення або виступають у значеннi
безпосередньо виявленоï зовнiшньоï характеристики предмета.
Присвiйно-вiдноснi прикметники творяться вiд назв людей, зрiдка вiд назв
тварин за допомогою суфiкса -ськ-. Приєднуючись до суфiкса
твiрноï прикметниковоï осно ви, суфiкс -ськ- виступає
частиною складного суфiкса -iвськ- або -инськ-, наприклад, адмiрал
адмiральський, козак — козацький, батько — батькiвський,
учень - учнiвський, мати — материнський, Малишко —
Малишкiвський. Вiд назв тварин творяться присвiйно-вiдноснi прикметники
тими самими су фiксами, що й присвiйнi: -ач- (-яч-), -ин- (-ïн-),
зрiдка -ов- або нульовим суфiксом (телячий, конячий, журавлиний,
качиний, змiïний, воловий, овечий, орлiй). На вiдмiну вiд
присвiйних прикметникiв, що виражають належнiсть iндивiду альнiй особi
(iстотi), присвiйно-вiдноснi прикметники вказують на бiльш узагальнену
вiднесенiсть, наприклад: Шевченкiвськi мiсця (мiсцевiсть, де народився,
жив i на вчався Т. Г. Шевченко); дiвчачий гурт, дiвочий хоровод: орлина
сiм я, журавлиний ключ, звiряче потомство.
__________________________Морфологiя як роздiл граматики 215 СУЧАСНА
УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА До присвiйних прикметникiв ставляться
питання чий? чия? чиє? чиï? присвiйно-вiдноснi прикметники в
основному вiдповiдають на питання який*) яка? яке? якi?: дiвочi уста
(чиï?), дiвочий хоровод (який?); дiдова хащ (чия?), дiдiвська хата
(чия?, яка?), дiдiвська спадщина (яка?); ластiвчцн крто (ч и є ?),
ластiв *яче гнiздо (яке ?), ластiв яче шугання (яке ?). Втрачаючи
семантичний вiдтiнок присвiйностi, присвiйно-вiдноснi прикметники
входять цiлком у розряд вiдносних, наприклад: учительська конференцiя,
бащь кiвський комiтет, риб ‘я чий о/сир, коров ‘ячемолоко,
кролячий пух, соболиний комiр Усi присвiйно-вiдноснi прикметники
виступають тiльки в повнiй формi. Присвiйно-вiдноснi прикметники можуть
поступово набувати значення якiсних прикметникiв. Переосмислення це
можливе на основi переносних значень слова. Такi прикметники видiляються
в окрему групу присвiйно-якiсних, наприклад: материн ська ласка, дружнiй
потиск руки, дiдiвськi закони, звiрячий погляд, вовчий апетит заяча
душа, воляча сила, осляча (ослина) впертiсть i багато iн. З таким же
значенням виступають прикметники в стiйких фразеологiчних сполу ченнях:
дiло теляче, лебедина пiсня, охрiмова свита, куряча слiпота, езопiвська
мова, мамина доня, прометеïвський вогонь. Присвiйно-вiдноснi
прикметники, переходячи в розряд якiсних, набувають деяких граматичних
ознак, властивих якiсним прикметникам. Деякi з них набувають здат ностi
сполучатися з кiлькiсно-означальними прислiвниками, наприклад: майже I
звiрячий погляд, винятково дружня розмова, надто осляча (ослина)
впертiсть. Вiд цих прикметникiв творяться означальнi прислiвники суфiксально-
префiксальним способом: по-батькiвському (по-батькiвськи), по-
материнському (по-материнськи), по-дiдiвському, по-звiрячому, по-
собачому, по-качиному, по-волячому, по-ведмежому, по-телячому. Промiжнi
групи прикметникiв є наслiдком незавершеностi становлення нових
семантичних вiдтiнкiв на основi переносних значень слова. Розподiл
прикметникiв i вiднесенiсть ïх до певних семантико-граматичних
розрядiв може здiйснюватися на рiвнi основних значень. А в
контекстуальних умовах виявляються рiзнi випадки переходу прикметникiв з
одного семантико-граматичного. розряду в iнший.