Непрямий прийменниковий додаток

Непрямий прийменниковий додаток у сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi виражає широке коло обєктних вiдношень. Прийменники розширюють можливостi вiдмiнкових форм i вiдображають значно складнiшi взаємозвязки мiж предметами i явищами обєктивноï дiйсностi, нiж безприйменниковi додатки. Прийменниковi конструкцiï часто функцiонують i як обставини. Для диферен цiацiï цих членiв речення використовують логiчнi питання, морфологiчне вираження головного i залежного компонентiв, ïхнє лексичне значення, можливiсть замiни одних компонентiв IИИIИММ тощо. Непрямий прийменниковий додаток включає прийменники у (в), з, за, о (об), про, над, на, до, вiд, проти, для, мiж. Вiдмiнкову форму iменника-додатка визначає вiдпо вiдний прийменник. Опорним компонентом переважно виступає дiєслово, однак у такiй ролi вживаються й iншi частини мови (добрий до мене, схильний до науки, звiстка про успiх, дума про майбутнє), наприклад: У землi нашоï багатюща бiо графiя, i говорить вона до нас своєю мовою (I. Цюпа). Додаток iз прийменником до у родовому вiдмiнку вживається з дiєсловами на позначення досягнення обєкта, доповнення одного обєкта iншим, спрямування дiï, 366 Синтаксис як роздiл граматики виконуваноï субєктом, на обєкт, сприймання обєкта, наприклад: Чого звертаєш ти до мене чудовi очi тi яснi? (I. Франко); Iван припав до землi i дув (М. Коцюбинський); Батько збирався ïхати на хутiр до тiтки Домахи (Петро Панч). Конструкцiï з прийменником вiд (од) репрезентують непрямий додаток на по значення уникнення, позбавлення, вiддалення чогось, наприклад: Жили од нас за третiм перелазам (Л. Костенко); Нiщо не звабить вiд Землi мене! (М. Вiнгра- н о в с ь к и й ); Хiба од верховiть летючий вiтер можна вiддiлити?! (М. Рильський); Ти можеш вiд мене просити чого хочеш, я все тобi дам (О. Кобилянська). Додаток iз прийменником проти називає обєкт, назустрiч якому спрямовується дiя, наприклад: Проти такоï безгосподарностi волало все його нутро (О. Гончар). Конструкцiï з прийменником для називають обєкт, який указує на призначення дiï субєкта i має вiдтiнок мети, наприклад: Настав новий вiк i для нашого Чiпки (Панас Мирний); Розчинив я для пiснi i серце, й вiкно, як зiницi до ночi мiськоï (В. Сосюра). У конструкцiях iз прийменником з опорним дiєсловам властиве значення оцiнки, негативного чи позитивного ставлення до обєкта, однак у такiй ролi виступають i дiєслова без конотативних нашарувань, наприклад: 3 його пристрастi часто глу зували, лукаво просили розказувати змiст тiєï чи iншоï книжки (О. Донченко); Семен витяг iз торбинки хлiба (М. Коцюбинський); Я зiткана з печалi (Л. Костенко). Функцiонують у родовому вiдмiнку i додатки з прийменником у (в), наприклад: Умами нестало би бiльше слiз плакати за мною (О. Кобилянська). У формi знахiдного вiдмiнка непрямий прийменниковий додаток уживається в конструкцiях iз прийменниками про, за, у (в), на, о (об). У поєднаннi з прийменниками про, за опорнi дiєслова мають значення ставлення до обєкта, розумовоï дiяльностi, повiдомлення; паралельно може вживатись при дiєсловах цiєï групи також додаток iз прийменником за, наприклад: А юнаки роз казують про свою дорогу (М. Костомаров); Iван охоче розповiдав про своє життя домашнє (М. Коцюбинський); Дехто почав сперечатися за мiсця в машинах (Ю. Яновський). Конструкцiï з прийменником на вживаються пiсля дiєслiв, що мають значення чуттєвого сприймання, негативного ставлення, дотику до обєкта, наприклад: На бiлу скатертину у вiтальнi ставилися тонкi китайськi чашки (В. Тарнавський); Льоник теж дивився на нього вiдчужено (В. Тарнавський); Ахмет скочив на коня i закапотiв долиною, ховаючись за хмарою куряви (Р. Iваничук); Не пiднiмав очей на Чурая (Л. Костенко). Додатки з прийменниками за, у (в) можуть формувати конструкцiю з обєкт но-присудковим значенням, наприклад: Того вечора вiн чергував за матiр, бо ïй теж було погано (В. Тарнавський); Брянського сама Батькiвщина призначила йому в командири (О. Гончар). Конструкцiя з прийменником у (в) вживається пiсля дiєслiв, що означають стосу нок до обєкта, на досягнення якого спрямована дiя, наприклад: Безкiнечне бла женство вiдчуваєш тодi, коли навколишня краса зливається з твоïм внутрiшнiм свiтом, коли зеленi дерева, спiв птаства, тихий смуток i мислi, синява неба, спогади i пахощi трав сплiтаються в чарiвнi арабески (I. Цюпа); В десятому Льоник закохався в одну дiвчину iз сусiдньоï школи (В. Тарнавський). 367 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Непрямий додаток у формi орудного вiдмiнка вживається з прийменниками ма<), перед, з, за, мiж. Вiй поєднується з дiєсловами зi значенням ставлення до обєкта мислення (над), сприймання (за), обєкта, з яким субєкт дiï перебуває в соцiативному звязку (з), розподiлу щодо iнших обєктiв (мiж) та iн., наприклад: Врештi вiйнув вiтрець — перед втiкачами була наддунайська низина (М. Коцюбинський); Я iшла за тобою одна у юрбi (Л. Костенко); Неначе я у чомусь завинився перед своïм народом немаленьким (М. Вiнграновський); Погрiбний-ст арший розмовляв з кимось по телефону (В. Тарнавський). Мiсцевий вiдмiнок, що завжди є прийменниковим, однаковою мiрою репрезентує як додатки, так i обставини. Тому завжди слiд ураховувати наявнiсть предметного значення iменника: чим бiльшою мiрою зберiгається предметне значення iменника, тим бiльше пiдстав говорити про додаток, наприклад: У нiй ож ивилася надiя наново, й вона усмiхнулася (О. Кобилянська); В алеï ще тинялися й сидiли на довгих лавах дiвчата й хлопцi (Петро Панч); Михайло Михайлович чудово розумiєт ься на квiтах, не згiрш досвiдченого садiвника (Л. Смiлянський). Рiзновидом непрямого додатка є додаток, виражений позначеною формою дiєсло ва, який може залежати вiд перехiдних i неперехiдних дiєслiв. Додаток у формi iнфiнiтива поєднується з кiлькома групами дiєслiв, зокрема з дiєсловами, що озна чають бажання, прагнення субєкта виконати дiю (хотiти, готуватися, прагнути, збиратися, братися, вiдважитися та iн.), намiр виконати дiю (домовитися, обiцяти, погодитися, думати, сподiватися, мрiяти та iн.), сприяння чи перешкоду у виконаннi ДIÏ (допомогти, дозволити, заборонити, навчити, дати), небажання виконати дiю (боятися, ухилятися, вiдмовлятися, уникати, соромитися та iн.), наприклад: Нiхто не вiдважувався увiйти до Боженка (О. Довженко); I вiн терпляче сподiвався зустрiти свою єдину чарiвницю (М. Стельмах); Зброя дзвенить, не дає на край суходолу ступити (М. Зеров); Взагалi вiн уникає говорити про своï високi почуття i пориви (I. Багмут); Дiд- провiдник зупинився, наказав залазит и в комишi, скласт и своï клунки й бути напоготовi, а сам десь зник (М. Коцюбинський). Iнфiнiтивний додаток iзофункцiональний (спiввiдносний) з прямим у формi зна хiдного вiдмiнка iменника, непрямими безприйменниковими та прийменниковими додатками (За К. Шульжуком).