Непрямий прийменниковий додаток

Непрямий прийменниковий додаток у сучаснiй украïнськiй лiтературнiй
мовi виражає широке коло обєктних вiдношень. Прийменники
розширюють можливостi вiдмiнкових форм i вiдображають значно складнiшi
взаємозвязки мiж предметами i явищами обєктивноï
дiйсностi, нiж безприйменниковi додатки. Прийменниковi конструкцiï
часто функцiонують i як обставини. Для диферен цiацiï цих членiв
речення використовують логiчнi питання, морфологiчне вираження головного
i залежного компонентiв, ïхнє лексичне значення, можливiсть
замiни одних компонентiв IИИIИММ тощо. Непрямий прийменниковий додаток
включає прийменники у (в), з, за, о (об), про, над, на, до, вiд,
проти, для, мiж. Вiдмiнкову форму iменника-додатка визначає вiдпо
вiдний прийменник. Опорним компонентом переважно виступає
дiєслово, однак у такiй ролi вживаються й iншi частини мови
(добрий до мене, схильний до науки, звiстка про успiх, дума про
майбутнє), наприклад: У землi нашоï багатюща бiо графiя, i
говорить вона до нас своєю мовою (I. Цюпа). Додаток iз
прийменником до у родовому вiдмiнку вживається з дiєсловами
на позначення досягнення обєкта, доповнення одного обєкта
iншим, спрямування дiï, 366 Синтаксис як роздiл граматики
виконуваноï субєктом, на обєкт, сприймання
обєкта, наприклад: Чого звертаєш ти до мене чудовi очi тi
яснi? (I. Франко); Iван припав до землi i дув (М. Коцюбинський); Батько
збирався ïхати на хутiр до тiтки Домахи (Петро Панч).
Конструкцiï з прийменником вiд (од) репрезентують непрямий додаток
на по значення уникнення, позбавлення, вiддалення чогось, наприклад:
Жили од нас за третiм перелазам (Л. Костенко); Нiщо не звабить вiд Землi
мене! (М. Вiнгра- н о в с ь к и й ); Хiба од верховiть летючий вiтер
можна вiддiлити?! (М. Рильський); Ти можеш вiд мене просити чого хочеш,
я все тобi дам (О. Кобилянська). Додаток iз прийменником проти
називає обєкт, назустрiч якому спрямовується дiя,
наприклад: Проти такоï безгосподарностi волало все його нутро (О.
Гончар). Конструкцiï з прийменником для називають обєкт, який
указує на призначення дiï субєкта i має вiдтiнок
мети, наприклад: Настав новий вiк i для нашого Чiпки (Панас Мирний);
Розчинив я для пiснi i серце, й вiкно, як зiницi до ночi мiськоï
(В. Сосюра). У конструкцiях iз прийменником з опорним дiєсловам
властиве значення оцiнки, негативного чи позитивного ставлення до
обєкта, однак у такiй ролi виступають i дiєслова без
конотативних нашарувань, наприклад: 3 його пристрастi часто глу зували,
лукаво просили розказувати змiст тiєï чи iншоï книжки
(О. Донченко); Семен витяг iз торбинки хлiба (М. Коцюбинський); Я
зiткана з печалi (Л. Костенко). Функцiонують у родовому вiдмiнку i
додатки з прийменником у (в), наприклад: Умами нестало би бiльше слiз
плакати за мною (О. Кобилянська). У формi знахiдного вiдмiнка непрямий
прийменниковий додаток уживається в конструкцiях iз прийменниками
про, за, у (в), на, о (об). У поєднаннi з прийменниками про, за
опорнi дiєслова мають значення ставлення до обєкта,
розумовоï дiяльностi, повiдомлення; паралельно може вживатись при
дiєсловах цiєï групи також додаток iз прийменником за,
наприклад: А юнаки роз казують про свою дорогу (М. Костомаров); Iван
охоче розповiдав про своє життя домашнє (М. Коцюбинський);
Дехто почав сперечатися за мiсця в машинах (Ю. Яновський).
Конструкцiï з прийменником на вживаються пiсля дiєслiв, що
мають значення чуттєвого сприймання, негативного ставлення, дотику
до обєкта, наприклад: На бiлу скатертину у вiтальнi ставилися
тонкi китайськi чашки (В. Тарнавський); Льоник теж дивився на нього
вiдчужено (В. Тарнавський); Ахмет скочив на коня i закапотiв долиною,
ховаючись за хмарою куряви (Р. Iваничук); Не пiднiмав очей на Чурая (Л.
Костенко). Додатки з прийменниками за, у (в) можуть формувати
конструкцiю з обєкт но-присудковим значенням, наприклад: Того
вечора вiн чергував за матiр, бо ïй теж було погано (В.
Тарнавський); Брянського сама Батькiвщина призначила йому в командири
(О. Гончар). Конструкцiя з прийменником у (в) вживається пiсля
дiєслiв, що означають стосу нок до обєкта, на досягнення
якого спрямована дiя, наприклад: Безкiнечне бла женство вiдчуваєш
тодi, коли навколишня краса зливається з твоïм внутрiшнiм
свiтом, коли зеленi дерева, спiв птаства, тихий смуток i мислi, синява
неба, спогади i пахощi трав сплiтаються в чарiвнi арабески (I. Цюпа); В
десятому Льоник закохався в одну дiвчину iз сусiдньоï школи (В.
Тарнавський). 367 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Непрямий
додаток у формi орудного вiдмiнка вживається з прийменниками
ма<), перед, з, за, мiж. Вiй поєднується з
дiєсловами зi значенням ставлення до обєкта мислення (над),
сприймання (за), обєкта, з яким субєкт дiï
перебуває в соцiативному звязку (з), розподiлу щодо iнших
обєктiв (мiж) та iн., наприклад: Врештi вiйнув вiтрець —
перед втiкачами була наддунайська низина (М. Коцюбинський); Я iшла за
тобою одна у юрбi (Л. Костенко); Неначе я у чомусь завинився перед
своïм народом немаленьким (М. Вiнграновський); Погрiбний-ст арший
розмовляв з кимось по телефону (В. Тарнавський). Мiсцевий вiдмiнок, що
завжди є прийменниковим, однаковою мiрою репрезентує як
додатки, так i обставини. Тому завжди слiд ураховувати наявнiсть
предметного значення iменника: чим бiльшою мiрою зберiгається
предметне значення iменника, тим бiльше пiдстав говорити про додаток,
наприклад: У нiй ож ивилася надiя наново, й вона усмiхнулася (О.
Кобилянська); В алеï ще тинялися й сидiли на довгих лавах дiвчата й
хлопцi (Петро Панч); Михайло Михайлович чудово розумiєт ься на
квiтах, не згiрш досвiдченого садiвника (Л. Смiлянський). Рiзновидом
непрямого додатка є додаток, виражений позначеною формою
дiєсло ва, який може залежати вiд перехiдних i неперехiдних
дiєслiв. Додаток у формi iнфiнiтива поєднується з
кiлькома групами дiєслiв, зокрема з дiєсловами, що озна
чають бажання, прагнення субєкта виконати дiю (хотiти, готуватися,
прагнути, збиратися, братися, вiдважитися та iн.), намiр виконати дiю
(домовитися, обiцяти, погодитися, думати, сподiватися, мрiяти та iн.),
сприяння чи перешкоду у виконаннi ДIÏ (допомогти, дозволити,
заборонити, навчити, дати), небажання виконати дiю (боятися, ухилятися,
вiдмовлятися, уникати, соромитися та iн.), наприклад: Нiхто не
вiдважувався увiйти до Боженка (О. Довженко); I вiн терпляче сподiвався
зустрiти свою єдину чарiвницю (М. Стельмах); Зброя дзвенить, не
дає на край суходолу ступити (М. Зеров); Взагалi вiн уникає
говорити про своï високi почуття i пориви (I. Багмут); Дiд-
провiдник зупинився, наказав залазит и в комишi, скласт и своï
клунки й бути напоготовi, а сам десь зник (М. Коцюбинський).
Iнфiнiтивний додаток iзофункцiональний (спiввiдносний) з прямим у формi
зна хiдного вiдмiнка iменника, непрямими безприйменниковими та
прийменниковими додатками (За К. Шульжуком).