Звуки мови

Звуки мови за своєю природою, за способом творення i за своïм
призначенням - досить складнi одиницi. У природi ми чуємо безлiч
звукiв (шум трави, шелест дерев, гуркiт, спiв, свист, рев, стукiт рiзних
фiзичних явищ). Звуки, позбавленi будь-якого значення, нази ваються
порожнiми (пустими), або звуками фiзичних явищ. Не всi звуки, якi
вимовляє людина, є звуками мови. Людина може створювати
багато звучань (крик, свист, кашляння, икання, сопiння i под.), але для
спiлкування мають значення лише тi звуки i звукосполуки, що служать для
утворення морфем i слiв. Звуки людина чує, сприймає органом
слуху, тому у шкиьнаиу мовознавствi звук характеризується як
слухове вiдчуття, що викликається механiчними коливаннями. У
фiзицi — звук трактується як поширюванi в пружних тiлах
(твердих, рiдких i газопо дiбних) механiчнi коливання. У музицi
визначається як тон певноï висоти i сили. У лiн- 41 -пi
гтм/i,: iг це членороздiльний елемент людськоï мови, утворений за
ДОПОМОГОЮ органа мовлення Звуки — цс матерiальна оболонка слiв.
Наша мова звукова, члено- роиïльна Крiм того, у яiнгвiсппii звуки
одночасно характеризуються: як явище фiзичне, або фiзичний аспект звука
— його звучання, акустика, бо виникають у результатi коливань
повiтря i розрiзняються за висотою, довготою, силою, тембром: як явище
анатомо-артикуляцiйне, тобто фiзiологiчний аспект, оскiльки вони
утворюються органами мовленнєвого апарату людини за участю
центральноï нервовоï системи: як явище функцiональне, або
лiнгвiстичний аспект — функцiя звукiв у мовi, бо звуки створюють
матерiальну оболонку слiв, служать для ïх утворення, роз
пiзнавання. вказують на вiдмiнностi в значеннi слiв i ïх форм. Хоч
усi три аспекти вивчення звукiв представленi в шкiльному мовознавствi,
але чiткого розмежування ïх немає. Вони вивчаються в
єдностi, що забезпечує засвоєння учнями акустично-
фiзiологiчних i функцiональних ознак звукiв як цiлiсного явища.