Здатний

Здатний спроможний,такий, що має можливiсть, силу, певнi данi щось
зробити. Це слово вживають з iнфiнiтивом, коли йдеться про можливостi,
властивi живому органiзмовi вiд природи: Деякi представники тваринного
свiту здатнi не тiльки сприймати ультразвуковi коливання, а й утворювати
ïх (Наука i життя); коли мова йде про потенцiальнi фiзичнi
можливостi когось або чогось: Гiмнасти нашоï школи здитнi
(спроможнi) добитися кращих показникiв. Виготовлений на заводi цилiндр
здатний витримати величезний тиск повiтря; коли треба передати думку про
наявнiсть чи вiдсутнiсть у людини моральноï сили щось зробити: М а
р т i а н. …Моя дочка святою мрiєю горiти здатна, з таких
бувають мученицi, брате (Леся Украïнка). Чуднi вам [неокласикам]
почуття бунтарства i одчаю, ви здатнi лиш зiтхать i марить у
пiвснi… (В. Сосюра); коли мова йде про можливiсть морального
впливу когось чи чогось на когось або щось: Тiльки мати здатна була
заспокоïти хворого, коли в нього починався приступ. I може тiльки
ця бурхлива маршова нiч здатна була викликати Брянського на одвертiсть
(О. Гончар). Моральну пiдготовленiсть (чи непiдготовленiсть) до чогось
виражає слово здатний у сполученнi з додатком у знахiдному
вiдмiнку з прийменником на (здатний на що?): Звичайно, я не раджу тобi
бути поганим воïном або ховатися за чужi спини. Я знаю, що ти на це
не здатний, i, може, саме за це найбiльше тебе люблю (О. Гончар).
Значення, близьке до здiбний, слово здатний може мати, коли
вживається в ролi присудка, що керує до датком у родовому
вiдмiнку з прийменником до (здатний до чого?). Моя мати була дуже
здатною до всякоï науки, та, на жаль, не було кому ïï
вчити (В. Самiй- ленко). Перед чужими тiльки й чуєш про Василя,
який вiн розумний та до всього здатний (Панас Мирний). Застарiлим
є вживання слова здатний у значеннi здiбний, обдарований без
додатка (в ролi означення: здатна дитина), хоч словники у своïх
рекомендацiях допускають це (правда, з позначкою рiдше).