Тиждень, недiля
Тиждень, недiля. У сучаснiй мовi промiжок часу в сiм дiб називають
тижнем.
Аж тиждень так собi нудила, А потiм трути розвела I генерала
напоïла Та й спать, упоравшись, лягла (Т. Шевченко).
Де вiн, де вiн? Тепер же я знаю… Через тиждень обiцявся
Прийти за тобою. Через тиждень! через тиждень! Раю
мiй, покою! (Т. Шевченко).
Органiзацiя доручила Валентиновi скласти радiоприймач. Скласти будь-що.
Вже цiлий тиждень молодi пiдпiльники напружено чекали наслiдкiв
Вальчиноï роботи (О. Гончар).
Сьомий день тижня, день вiдпочинку називають недiлею.
Кордон! Ми знов повернулись сюди, i вартовий став на тому самому мiсцi,
де вiн стояв 22 червня 1941 року. Ми не забули нiчого, але багато чого
навчились. Ми живi, змужнiлi й досвiдченi. А чи живий ти, ворожий
авiаторе, з залiзним хрестом на грудях, ти, який у ту далеку чорну
недiлю скинув на цю прикордонну будку першу бомбу з свого лiтака?
(О. Гончар).
З суботи на недiлю, коли Степан молодцювато пiдïхав на
димчастих шкапах до ïхнiх ворiт, Марiйка похапцем розрiзала до
спiдньоï шкуринки свiжоспечену хлiбину, ножем видовбала в однiй
половинi глибку, поклала туди грудку масла i обережно всунула це
харчування в торбину, де вже лежало кiлька огiркiв, цибулин i яблук (М.
Стельмах).
Походження слова недiля досить прозоре: воно утворилося з частки
не i дiєслова дълати i означало день,
коли, за релiгiйними поняттями, грiх було працювати. Та згодом назву
недiля почали поширювати на поняття тиждень. Це сталося, мабуть,
тому, що для позначення повторюваних вiдрiзкiв часу в один чи кiлька
тижнiв використовувалася назва якогось одного дня тижня, вiд якого вели
вiдлiк, переважно назва особливого дня в тижнi недiлi. Спочатку
говорили мине двi недiлi, через три недiлi, маючи на увазi саме день
недiлю, яка повторюється щоразу через тиждень, але згодом
ця назва почала означати промiжок часу мiж двома такими днями
(аналогiчна замiна вiдбулась i в iнших часових назвах наприклад,
лiто). Можливо, цьому сприяло те, що з часом етимологiя
слова недiля (день, коли не дозволяється працювати) почала
забуватися, стиратися.
Паралельне вживання слова недiля в двох значеннях факт
незаперечний, зафiксований у дожовтневому фольклорi i художнiй
лiтературi. Порiвн.:
Ходив же я [на панщину] в понедiлок, Ходив у вiвторок, А вже ж менi
показалось, Що вже недiль сорок (народна лiрика).
В кружку сердечнi сi сидiли I кисло на море глядiли, Бо ïх не
кликали гулять, Де чоловiки ïх гуляли, Медок, сивушку попивали Без
просипу недiль iз пять (I. Котляревський).
Не недiлю, Не двi, не три i не чотири! Як тiй болячцi, як тiй
хирi, Громадою годили Тому борцевi… (Т. Шевченко).
Гостi розïхались уже свiтом, а Ганя цiлих шiсть недiль не
вставала з постелi (I. Нечуй-Левицький).
Деякi письменники вживають слово недiля в обох значеннях навiть в
одному творi. Порiвн. у М. Коцюбинського (Андрiй Соловейко):
…Напрацюєшся цiлий тиждень в недiлю хочеться
одпочити, розвеселитися… i Тiльки через недiль пять, пiсля
довгоï слабостi, опамятався Андрiйко, почав пiзнавати дядька,
тiтку, людей….
Але цi назви розрiзняються чiтко, якщо про окремий день i про тиждень
йдеться в тому самому або близько розташованому реченнi. Порiвн. у
Панаса Мирного в Повiï: Минув тиждень. Була вербна недiля
i Там, у городi, розкiш ïм [городянкам], воля, страху
немає… От воно i звикне без дiла сидiти, по сiм недiль
на тиждень справляти!.
У сучаснiй лiтературнiй мовi чiтко вимальовується тенденцiя
вживати слово недiля тiльки в значеннi сьомий день тижня;
позначення цим словом поняття тиждень сприймається як порушення
лексичноï норми.
