Примушений, змушений, вимушений

Примушений, змушений, вимушений.
Примушений значить присилуваний кимсь або чимсь чинити саме так.
При цьому особа того, хто вимагає (або обставини, що вимагають
таких дiй), може вказуватися, а може й не називатися.
Свiчка:
I ось, В той самий час, коли там на горi Пани вельможнi гучно бенкетують
При громi сурм та полумï свiчок, Ми в темрявi примушенi
томитись, Без свiтла, в темних хатах, як кроти… (I. Кочерга).
Скованi морозом, примушенi текти пiд кригою ïï могутнi
хвилi, нiхто й не здогадається, яка насправдi Нева в усiй
своïй силi й красi. Брудний, порудiлий снiг приховує
ïï вiд людських очей (О. Полторацький).
Крiм значення присилуваний кимсь чинити саме так, примушений
виступав ще iз значенням той, що має обовязок чинити саме так.
Наприклад: У мене нема такого вулика! презирливо майнула крильцями
бабка. Це тiльки ви, простi робочi бджоли, примушенi працювати
день i нiч, а я лiтаю, де схочу, засну, де трапиться, ïм, що схочу
(О. Iваненко).
Кемоль:
…Та все одно був чи не був на радi, а вже коли громада вся
рiшає, то всяк примушений рiшинця слухать (Леся
Украïнка).
Змушений i вимушений є синонiмами, коли виступають у
функцiï дiєприкметника i виконують роль присудка
(iменноï частини складеного). У цьому разi вони означають
дiï людини (живоï iстоти), часом здiйснюванi навiть проти
власного бажання, пiд впливом тиску обставин. (Пiдкреслюємо, що
це стосується живоï iстоти; коли йдеться про неживi
предмети, вживаємо примушений. Див. вище приклад: хвилi
примушенi текти пiд кригою, а не змушенi, вимушенi).
Був змушений (вимушений) це зробити, бо
iншого виходу немає. Селяни змушенi були орендувати
землю у помiщикiв на кабальних умовах: обробляти своïми
знаряддями i кiньми помiщицькi землi, вiддавати помiщиковi половину
врожаю. Наляканий розмахом страйковоï боротьби, царський уряд
змушений був у 1897 роцi законодавчо обмежити робочий день
одинадцятьма з половиною годинами (Iсторiя КПРС). Тому що на
кiнофабрику хороших сценарiïв не надходило… я вимушений
був надалi писати сценарiï сам. Зупинившись там, де звичайно
спиняються опернi спiваки, Боженко вiдкашлявся i, надавши
своєму голосу й обличчю найнiжнiшого виразу, почав промову:
Граждани буржуазiя, субєкти! Пробачте великодушно, що змушенi
були дати бiй пiд мiстом. Iнакше як же вас, негiдникiв, проймеш? (О.
Довженко).
Ще кiлька прикладiв. Хмельницький: …Хан i мурзи гомонiли довго. I
змушенi були скласти угоду з нами (О. Корнiйчук). Пiд ударами
червоних вiйськ, якi незабаром перейшли в наступ, десантники змушенi
були здавати станицю за станицею, щодень швидше вiдкочуючись до
моря, до своïх кораблiв (О. Гончар). У мiру пiдростання звiрят, щоб
забезпечити ïх кормами, старi вовки змушенi ходити на
полювання i вдень (Наука i життя).
У функцiï прикметника (означення до пiдмета або додатка), що
виражений вiддiєслiвним iменником, коли це словосполучення
означає дiю, зумовлену певними ситуацiями, вживають вимушений,
а не змушений. Наприклад: вимушена посадка, вимушена
зупинка, вимушене байдикування, а не змушена посадка, змушена
зупинка i т. д. …Хiба, примiром, для мене або для тебе було б щось
кривдне в тому, що людина, якiй я бажав дати щастя, знайде-таки його десь-
iнде пiсля моєï вимушеноï посадки? Я ж не який-
небудь дикун, скiф, що, даючи дуба, нiбито наказував i жiнку свою
вбивати та класти поруч iз собою в могилу. Я, навпаки, заповiв би друзям
берегти ïï, любити, ощасливити… (О. Гончар). Жiнки в
замку Тартуських порозшукували горiшнє незакiнчене гаптування й
моднi аплiкацiï, коротали за ними вимушене сидiння в покоях
(I. Ле). Лагутiн, спокiйно сяючи блакитною прозорiстю очей, говорив про
боротьбу з вимушеними затримками в роботi Могутнього. Вiн
розпростер хрестом худi, як палички, дитячi руки, i вимушена усмiшка
застигла на його обличчi (О. Донченко). Рухи ïï
якiсь вимушенi, голос ненатуральний. По виходi присяжних суддiв
фiзiономiя судовоï зали вiдразу змiнилася, вiдлетiв дух
вимушеноï поваги й церемонiальностi (I. Франко).
Як уже зазначалося, в розглядуваних словосполученнях слово вимушений
найчастiше виступає з вiддiєслiвним iменником, але часом
другий компонент являє собою iменник не дiєслiвного
походження, хоч i абстрактний. Здавалось, що вже бiльше як пiвгодини
тягнеться цей вимушений спокiй (В. Козаченко). Улька слухала
матiр з вимушеною увагою, а ïï лукавий погляд не
вiдривався вiд Грицевого бриля, що висiв на гвiздку (С. Добровольський).
Так само з префiксом ви-, а не з-, вживаються вiдповiднi слова, коли
вони виступають iз заперечною часткою не: невимушена усмiшка,
невимушений вигляд, невимушена хода (а не незмушений вигляд,
незмушена хода). Вутаньцi була приємною його увага, i коли
воєнком з невимушеною чемнiстю попросив дозволу сiсти,
вона, зашарiвшись, тiльки кивнула в знак згоди (О. Гончар). Як i Гоголь,
Квiтка широко користується всiма багатющими лексичними скарбами
народноï мови… оповiдними, синтаксичними зворотами, чим
надає своïй мовi невимушеноï природностi,
простоти i соковитого емоцiйного забарвлення (П. Федченко).
Розмова полилась невимушена, весела, i незабаром Бальзак
привернув усю увагу товариства (Н. Рибак). Тим часом цеховики вже
повстромлювали в свiчники своï свiчки й розсипались по палатi
барвистими купками. Починається невимушена весела
метушня (I. Кочерга).
Отже, коли щось робиться з примусу, за чиïмсь суворим наказом,
вимогою, вживають слово примушений (у ролi iменноï частини
складеного присудка). Коли в людини немає iншого виходу з певних
обставин, вживаються паралельно слова змушений i вимушений;
тiльки вимушений виступає у функцiï означення в
словосполученнi з iменником у ролi пiдмета або додатка.
З погляду сучасноï стилiстичноï норми трохи незвично звучать
словосполучення примушений смiх, примушений усмiх у ремарках Лесi
Украïнки: [Евфрозiна] (З трохи примушеним смiхом
зникає в дверях гiнекея) (драматична поема Оргiя) або Руфiн з
слабким примушеним усмiхом мовчки потакує головою (драма
Руфiн i Прiсцiлла). Це можна пояснити тим, що на той час ще не було
чiткоï семантико-стилiстичноï диференцiацiï.