Причинний, причиновий

Причинний, причиновий. Слово причинний в украïнськiй мовi завжди
вживалося в двох значеннях. У минулому столiттi воно було поширене (у
формi субстантивованого прикметника) як вiдповiдник до слова
божевiльний.
Не русалонька блукає: То дiвчина ходить, Й сама не зна (бо
причинна), Що такеє робить (Т. Шевченко).
Маруся (до божевiльного):
Причинний, ще нещаснiший, нiж я, Але не дуже, бо сама я хутко
Зроблюся божевiльна, як i ти (В. Самiйленко).
Тепер слово причинний на позначення психiчно хвороï людини
вживається рiдко. Учитель навпомацки, нервуючи, знаходить пачку
листiвок, роздiляє ïх надвоє i вкладає в чоботи.
Тепер вiн швидко взувається на босу ногу, накидає на плечi
пiджак, виходить в клас i вже з порога спокiйно, навiть позiхаючи,
питає:
Хто там, причинний, так барабанить? Чого б ото вночi ломитись у
дверi? (М. Стельмах). Як тiльки хвилина дозвiлля випаде менi, так я
ходжу, як причинний, ходжу, мiркую, планую (О. Кундзич).
Друге значення слова причинний той, що виражає причину,
зумовлений причиною. В. I. Ленiн не раз пiдкреслював, що пiзнання
причини i наслiдкiв вiдбувається в процесi практики суспiльного
життя. Для iсторика дуже важливо знати, що розкриття причинних
звязкiв означає глибоке вивчення i узагальнення вiдповiдних
фактiв i явищ (Украïнський iсторичний журнал). Причинний
звязок явищ це, iнакше кажучи, звязок причини i
наслiдку (пiдручник логiки) .
Проте останнiм часом починає вимальовуватися тенденцiя в другому
значеннi вживати не причинний, а причиновий. Наприклад;
причиновий звязок (у фiлософiï, у синтаксисi). Це явище вже
вiдбито в Росiйсько-украïнському словнику для середньоï школи
Д. I. Ганича i I. С. Олiйника (думка укладачiв категорична: слова
причинний як вiдповiдники до росiйського
причинный вони навiть не згадують, єдино
можливим вiдповiдником вважаючи причиновий).
Хоча така рекомендацiя цiлком доречна, слово причинний у значеннi
той, що виражає причину, зумовлений причиною на сьогоднi ще дуже
поширене.