Нервувати, нервуватися

Нервувати, нервуватися.
Нервувати хвилювати, дратувати когось, доводити до нервового
стану. Ольга нетерпляче прикусила губу. Короткi, нескладнi вiдповiдi
дiвчини нервували ïï (I. Микитенко). Несподiвана
затримка нервувала (О. Донченко). У сучаснiй мовi
узвичаєно вживати як перехiдне дiєслово (нервувати
кого?). Особливо це чомусь нервувало, непокоïло
Никанора (I. Ле).

Нервувати вживають також iз значенням неперехiдностi. Враз лице
його зробилося холодним, губи суворо пiдiбгалися, i по тому, як вiн
перекладав по столу з мiсця на мiсце якiсь папери i то вiдкидався на
спинку стiльця, то знову займав своє робоче положення, було
видно, що вiн нервує i намагається стримати
своï нерви (Г. Тютюнник). А вже з половини дня починав
нервувати: поглядав то на годинника, то на дверi, а то й крiзь
величезне запилене вiкно свого цеху на ту вулицю, що вела до
Софiï (А. Дiмаров). Микола раз у раз згадував свою Зiну.
Згадував i нервував. Де вона? Що з нею? (Я. Ваш).

Таке вживання слова нервувати зафiксоване в Украïнсько-
росiйському словнику (т. II, стор. 731), проте в цьому значеннi набагато
частiше виступає дiєслово нервуватися.

Нервуватися хвилюватися, бути роздратованим, перебувати в
збудженому, нервовому станi. А за снiданком розмова зайшла на iншу
тему. Чумак поцiкавився, що там на селi зараз робиться. Може, про
батька його Павло що чував?

Нервується трохи, сказав Павло (А. Головко). Всi наступнi
днi Олесь був неспокiйний, нервувався, i я розумiв його, бо
сам нетерпляче чекав рецензiï (О. Донченко).