З0. Iменники безафiксного творення (нульова суфiксацiя)
Своєрiдним видом афiксального словотворення iменникiв є нульова афiксацiя. Безафiксне словотворення в сучаснiй ук- раïнськiй мовi використовується при твореннi вiддiєслiвних й iнодi вiдприкметникових дериватiв. Вiддiєслiвнi iменники, тобто такi, що структурно i семантич- но мотивуються дiєслiвними основами, становлять значний лек- сичний масив серед граматичного класу iменникiв, своєрiднiсть якого полягає у поєднаннi деяких елементiв дiєслiвноï семан- тики з категорiйними значеннями iменника. Безафiксним способом можуть творитися новi слова як вiд чистих основ, так i вiд тих, у складi яких наявнi префiкси або суфiкси. Словотворчий процес таких iменникiв виявляється у двох формах:
1) у чистому виглядi (без фонетичних змiн), наприклад: сади- ти сад,
зсуватися зсув;
2) з фонетичними змiнами, якi полягають переважно у чер- гуваннi
голосних або приголосних звукiв, що зумовлюються ïх 46новими
позицiями: виходити вихiд, гатити гать, носи- ти ноша. У мовознавчiй
лiтературi видiляють чотири типи словотвiр- них моделей безафiксних
iменникiв украïнськоï мови:
3) iменники чоловiчого роду II вiдмiни: хiд, гук, переспiв, почин;
4) iменники жiночого роду I вiдмiни: обнова, згода, заява, передача;
5) iменники жiночого роду III вiдмiни: зав'язь, розповiдь, зустрiч; /
6) iменники, якi мають лише форму множини: збори, лови, вибори,
перегони. Бiльшiсть безафiксних вiддiєслiвних iменникiв
утворено вiд основ префiксальних дiєслiв {вихiд, вiдсiв,
засiк, розгiн). Утворень вiд безпрефiксальних основ (на зразок вис,
мах, крик, бiг) значно менше. Це пояснюється не стiльки тим,
що в класi дiєслiв також переважають префiксальнi утворення,
скiльки тим, що префiксацiя дiєслiвних основ стимулює
участь ïх у слово- творi за моделлю безафiксного творення.
Порiвняймо слова: запис, допис, перепис при неiснуючому пис. При безсуфiксно-
му твореннi вiддiєслiвних iменникiв вiдкидаються всi
дiєслiвнi суфiкси, а нульова суфiксацiя забезпечує
переведення дiєслiвноï основи до класу слiв, що виражають
предметнiсть. У словотвiрнiй моделi безафiксного творення iменникiв
функцiонують основи як доконаного, так i недоконаного виду.
Наприклад, доконаного виду: зарядити заряд, здати здача, перегнити
пе- регнiй, викупити викуп, переходити перехiд, злива- ти злив,
вигонити вигiн, спадати спад. У безафiксних iменниках жiночого роду
важче встановити похiднiсть вiд дiєслiв доконаного чи
недоконаного виду, на- приклад, заборона спiввiдноситься з
дiєсловами обох видiв заборонити i забороняти. Так само
вiдмова вiдмовити i вiдмовляти, приправа приправити i приправляти. У
процесi нульовоï суфiксацiï твiрна основа може зазнавати
фонетичних змiн. Найпоширенiшими є такi змiни приголос- них:
1) зворотне чергування {вислужити вислуга, крича- ти крик, класти
клад); 2) чергування приголосних б бл, п пл, в вл, м мл {травити
травля, крапа- ти крапля); 3) усiчення дiєслiвноï основи
{заповiдати заповiдь, кликати клич, вiдмовити вiдмова, перегу-
47куватися перегук); 4) пом'якшення кiнцевого приголосного основи
(гатити гать, падати падь, зав'язатися за- в'язь, висiти вись);
змiни голосних здебiльшого виявляються як чергування о, є з i,
хоч i непослiдовно (витворити витвiр, болiти бiль, але викосити
викос, заводити завод). Цi самi явища спостерiгаються в iменниках
прикметниково- го (дiєприкметникового) походження: сухий суша,
порос- лий поросль, блакитний блакить, ламаний ламань. Допомiжним
засобом безафiксного творення iменникiв може виступати також
перенесення наголосу. Нульовий суфiкс iменника взаємодiє
з нульовою (в чоловi- чому родi) або фонемно вираженою
флексiєю. Цим засобом здiйснюється переведення
дiєслiвноï або прикметниковоï осно- ви до розряду
iменникiв. Флексiя оформляє належнiсть iмен- ника до певного
роду (в однинi). Наголос похiдного iменника може залишатися на
коренi або префiксi, фiксуючи акценто- логiчнi закономiрностi основи
дiєслова чи прикметника. Проте частiше внаслiдок скорочення
основи пiсля вiдкидання дiєслiвних суфiксiв вiн
пересувається наперед. В iменниках чоловiчого роду, утворених
вiд префiксальних дiєслiв, наголос, як правило,
перемiщується на префiкс (заклика- ти заклик, передiлити
передiл, розтинати розтин) або на корiнь (надiляти надiл, настилати
настил). В iменниках жiночого роду з флексiєю -а(я) наголос
час- тiше зберiгається на тiй самiй морфемi, що й у
дiєсловi: вирвати вирва, кривдити кривда, переправити
переправа, за- вiяти завiя, вiдзначити вiдзнака, але: виставити
вистава, носити ноша. Вiдприкметниковi утворення також
характеризуються пере- несенням наголосу, але не тiльки наперед, а й
на кiнець слова. Пор.: синiй синь, але: сухий суша, зелений зелень i
красний краса.
