59. Орудний вiдмiнок 2

Форма орудного множини у сполученнi iз займенниковим словом цiлий
(цiлими гуртами (натовпами), цiлими сiм'ями (родинами), цiлими зграями
(роями, юрбами), крiм значення розподiльноï сукупностi, додатково
виражає вiдтiнок мiри охоп- лення дiєю: Збираються
[гультяï] цiлими юрбами та ку- пами, якусь раду радять помiж собою
(Н.-Лев.). Сукупну розподiльнiсть можуть виражати також iменники, що
позначають в орудному вiдмiнку оформлення iстот або пред- мета в момент
дiï. Так, форма множини орудного вiдмiнка iмен- никiв колона,
косяк, пара (= двоє), ряд, шеренга тощо, вира- жаючи оформлення,
спосiб перебування (формування, групуван- ня) iстот, що
виявляється у процесi дiï або є ïï наслiдком,
по- єднує це значення зi значенням
сукупностi/розподiльностi. Наприклад: iти колонами а) у формi колони, б)
подiляю- чись на колони; пливти косяками а) утворюючи косяки, б) з
перервами, подiляючись на частини (косяки), в) утворюю- чи великi
скупчення (вiдтiнок мiри). Пор. з уживанням iмен- ника у формi однини:
iти колоною а) утворюючи колону, б) неподiльно, сукупно. Значення
сукупноï розподiльностi можуть виражати й iменники, що позначають
уламки, шматки, дрiбнi частини предметiв (кла- поть, шматок, осколок,
скiпка, торочка, нитки i т. iн.). Оруд- ним множини таких iменникiв
позначається оформлення предметiв унаслiдок певноï дiï
чи процесу: висiти пасмами, лежати купка- ми, летiти клаптями
(шматками), розкинутись острiвцями, звисати нитками, розлетiтися
скiпками.
3. Орудний сукупностi-мiри виражає мiру охоплення дiєю
суб'єкта чи прямого об'єкта. Орудним однини або множини
iменника позначається об'єм, вага, величина, ступiнь
вияву ма- терiального змiсту у загальнiй неокресленiй формi мiри.
Та- кою формою мiри є назви предметiв: бодня, бочка, вiдро,
вiз, дiйниця, доза, жменя, капка, крапля, кiлометр, крихта, купа,
лiтр, метр, мiрка, мiшок (корець), скибка, скибочка, сувiй, тонна,
хура, цебер та iн. Наприклад: Це тобi не яр- маркове купецтво та
крамарство, що … ïсть що не даси; одного чаю
випиває вiдрами… (П. М.). Зi значенням сукупностi-мiри
вживаються й назви конк- ретних предметiв, якi у формi орудного
вiдмiнка виражають також супровiдну або результативну характеристику
дiï (оформ- лення). Значення мiри пiдсилюється вживанням
при iменнику 131вторинного займенника цiлий. Наприклад: У ворота
йшли музики, а за музиками чорнiли смушевi бурлацькi шапки цiлою
купою (Н.-Лев.); Мак поспiль вкрив городи коло кож- нiсiнькоï
хатки, снопчиками та жмутками рiс при до- розi. ..(М. В.). Розвиток
i збагачення структур з орудним сукупностi вiдбу- вається
внаслiдок розширення семантичних груп iменникiв, здат- них виражати
значення сукупностi синкретично з iншими зна- ченнями (часу,
оформлення дiï та iн.), а також шляхом уведення атрибутивного
займенникового слова, що пiдсилює значення сукупностi. О р у д
н и й м i с ц я одне iз найдавнiших значень цьо- го вiдмiнка. Вiн
певним чином пов'язаний з орудним iнстру- ментальним як оформлювач
назви простору, в якому вiдбу- вається перемiщення. У давнину
орудний мiсця мав шир- ший дiапазон функцiонування, нiж у сучасних
слов'янських мовах. Вiн позначав: 1) шлях, яким здiйснювався цiлеспря-
мований рух; 2) локалiзацiю цiлеспрямованоï дiï в межах
певного простору i 3) шлях руху через простiр, що перетина-
ється. В iсторичному розвитку слов'янських мов орудний мiсця
поступово звужував обсяг своïх значень, передаючи ок- ремi з
них прийменниковим конструкцiям i прислiвниковим словам 1 . Орудний
мiсця виступає в реченнi як обов'язковий /необо- в'язковий
компонент, виражаючи просторову характеристику ди- намiчного
розгортання дiï (при дiєсловах перемiщення) або ста-
тичноï дiï (при дiєсловах на позначення iнших
конкретних дiй або стану). При дiєсловах цiлеспрямованого руху
орудний мiсця може виражати шлях перемiщення предмета iз вказiвкою
на те, що простiр перетинається (перейти дворами на центральну
ву- лицю, спуститися сходами до залу, пройтися алеєю до
пам'ятника), або без такоï вказiвки, позначаючи рух пред- мета
в межах вiдповiдного простору (ïхати вулицею, мчати полем,
пливти морем, гнати гусей стежкою). Вираження 1 Вступ до порiвняльно-
iсторичного вивчення слов'янських мов. С. 478; див. також: Ломтев Т.
П. Очерки по историческому синтаксису русского языка. М., 1956. С.
239. 132цих значень лежить поза семантикою iменниковоï словофор-
ми орудного вiдмiнка та синонiмiчних ïй прийменникових кон-
струкцiй.
4. Орудний мiсця, що позначає шлях, у межах якого здiй-
снюється лiнiйне перемiщення предмета, в сучаснiй укра-
ïнськiй мовi зберiгся бiльшою мiрою, нiж орудний на позна-
чення простору, що перетинається. Вказiвку на лiнiйне пере-
мiщення предмета здатнi виражати iменники з просторовим значенням
назв: мiсцевостi (поле, степ, болото, суша, бе- рег, долина,
ущелина, гора, лiс, гай, луг, яр); земельних угiдь господарств тощо
(луки, лан, посiви, город, парк, сквер, кукурудза, жито, баштан,
пасiка, вигiн, пасовище); вод- них i повiтряних просторiв, рiчок,
озер (вода, струмок, рiчка, русло, море, озеро, океан, Днiпро,
Ворскла, Смотрич, Уж; повiтря, небо, горизонт); шляхiв, дорiг,
сполучень (дорога, путiвець, шлях, гостинець (заст.), траса,
брукiвка, ас- фальт, тротуар, стежка, манiвець, просiка, тунель, за-
лiзниця, вулиця, майдан, площа, завулок, провулок, буль- вар); мiсця
проживання (мiсто, село, хутiр, селище, столи- ця, район, центр);
будiвель та ïх частин (хата, свiтлиця, кiмната, коридор), а
також iменники з узагальненим значен- ням (свiт, життя, земля, край,
пiски, завiя, хаос, пу- стеля) та iн. У формах однини i множини
виражають невизначену про- сторову протяжнiсть перемiщення предмета
або повторюванiсть дiï у певному просторi. Наприклад: До рiчки
нахилюсь чо- лом, Покочу я пiсню мiстом i селом (Рил.); Нi разу в
життi я не плив океаном (С. Ол.); / виламавши палицю iз тину, Вiн
темними байраками пiшов Крiпацьким дiтям викладать латину, Бентежити
думками рабську кров (Павл.). У множиннiй формi дистрибутивнiсть
проступає виразнiше: словоформа орудного мiсця виражає
просторову розподiльнiсть, всеосяжнiсть перемiщення в просторi,
просторову протяжнiсть з вiдтiнком мiри. Наприклад: Дзвенiли води
ярами i долами (Цюпа); Менi не страшно вiд пожеж, Коли вiйна гримить
свiтами, Бо ти лиш руки пiдведеш Я вже броньований щитами (Мал.).
Словоформа орудного вiдмiнка iменникiв шлях, дорога, магiстраль,
траса, тракт, стежка, путiвець та iнших 133дiстає
конкретизацiю локального змiсту через приєднання атрибутивного
слова. Атрибутивне слово може вказува- ти на: а) вид дороги або
сполучення (польовою (ґрунтовою, ас- фальтовою) дорогою,
повiтряними трасами, сталевою ма- гiстраллю, лiсовим путiвцем),
наприклад: Степка повiльно брела польовою дорогою (Зар.); Летить на
всiх парах ло- комотив сталевими магiстралями (Цюпа); б) певнi
ознаки вiдповiдного простору: близькою (знайо- мою, рiдною, широкою,
грузькою, обхiдною, схiдною) доро- гою; далеким (гомiнким, прямим)
шляхом; покрученою (втоптаною, росяною, бiчною) стежкою. Наприклад:
Ари- старх вiв легкову якимись лише йому вiдомими путiвця- ми та
межами (Логв.); Дорогою на захiд ïхали солдати (Гур.).
Словоформи орудного мiсця iменникiв, що позначають не- визначений
(орiєнтовний) простiр, по якому вiдбувається пере-
мiщення предмета (горою, передом, краєм, стороною, узбiч- чям,
сподом, низом, серединою, боком, верхом, верхами (дiал.), задами
(розм.), мiсцями), здавна набували властивостi якiсно означати дiю
i, втрачаючи субстанцiальний змiст та iзолю- ючись вiд iнших
словоформ iменникiв, переходили до розряду прислiвникiв. У сучаснiй
украïнськiй мовi прислiвники, похiднi вiд слово- форм орудного
мiсця (горою, низом, долом, сподом, узбiч- чям, верхами, мiсцями,
задами (розм.)), у контекстi можуть виявляти неповну
адвербiалiзацiю. Наприклад: Ходить вiтер яром та горою.., трави
тужать пiд косою (Рил.); Стрiля- нина вщухла, i я добирався до
молочарнi вже не задами, а вулицею (Мур.). Особливо виразно
виявляють ознаки адвербiалiзацiï слово- форми орудного мiсця,
що пов'язуються з дiєсловами нецiле- спрямованого руху, як-от:
стелитися, снуватися, розходи- тися, залягати, текти, клубочитися.
Словоформи орудного мiсця серединою, краєм, кiнцем, уз-
бiччям, низом унаслiдок транспозицiï до службових слiв на- були
властивостей приєднувати форму родового вiдмiнка: iти
(слатися) серединою рiчки, краєм села, кiнцем обрiю, узбiч-
чям дороги, низом гори. Однак саме вживання словоформи родового
вiдмiнка пiдтримує ïх субстанцiонально-обставиннi
134вiдтiнки, створюючи перепони на шляху до остаточного перехо- ду в
розряд прийменникiв. Орудний мiсця зi значенням простору, що
перетинається, функцiонує при дiєсловах
перемiщення та деяких iнших груп, якi семантично уможливлюють
вираження цiлеспрямованого руху предмета через певний простiр
(проходити, пробира- тися, продиратися, проïжджати, спускатися,
лiзти, про- лазити, переправлятися), нецiлеспрямованого руху (ходи-
ти, бродити, лазити, текти, сочитися, просiватися) та
дiєсловах, що позначають фiзичнi процеси (вiяти, повiвати,
тягнутися). Значення простору, що перетинається, може бути
виражене iменниками просторового змiсту (переважно в однинi, хоча
можливi й форми множини). Це слова, що позначають назви ландшафту,
населених пунктiв, водних, повiтряних i наземних шляхiв, зокрема
назви будь-яких споруд, природних i штучних меж; назви будiвель та
ïх частин; назви частин тiла людини (iстоти взагалi) та
узагальнених понять. Хоча семантика iменниковоï словоформи
є недостатнiм кри- терiєм розрiзнення орудного мiсця, що
позначає простiр, який перетинається, i той, що не
перетинається, однак у сполученнi з дiєсловом та в
контекстному оточеннi вона виявляється досить виразно.
Наприклад: Вiн iшов за лiкаркою довгим коридо- ром. Значення долання
простору i виходу за його межi ще чiткiше може бути виражене при
дiєсловi доконаного виду з префiксом про-: Леся тихенько
пройшла коридором у тамбур. Значення простору, що
перетинається, найвиразнiше вияв- ляється при
дiєсловах доконаного виду минулого часу. Пор.: Городами
приходжу я до ставу (Рил.) Городами при- йшла я до ставу; Марта
спускається стежкою до Русав- ки (Зар.) Марта спустилася
стежкою до Русавки. У разi вживання дiєслова недоконаного виду
посилюється вiдтiнок три- валостi перемiщення, а значення
подоланого простору передаєть- ся залежною вiд дiєслова
прийменниковою конструкцiєю до ставу, до Русавки. Проте в
сучаснiй украïнськiй мовi основним засобом вира- ження
простору, що перетинається, є прийменникова конструк-
цiя через + знахiдний вiдмiнок, а орудний мiсця, який певною мiрою
обмежений лексично, граматично i стилiстично, функцiо- нує як
факультативний варiант. 135Меншою мiрою використовуються словоформи
орудного мiсця при дiєсловах перемiщення вiд дiєслiв зi
значенням широкого просторового змiсту. Для позначення простору, що
перетинається, важливий вiдтiнок долання межi, а iменники
широкого просторового змiсту такого вiдтiнку можуть набу- ти тiльки
в контекстi. Наприклад: Мамо, я хочу поговори- ти з вами У вашiм
життi i у вашiй смертi, Як ви колись перейшли полями, Нас беручи на
долонечки впертi (Мал.); Прийшов я, мамо, даллю-далечком До цих
ворiтець (Мал.). Не вживається словоформа орудного у випадку,
коли йдеться про вихiд за межi простору в поперечному напрямку. У
цьому значеннi функцiонує прийменникова форма знахiдного
вiдмiнка: перейти через переïзд, перебрести через канаву, перестриб-
нути через загорожу. Отже, обмеження орудного мiсця
виявляється як у вико- ристаннi кола iменникiв, здатних
виражати простiр, усереди- нi якого вiдбувається перемiщення з
виходом за його межi {жили, капiляри, вени, труба, жолоб та iн.),
так i в особ- ливостях зв'язку з дiєсловами на позначення
проходження рiдин, газiв тощо. Стилiстичне обмеження
виявляється в тому, що словоформи орудного з просторовим
значенням цього типу функцiонують переважно в розмовному та художньо-
му стилях. О р у д н и й ч а с у виражає темпоральну характеристи-
ку дiï, позначаючи певний часовий вiдрiзок, упродовж якого вiдбу-
лася дiя, або невизначений час ïï тривання. У ходi
еволюцiï орудного часу зазнала значних змiн його смислова
структура. О р у д н и й о з н а ч е н о ï т р и в а л о с т i
ч а с у , тобто часу, протягом якого здiйснюється повнiстю
охоплена ним дiя, в сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi не
функцiо- нує, повнiстю замiнившись знахiдним i прийменниковими
фор- мами родового вiдмiнка. Iз знахiдним визначеноï тривалостi
часу, що виявляє певнi стилiстичнi обмеження (властивий
розмовному, художньому, пуб- лiцистичному стилям), конкурує
прийменникова конструкцiя (стилiстично обмежена) протягом + родовий
вiдмiнок, яка є порiвняно новим явищем в украïнськiй
мовi: протягом {упродовж) року, протягом цього тижня.
136Конструкцiï за + знахiдний вiдмiнок, упродовж + родо- вий
вiдмiнок, протягом + родовий вiдмiнок функцiонують як синтаксичнi
варiанти. Пор., наприклад: За годину кам'я- нi корпуси централу
поглинули всю партiю; Вiн не той, за кого мали Клима впротяж багатьох-
багатьох лiт (Логв.). Орудний визначеноï тривалостi часу без
означення пiдпав адвербiалiзацiï. В сучаснiй украïнськiй
мовi прислiвники лiтом, зимою, весною, ранком, нiччю (при бiльш
поширеному вночi), свiтанком, смерком, свiтом, досвiтком та деякi
iншi виступають обставинами часу, виражаючи в структурi речення
залежно вiд семантики дiєслова як значення повного охоплен- ня
дiï часом, так i часовий момент. Орудний часового моменту може
виражати це значення у сполученнi з означенням: Ран- ком зимовим
дiброва мовчала, наче замерзла, сумна (Л. У.); Спить синок ясним
свiтанням, пригорнувшись на руцi (Мал.). Живим функцiональним
значенням орудного вiдмiнка в сучаснiй украïнськiй мовi є
орудний н е в и з н а ч е н о ï т р и в а л о с т i ч а с у .
Вiн позначає: момент дiï, даючи вка- зiвку на час
ïï виконання, або часовий вiдрiзок, у межах якого
регулярно повторюється дiя.
5. Орудний позначає час як момент виконання дiï або харак-
теризує дiю без вказiвки на повне охоплення ïï
часом. Iз цим значенням вiн займає позицiю обставини часу при
дiєсловах як перехiдних, так i неперехiдних рiзних тематичних
груп. Коло ж iменникiв, що дають темпоральну характеристику
дiï, лексич- но обмежене. Це назви пiр року (весна, лiто, зима,
осiнь); пори доби (ранок, вечiр, день, нiч) та вiдповiдних промiжкiв
часу мiж ними (досвiток, полудень, надвечiр'я, свiтанок (свiт),
присмерок); деякi назви одиниць вимiру часу та загаль- них понять,
пов'язаних з уявленням про вiдповiднi промiжки вiдлiку часу (година,
хвилина, секунда, мить, час), а також пов'язаних з порою
сiльськогосподарських робiт, релiгiйними святами тощо (косовиця,
жнива, Рiздво, Великдень, пiст, м'ясницi). Субстанцiальний змiст
словоформи орудного невизначе- ного часу зберiгається i чiтко
виявляється тiльки у разi вжи- вання при нiй означення:
повертатися снiжним ранком, прокинутися глупою нiччю,
демобiлiзуватися першою по- 137воєнною весною, виïхати
осiнньою порою {гожим свiтан- ком). Без такого означення словоформа
iменника збiгаєть- ся за значенням iз прислiвниковим словом.
Наприклад: Батько свiтанням ïхав кудись iз дому, а повертався
тiльки смерком (Логв.); В полi розвиднюється i смер-
кає, днем косиш, а на нiч лагодься снопи в копи зноси- ти
(Горд.). Вiдмiнкова словоформа iменникiв у сучаснiй украïнськiй
мовi функцiонує зi значенням часу як моменту перебiгу дiï
у ви- глядi гiбридних субстанцiально-обставинних слiв на позначен-
ня пiр року, доби й узагальненого темпорального змiсту. Оруд- ний
часу з означенням є живим функцiональним типом, однак вiн
обмежений стилiстично, виявляючи виразнi ознаки усно- розмовного
вжитку. Не мають стилiстичних обмежень тiльки стiйкi словосполучення
на зразок тим часом, iншим разом, найближчим часом, останнiм часом,
що набули властивостi вказувати на невизначений час взагалi.
Зберiгає статус часо- воï характеристики дiï
словоформа дорогою вiд iменника доро- га, який виражає
значення часу в придiєслiвнiй позицiï: розпо- вiдати
дорогою iти (ïхати) кудись + у цей час (пiд час поïздки)
розповiдати. Словоформа дорогою поряд з уживанi- шою по дорозi
поєднується з дiєсловами мовлення, мислення та
деяких iнших груп, вiдрiзняючись вiд орудного мiсця, що пе- редусiм
поєднується з дiєсловами перемiщення. Пор.:
Поïхав я глухою дорогою понад Ворсклою (Гр. Тют.) поïхав
по д о р о з i ( д е ? в я к о м у н а п р я м и у ? ) i Д о р о г о
ю в i н устиг взнати все потрiбне йому (Ст.); Та вже ж i плакала-
плакала дорогою (Хот.) ïдучи, в дорозi (у цей час) устиг
взнати; плакала.
6. Орудний невизначеноï тривалостi часу бiльше пошире- ний у
сучаснiй украïнськiй мовi з iншим своïм значенням
дистрибутивним. Для позначення часового вiдрiзку, в межах якого
регулярно повторюється дiя, вживається переважно фор- ма
орудного множини iменникiв з темпоральною семанти- кою: вечiр, нiч,
день, ранок, тиждень, недiля, хвилина, година, мiсяць, рiк,
десятилiття, сторiччя та iн. Наприк- лад: / карiï очi, i
рученькi бiлi ночами насняться менi (Мал.); Вдивляючись годинами у
свiтло автомобiльних фар на трасi, Марiя неначе виглядала…
свою запропащу долю (Логв.); Тут роками дехто пiднiмав його (Зар.);
Недiля- 138ми голубiв ганяв, яких у мене тiльки не було тих голубiв
(Ян.). Словоформа орудного множини може виражати додаткове значення
iнтенсивностi (тривалостi i мiри часу). Наприклад: Вiн просиджував
днями в саду й читав (Зар.); Столiття- ми точилася вiйна (Рил.). На
iнтенсивнiсть повторюваноï дiï вказують також означальнi
слова цiлий, весь, довгий. Наприклад: Домовик у стайню вбе- реться
та почне по них цiлiсiнькими ночами верхи гарцю- вати (О. В.).
Окремi iменники формою орудного множини без означува- ного слова
виражають невизначений час узагалi без вiдтiнку повторюваностi
часового тривання дiï. Наприклад: Днями ви- ïжджаємо
з бригадою на фронт (Авт.). Дистрибутивне значення орудного часу в
сучаснiй ук- раïнськiй мовi є системним, що
допускає незначнi замiни iнши- ми засобами. Так, крiм орудного
часу, це значення здатна вира- жати також прийменникова конструкцiя
по + мiсцевий вiдмiнок iменника, яка, однак, має семантичнi
обмеження: допускає, на- приклад, форми по ночах, по
понедiлках (вiвторках), по тиж- нях, по мiсяцях (ходити, слухати),
але не вживається: по веснах (лiтах, осенях, зимах), по днях
(ранках, вечорах), по роках (столiттях). Уживанiшою є
конструкцiя <<у (в) + знахiдний множини iмен- ника (з
узгодженим чи неузгодженим означенням), що вира- жає значення
невизначеного часу взагалi, на тлi якого просту- пає
дистрибутивнiсть. Наприклад: Я у серпневi днi перед- осiннi Ходив по
занехаянiй руднi i думав про хатини вiвчарiв (Павл.). Отже, орудний
часу в сучаснiй украïнськiй мовi функцiонує як вираження
невизначеноï тривалостi часу, iншi ж його зна- чення орудний
визначеноï тривалостi часу та часовоï межi втратилися. На
мiсцi орудного визначеноï тривалостi часу та часовоï межi
виступають прислiвниковi слова та прийменни- ковi форми iнших
вiдмiнкiв. О р у д н и й с п о с о б у д i ï розвинувся на
основi iнстру- ментального й меншою мiрою асоцiативного та iнших давнi-
ших значень. Формуванню орудного способу дiï сприяло закрiп-
лення за орудним iнструментальним здатностi виражати не тiльки
субстанцiальний змiст (конкретне знаряддя дiï або засiб, за до-
139помогою якого здiйснюється дiя: чим зрубати, чим
поïхати), а й адвербiальнi значення (характеризувати дiю через
предмет, за допомогою предмета: як зрубати, як поïхати).
Оскiльки багато iнших значень орудного вiдмiнка допускають
поєднання семантичного змiсту чим i як (наприклад: побороти
си- лою, мiрятися силою, платити добром, болiти серцем), де- якi
дослiдники орудного (. К. Тимченко, Д. С. Станiшева та iн.) не
видiляють самостiйного рiзновиду вiдмiнка способу дiï, а роз-
глядають його у складi орудного iнструментального. Однiєю з
причин того, що орудний способу дiï не видiляють зовсiм,
є iнтенсивна адвербiалiзацiя форм iменника у функцiï
обставини способу дiï. Адвербiалiзованi вiдмiнковi форми
розглядаються або в системi прислiвникiв, або iменникiв, але тiльки
з погляду транспозицiï до прислiвникiв. Орудний способу
дiï виражає внутрiшню якiсть або iнтен- сивнiсть
дiï. Вираження внутрiшньоï характеристики дiï формою
iменни- ка з прикметником в орудному вiдмiнку властиве переважно
дiєсловам перемiщення, руху взагалi, мовлення, мислення i мен-
шою мiрою iншим семантичним групам. Причому з дiєсло- вом
кожноï групи поєднується невелике коло iменникiв,
на- приклад, з дiєсловами перемiщення: хода, крок, шлях,
похiд, курс та iн.; iз дiєсловами мовлення: голос, тон, крик,
смiх, мова; з дiєсловами сприймання зором: погляд, око; з
iнших груп: темп, спосiб, метод, сорт тощо. Оскiльки основне
смислове навантаження припадає на при- кметники, то форма
iменника дiстає в реченнi семантичний вiдтiнок, характеризуючи
дiю за найрiзноманiтнiшими якiсни- ми ознаками та iнтенсивнiстю.
Наприклад:
7) iти ходою, походом, кроком: Йшла весна своïм похо- дом смiлим
(Рил.); Якуб нечутними кроками пiшов до дверей (Угл.);
8) говорити (промовити), заспiвати голосом, словом, мо- вою: Не
забуває молодий Горпищенко згадати добрим сло- вом невiдомого
свого пращура (Гонч.); Пiснi… мовою чу- ваською лунали
(Рил.);
9) дивитися (поглядати) очима, поглядом: А Люба пе- чальним поглядом
проводжала кiнопересувку (Зар.);
10) робити (розвивати, удосконалювати, вивчати) тем- пами, методами,
способом та iн.: Методом спектрогра- 140фування вивчаються
украïнськi говори (Мовознавство на Украïнi). Мiсце
прикметника при субстантивi в орудному вiдмiнку можуть займати
iменник у формi родового з атрибутивним значенням; займенники той,
такий, який, усякий, усiлякий, свiй, чийсь, змiст яких
розкривається пiдрядним реченням, кон- текстом простого
речення чи ситуацiєю. Наприклад: Не виламуйся, Надю. Говори
своïм голосом (Авт.); Захар те- пер iншими очима дивиться на
свiт (Горд.). Прикметник (займенник), пов'язуючись iз формою
орудного вiдмiнка, крiм значення якiсноï характеристики
дiï, може вира- жати ïï iнтенсивнiсть. Для вираження
iнтенсивностi руху, пере- мiщення в просторi, певних процесiв
вживаються прикметни- ки, що мiстять семи: швидкий повiльний,
гучний ти- хий (повiльний, розмiрений, неквапливий, пришвидшений,
швидкий, тихий, гучний, сильний, дужий, бурхливий та iн.).
Наприклад: [Аристарх] iшов неквапом, розмiреною ходою (Логв.);
Юзик, мов ошпарений, сiпнувся й швидкими кро- ками пiшов геть
(Авт.). Крiм прикметникiв, значення iнтенсивностi дiï
виражають у єдностi з орудним iменника також числiвники один,
два, обидва, обидвi та займенники весь, свiй: одним махом, одним
уда- ром, одним пострiлом, усiм серцем, усiєю душею. Виражаю-
чи швидкiсть руху, говорiння, ступiнь вияву дiï, силу, розмах,
раптовiсть тощо, такi сполучення стандартизуються i перехо- дять у
фразеологiчнi звороти: хоч одним оком, обома руками, обома ногами,
всiм єством, усiма фiбрами душi, одним роз- черком пера,
одним духом, одним подихом, одним порухом руки, одним махом.
Значення iнтенсивностi дiï з давнiх часiв могло також вира-
жатися формою орудного вiдмiнка iменника при дiєсловi того
самого кореня, так званим орудним т а в т о л о г i ч н и м . Цей
орудний, що виник на ґрунтi iнструментального як вира- ження
посилення дiï, в сучаснiй украïнськiй мовi зберiгся в
усталених зворотах, як-от: бiгом бiгти, болем [болями) болi- ти,
валом валити, вiдом не вiдати (видом не видати), глу- зом
глузувати, голосом голосити, гоном гонити, громом гримiти, дивом
дивуватися, кипом кипiти, криком крича- ти, кишма кишiти, лежма
лежати, мором морити, поïдом ïсти, пропадом пропасти,
просьбою просити, ридма рида- 141ти, роєм роïтися,
сиднем сидiти, слихом (не) спихати, хо- дором (ходуном) ходити,
хрипом хрипiти та iн. У словосполученнях з орудним при
синонiмiчному дiєсловi розвинулося значення якiсноï
характеристики дiï без вказiвки на ïï iнтенсивнiсть.
Цьому сприяв передусiм вiдрив орудного тавтологiчного вiд
дiєслова, зокрема у випадку замiни дiєслова спiльного з
iменником кореня на синонiмiчне йому дiєслово, та перехiд
iменника в орудному вiдмiнку в прислiвник. Напри- клад:
Вiдiрвавшись вiд квiтiв, майнула бiгцем до паркана (Гонч.); Зоя
вибiгла прожогом перед хату (Коц.). Уживання орудного при
дiєсловi того самого кореня або си- нонiмiчному йому в
сучаснiй украïнськiй мовi є засобом вира- ження
якiсноï характеристики дiï, що формує загальне значен-
ня способу дiï. Адвербiальний змiст у таких словосполученнях
змiнюється залежно вiд семантики атрибутивного слова та
об'єктивних по- треб у квалiфiкацiï дiï у
висловленнi. Пор., наприклад: 1) оруд- ний виражає спосiб
дiï: Витягла з печi гарбуз, що парував смачною парою (Горд);
Вiки сiяють нам животворящим сяйвом (Рил.) i 2) речення, що
виражають iнтенсивнiсть дiï: Над головою [хлопцiв] роєм
вилася ( роïлася) мошва та комарi (36.); Дiтвора, проте,
купчилася коло його, роєм роïлася i гула (Дн. Ч.). Серед
багатьох семантичних значень орудного вiдмiнка ви- дiляється
найновiший його функцiональний рiзновид о р у д - н и й п о р i в н
я н н я . Давнi пам'ятки слов'янських мов майже зовсiм не
вiдображують орудного порiвняння, хоча да- ють матерiал для
простеження зв'язкiв його з орудним преди- кативним (перетворення).
Перехiд вiд значення перетворення до значення уподiб- нення i
порiвняння засвiдчують уже пам'ятки давньоруськоï мови.
Орудний порiвняння, що позначає змiнену матерiальну обо-
лонку суб'єкта у момент дiï, перевтiлення людини в
тварину, птаха у предмет, а предмета в iстоту та iншi предметнi видо-
змiни, наявний в основному в уснiй народнiй творчостi, особ- ливо в
казках, iнодi в поетичних i прозових творах дореволю- цiйноï i
сучасноï украïнськоï лiтератури. Наприклад: Вона при-
плила щукою (Руд.); Ой впав снiжок на облiжок та й по- плив водою;
А це змiєва сестра перекинулась криничкою 142(Нар. тв.); Коли
згинув чорнобривий, То й я погибаю. Тодi неси мою душу Туди, де мiй
милий; Червоною калиною Постав на могилi (Т. Ш.); [Русалка] Дитинчата-Потерча-
та, засвiтiте кабанчата!.. Перекиньтесь блискавками над стежками
(Л. У.). У сучаснiй украïнськiй мовi значення перетворення вира-
жається переважно формою орудного предикативного при
дiєсловах неповноï семантики. Наприклад: Ой пiду я до
Ма- рiйки, вчинюся котищем, Буду всю нiч дудонiти порожнiм горищем
(Нар. тв.). На вiдмiну вiд орудного перетворенням засобом орудного
порiвняння образно виражається якiсна характеристика
дiï: дiя або процес характеризуються порiвнянням
однiєï iстоти або предмета з iншим предметом або iстотою
через вияв типових властивостей ïх. Наприклад: вилетiли кулею
= хтось (щось) вибiг (вискочив, вилетiв) + подiбнiсть до швидкого
польоту кулi; шугати яструбом = хтось бiгає (лiтає) +
подiбнiсть до поведiнки хижого яструба; розсипатися кульбабкою =
щось розлетiлося + подiбнiсть до властивостi вiдцвiлоï голiвки
куль- баби; щебетати соловейком = хтось говорить (спiває) +
це схоже на спiв (щебетання) соловейка. Проте значення орудно- го
перетворення й орудного порiвняння можуть перехрещува- тися,
виступати синкретично. Наприклад: Не вкоротиш апе- тити тебе
[палiя] чекає те ж: Можеш ангелом летiти, але чортом упадеш 1
. (I. К.). Вiдмiннiсть мiж орудним перетворення та орудним порiвняння
виявляється не граматично, а на основi предметного значення
iменникового слова у сполученнi з дiєсловом. Це дало пiдставу
О. О. Потебнi поставити пiд сумнiв видiлення орудного по- рiвняння як
окремого значення. Вiн об'єднав це значення з орудним
перетворення в однiй граматичнiй категорiï уподiб- нення, що не
вiдрiзняється граматичними засобами вiд орудно- го образу (у
випадку часткового збiгу субстанцiй) 1
. О. М. Пєш- ковський вважав, що цi значення найближчi до
орудного спосо- бу дiï, однак розглядав ïх як особливу
синтаксичну одиницю орудний напiвпредикативний. 1 Потебня А. А. Из
записок по русской грамматике. М., 1985. Т. I-II. С. 486. 143У
сучаснiй украïнськiй мовi орудний порiвняння пов'язуєть-
ся з такими основними семантичними групами дiєслiв: а) пере-
мiщення (летiти, лiтати, мчати, шугати, бiгти, бiгати, носитися, iти,
ходити, никати, витати, брести, кинутися [побiгти), стрибати,
плигати, котитися, падати, пливти та iн.); б) руху, видозмiни або
переходу в iнший стан [витися, звиватися, сукатися, витягнутися,
розсипатися); в) на позначення стану (лежати, валятися, стояти,
сидiти, три- матися, висiти, жарiти, червонiти, бiлiти, чорнiти, свiти-
тися); г) на позначення крикiв тварин i спiву птахiв (ворку- вати,
кричати, густи, сичати, ревти, вити, рипiти, щебе- тати та iн.).
Об'єктами порiвняння виступають як iстоти (люди, тварини,
мiфологiчнi iстоти), так i неживi предмети. У словах, що позна- чають
об'єкт порiвняння, здатнiсть виражати порiвняльне зна- чення
закрiпилося переважно за формою однини, наприклад: ходити
iменинником, умерти героєм, витати ангелом, шу- гати ластiвкою,
сичати гадюкою, трiпотiти метеликом, упасти каменем, сходити дiжею,
жарiти калиною та iн. Форма множини вживається обмежено. Вона
можлива у випад- ку пiдкреслення множинностi осiб, яких
стосується порiвнян- ня. На орудний порiвняння у формi множини
обов'язково на- шаровується значення сукупностi
(кiлькiсноï розподiльностi). Частiше вживається форма
множини орудного порiвняння у сполученнi з означальним словом.
Наприклад: Голуби круж- ляють Бiлими снiжинками (Рил.); Подушки
лежали бiли- ми лебедями на лiжках (Зар.); Сяйнули у водi Блакитни-
ми кометами форелi (Баж.); Груди здiймались коваль- ськими мiхами
(36.). Орудний порiвняння, пов'язуючись iз дiєсловами перемiщен-
ня, може виражати iнтенсивнiсть руху (летiти кулею, мча- тися бурею,
налетiти вихором) або якiсну характеристику дiï без вказiвки на
iнтенсивнiсть (ширяти яструбом, шасну- ти лисицею, ходити марою).
Образна характеристика iнтенсивностi дiï засобом орудного
порiвняння властива експресивно-розмовному та художньому стилям мови.
У науковому стилi (почасти й газетно-iнформативному, дiло- вому тощо)
змiст швидкостi руху передається переважно кон-
струкцiєю: дiєслово + прийменникове сполучення зi швид-
144кiстю + iменник у родовому вiдмiнку. Наприклад: Лiтак летить
вiдносно повiтря зi швидкiстю v {швидкiсть лiтака). Повiтря, у свою
чергу, перемiщується вiдносно Землi з швидкiстю v {швидкiсть
вiтру) (Фiзика. Меха- нiка). Орудний порiвняння, крiм значення
швидкостi перемiщення з вiдтiнком мiри, може також виражати ступiнь
iнтенсивностi iншоï конкретноï дiï, який
нашаровується на значення оформ- лення та сукупностi.
Наприклад: Виступ Оленчука бомбою розiрвався над зборами (Мик.); На
Украïнi... байстрюки Катерини сараною сiли (Т. Ш.). Досить
поширеним типом якiсноï характеристики дiï є вжи-
вання при дiєсловах перемiщення та iнших семантичних груп форми
орудного вiдмiнка iменникiв, що в загальнонародному осмисленнi
виступають символами деяких властивостей i ознак, на основi яких i
будується порiвняння. Дещо обмежене порiвняння людини з людиною
засобом орудного вiдмiнка. Так, особливостi поведiнки, характеру
людини та iншi риси, що при- таманнi особистостi, не можуть бути
узагальненi такою мiрою, щоб стати образом (символом) для порiвняння
на основi одно- го слова орудного порiвняння. Таким засобом стають
по- рiвняльнi конструкцiï (порiвняльнi звороти i порiвняльнi пiд-
ряднi речення). Основою для порiвняння стають характернi для всiх чи
бага- тьох людей ознаки за вiком (виглядати бабусею {дiдусем,
парубком)); зовнiшнiм виглядом у типових обставинах {три- матися
iменинником {героєм), ходити героєм {женихом);
властивостi, що виникли на грунтi суспiльно-класового розша- рування
{ходити царем {королевою, хазяïном), згинатися злиднем
(старцем); iнодi зовнiшнi ознаки нацiï чи народу {чорнiти
циганом) тощо. Наприклад: Виглядала вона [Одар- ка] старою бабусею, а
ïй усього було лiт за тридцять (П. М.); Береговенко ходив по
табору iменинником (36.); Цей не покається, Максиме…
Захоче вмерти героєм (Цюпа); Пустиня циганом чорнiла (Т. Ш.).
Поширенiше явище порiвняння людини з мiфологiчною iстотою. Кожна
iстота пiд впливом релiгiйних уявлень i вiру- вань стала уособленням
позитивних або негативних рис чи властивостей, якими надiляє
ïï людина, що є зручним засо- бом образноï
характеристики дiï: витати {лiтати) анге- 145лом, дивитися бiсом
{чортом, дiдьком, вiдьмою), вигляда- ти божком, ходити упирем
(марою), никати вовкулакою тощо. Високий ступiнь узагальнення ознак,
на основi яких будуєть- ся порiвняння, сприяє
адвербiалiзацiï iменниковоï форми оруд- ного вiдмiнка i
фразеологiзацiï багатьох словосполучень з оруд- ним порiвняння:
вдарити Перуном, дихати чортом iбiсом). Орудний порiвняння вiд назв
мiфологiчних iстот вживається i для образноï
характеристики дiï щодо неiстот. Наприклад: Зима вiдразу
страшним упирем налягла на галицьку зем- лю (Фр.). Об'єктом для
порiвняння щодо людей є також тварини: ле- тiти птахом {орлом,
соколом), шугати (ширяти) ястру- бом (шулiкою), шаснути лисицею,
трiпотiти метеликом (мiлькою), ходити гоголем (павою), iти туром
(веприщем), походжати огирем, тинятися собакою, бiгти ягнятком (ло-
шатком), вислизнути в'юном, полинути голубкою, вмощу- ватися квочкою,
звиватися гадюкою (вужем), сидiти чор- ногузом (сичем), вити звiром
(вовком, совою), щебетати ластiвкою (соловейком), густи джмелем
(деркачем), сича- ти змiєю, тужити чайкою. Назви тварин є
також основою для порiвнянь з неiстотами. Наприклад: Бриг вирiвнявся,
як кiнь пiд добрим вершником, i летiв птахом, припавши до хвиль
(Ян.); Ворожi лiтаки шулiками шугають над головою (Гонч.); Еге, Вона
[сова] увечерi так моторошно кричить, що волосся саме ïжаком
пiдiймається (Ст.). Порiвняння iстот i неiстот з конкретним
предметом є ще одним засобом образноï характеристики
дiï. Порiвняння з пред- метом можливе при дiєсловах будь-
якоï семантики. Як уже зазначалося, при дiєсловах
перемiщення вiд назв неiстот оруд- ний порiвняння здебiльшого
виражає iнтенсивнiсть дiï, про що було сказано вище.
Орудний порiвняння вiд назв неiстот при дiєсловах, що по-
значають перемiщення, виражає також оформлення дiï у мо-
мент ïï реалiзацiï, яке водночас є образом для
порiвняння. На- приклад: згорнутися клубком (калачиком), котитися гру-
дочкою (м'ячиком), шугати вiялом, пролетiти мечем, летi- ти шнуром та
iн. Значення порiвняння в таких словосполу- ченнях може стиратися,
натомiсть чiтко виступає вiдтiнок оформ- 146лення (способу
дiï), як наприклад: летiти кутом = летiти (як?), утворюючи кут;
пор.: вiдлiтати шнуром = а) вiдлiтати, розтягнувшись, один за одним;
б) вiдлiтати, маючи подiбнiсть до витягнутого шнура. У
поєднаннi з дiєсловами на позначення iншоï
конкретноï дiï i стану форма орудного назв неживих
предметiв виражає об- разну характеристику дiï через
вказiвку на подiбнiсть до пред- метiв за формою, кольором та iншими
ознаками: лежати (ко- титися) грудочкою (клубком, м'ячиком), кружляти
дзво- ником, крутнутися дзигою, ворушитися сiткою, падати мiшком,
лежати колодою, витягнутися ниткою (стрiчкою, чоботом, жолобом). У
поєднаннi з дiєсловами сяяти, жарiти, палати, забли-
щати, бiлiти, розцвiтати тощо форма орудного вiдмiнка зав- жди
має виразне значення порiвняння на основi кольоровоï
подiбностi, блиску тощо. Наприклад: Життя пройти не екскур- сантом,
Не гостем на коротку мить… Хай дiалектика брильянтом в
твоïх подiях заблищить (Тич.); Дужi ноги Бiлiли мармуром пiд
мiсяцем нiмим (Рил.). При дiєсловах на зразок литися, кипiти,
вирувати фор- ма орудного iменникiв зазвичай менш виразно
вказує на значення порiвняння, що нашаровується на
загальне значення оформлення i мiри як супровiдноï
характеристики дiï: текти цiвкою (рiкою), литися струмком,
котитися градом та iн. Наприклад: Пiт обливає його [Якова]
всього, градом висту- пає на жирному виду, цiлими озерами
збирається пiд очи- ма (П. М.). У формi орудного
переважає значення мiри над значенням порiвняння iменникiв
гора, мур, вал, стiна, стовп, хмара. Наприклад: Дим хмарою заступить
сонце перед нами (Т. Ш.); / тiльки я, обдираючи ноги, скотився з
липи, як на землю стiною обвалилася злива (Ст.); На вражений мозок
Данила одна за одною брилами падають страшнi здогадки. А може, це
марення? (Ст.). Одним iз рiзновидiв орудного порiвняння здавна був
роз- горнутий (аналiтичний) тип, що слугував засобом вираження
субстанцiального ототожнення. Один iменник такого типу ви-
ражає порiвняння, а другим компонентом виступає форма оруд-
ного вiдмiнка. Наприклад: Подобою в той вечiр розцвiла Вар-
шавськоï препишноï гвоздики; Сердито скрутнувся [Йонь-
147ка] i, зiгнувшись, крисиною походкою побiг до ворiт (Гр. Тют.).
Проте в сучаснiй украïнськiй мовi порiвняно з аналiтичним типом
бiльш уживаними є конструкцiï з орудним порiвняння,
поширенi узгодженими або неузгодженими означеннями. Особливо виразно
подано образну характеристику дiï засо- бом розгорнутого
орудного порiвняння вiд назв iстот. Напри- клад: Настане година,
авжеж, i в небо, готовий до бою, ти янголом грiзним шугнеш (Сос);
Панотець чорною квоч- кою вмощується в задку санок,
вузькобородий фурман по- переду нього виглядає миршавим,
обскубаним пiвником (Ст.); Внизу коло самоï греблi, що прилягала
до мосту, рос- ли густi очерети. Рудою стiною куницi стояли вони по-
над рiчкою. (Цюпа). Крiм орудного порiвняння придiєслiвного, в
сучаснiй ук- раïнськiй мовi вживається орудний зi
значенням порiвняння при iменнику: нiс картоплею, ноги колесом та iн.