1

Орудний вiдмiнок багатофункцiональний. Вiн обслуговує пе-
риферiйнi функцiï, якi полягають у вираженнi обставинних вiдно-
шень дiï i стану, крiм того, функцiонує на периферiï суб'єктно-
об'єктноï зони. До первинних функцiй орудного вiдмiнка
належать орудний знаряддя i засобу дiï (або iнструментальний). Iншi
(вториннi) значення виникли на основi орудного iнструментального
(об'єкта, сукупностi, способу дiï) або давнього орудного
перевтiлення (орудний предикативний та порiвняння), ще iншi пов'язанi iз
процесами адвербiалiзацiï iменних форм (орудний тавтологiчний,
часу, мiсця) i фразеологiзацiï (орудний порiвняння, тавтологiч-
ний). О р у д н и й з н а р я д д я i з а с о б у дiï, або о р у д
- н и й i н с т р у м е н т а л ь н и й , посiдає основне мiсце в
семантичнiй структурi цього вiдмiнка. Ним позначається пред- мет,
що виступає знаряддям дiï або засобом, за допомогою яко- го
здiйснюється дiя, наприклад: орати плугом, показати ру- кою,
ïхати саньми, покрити черепицею. 116Iнструментальнiсть є
одним iз найдавнiших семантичних значень орудного вiдмiнка, з яким
генетично пов'язується бага- то його iнших значень, що розвинулися
пiзнiше. У розвитку слов'янських вiдмiнкiв орудний знаряддя i засо- бу
дiï найстiйкiший: його сучасний стан iстотно не вiдрiзняєть-
ся вiд того, який засвiдчено у найдавнiших писемних пам'ят- ках.
Особливу стiйкiсть виявляє орудний iнструментальний у
схiднослов'янських мовах, де вiн без iстотних змiн зберiг своє
безприйменникове вживання при дiєсловi. Орудний знаряддя дiï
в сучаснiй украïнськiй мовi поєднується з
дiєсловами перехiдними i неперехiдними, входячи в неодна- ковi
синтаксичнi конструкцiï. Значення знаряддя дiï здатнi виражати
iменники з предмет- ним значенням, назви частин тiла й органiв людини
(або iсто- ти взагалi), а також iменники з узагальненим значенням.
Iменники з предметним значенням пов'язуються з дiєслова- ми, що
позначають конкретнi дiï як вiдображення найрiзнома- нiтнiших
виявiв дiяльностi людини, iншоï iстоти, процесiв при- роди тощо.
Значення знаряддя дiï найповнiше виявляється орудним при
перехiдному дiєсловi в чотиричленнiй структурi речення: суб-
стантив у називному вiдмiнку + дiєслово активного стану + суб-
стантив у знахiдному вiдмiнку + субстантив в орудному вiд- мiнку.
Наприклад: Батько мовчки помiшував ложечкою каву (Зар.); Ветеринаровi
руки щипцями рвали з ноги ос- колок (Мал.). Оскiльки в ролi знаряддя
може бути використаний будь- який предмет, то теоретично можна говорити,
що в мовi будь- яке перехiдне дiєслово здатне виражати дiю
суб'єкта, спря- мовану на прямий об'єкт, i водночас може
допускати вказiв- ку на знаряддя, яким здiйснюється дiя або
процес. У цьому широкому розумiннi знаряддям виступає i орган
людини чи iншоï iстоти, i фiзичнi та психiчнi явища, i явища
природи, i знаряддя працi: рука, палець, лiкоть, кулак, плече, нога,
п'ята, колiно, спина, тулуб, голова, око, губа, язик, зуб, нiс, крило,
дзьоб, хвiст, лапа, клешня, кiготь, рiг, копи- то, щупальця, плавник,
жало, смiх, радiсть, злiсть, грiм, вiтер, плуг, серп i т. iн. Пор.:
Нагаєм збиває снiг з ворiт (Ст.); Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре. Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе?
(Рил.); 117Нi брехнею, нi тупим обухом не спасти гадючого кубла (Павл.).
Як i орудний назв конкретних предметiв, орудний знаряддя вiд назв частин
тiла, органiв людини чи iстоти взагалi вияв- ляється чiтко в
структурi речення як третiй предметний ак- тант пiсля форм знахiдного i
давального: Данило Вигiн все- таки пом'яв пальцями халяву (Зар.); Легше
розтинати грудьми повiтря, де ясна мета (Рил.); Зубами скинув ру- кавицю
(Ст.); Ластiвка крилом розтинає тiнь (Рил.). При неперехiдному
дiєсловi орудний знаряддя виступає в тричленнiй структурi:
субстантив у називному вiдмiнку + неперехiдне дiєслово нульового
стану + субстантив в орудно- му вiдмiнку: Iван Михайлович невтомно
поцюкує сокирою (Гур.); Заглядає в шибу казка сивими очима
(Сим.) або: суб- стантив у називному вiдмiнку + дiєслово зворотно-
середнього стану + субстантив в орудному вiдмiнку: Солдати топта- лися
кованими чобiтьми по гiллi сливи (Гур.). Iнструментальне значення
пiдтримується у випадку вжи- вання при дiєсловi iнших
керованих вiдмiнкових форм, як на- приклад: Машина переднiми колiсьми
наïхала на солдатiв (Гур.). За вiдсутностi iнших керованих форм
орудний може переходити у сферу вираження об'єктних вiдношень.
Пор., напри- клад: Дай-но, Ганю, перевiрю, водив пальцем по ряд- ках
(Зар.); Оберлейтенант ляснув пальцями, iмiтуючи пострiл (Гур.).
Дiєслова ворушити {ворухнути), хитати (хитнути), махати (махнути)
тощо можуть мати то перехiдне, то непе- рехiдне значення, вiдповiдно
змiнюється i функцiонально-син- таксичне значення орудного
вiдмiнка: вiн виражає знаряддя перехiдноï дiï або
виконує функцiю об'єкта. Наприклад: вору- шити солому рукою
ворушити рукою; хитати кладку ногами хитати ногами (в значеннi махати
ногами); махати ковдру руками (витрушуючи пилюку) i махати руками.
Керуючи формою то знахiдного, то орудного вiдмiнкiв (ки- нути книжку
книжкою; штовхнути стiлець стiльцем; запустити камiнь (у вiкно) каменем;
хитати кладку кладкою), дiєслова руху можуть мати рiзнi
характеристики. Формою орудного виражається вiдношення
неспрямованоï дiï суб'єкта з певною настановою у
використаннi об'єкта, а фор- 118мою знахiдного вiдношення
активноï дiï суб'єкта, спрямова- ноï на
об'єкт. На думку О. О. Потебнi, у першому випадку увага
зосереджується на самiй дiï, яка може бути без мети, а в
другому на додатку, в якому закладено найближчу, цiлком визначену мету
руху 1 . Орудний засобу дiï в слов'янських мовах сформувався на
основi значення знаряддя дiï як вираження предмета-засобу в процесi
трудовоï дiяльностi людини. Видiлення в орудному iнструментальному
цього значення засвiдчене найдавнiшими пам'ятками слов'янських мов. У
сучаснiй украïнськiй мовi спе- цифiка орудного знаряддя та орудного
засобу дiï виявляється у семантико-граматичних властивостях
дiєслова, з яким пов'я- зана форма орудного вiдмiнка. Орудний
засобу дiï пов'язаний як з перехiдними, так i з неперехiдними
дiєсловами. Позначаючи тварину (людину) чи машину (механiзм), за
до- помогою яких здiйснюється дiя, спрямована на об'єкт (при
пе- рехiдному дiєсловi), орудний засобу дiï, як i орудний
знаряддя, є необов'язковим компонентом у синтаксичнiй структурi
речен- ня. Наприклад: За селом Ничипора наздогнали кiньми Савка Чемерис
i Кожухар (Зар.). Фразу легко згорнути: Савка Че- мерис i Кожухар
наздогнали Ничипора. При неперехiдних дiєсловах зi значенням руху,
перемiщення формою орудного вiдмiнка позначається засiб
пересування. Наприклад: Поïдемо поïздом. Я могла б i машиною,
але якщо ви хочете поïхати робочим, то я з вами, погодила- ся Слава
(Зар.). Значення засобу виражається iменниками, що позначають тва-
рин (ïхати, добиратися кiньми, волами, iшаками, верб- людом; орати,
сiяти кiньми, волами), вид упряжки чи пред- мет, у який ïх
запрягають [мчати трiйкою, упряжкою со- бак; ïхати возом,
безтаркою, тарантасом, бричкою, саньми), а також iменниками, що
позначають механiчнi засоби пересування (пливти човном, плотом,
кораблем; летiти лiтаком; ïхати машиною, автобусом, тролейбусом,
ве- лосипедом). На вiдмiну вiд росiйськоï мови, де орудний засобу
майже витiснено прийменниковою конструкцiєю, в сучаснiй
украïнськiй 1 Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. М.,
1985. Т. МI. С. 457. 119мовi вiн є основною формою вираження
засобу пересування. Наприклад: ïхали саньми iз ярмарку (Рил.); На
села вони виïжджали газиком (Зар.). Синонiмiчнi орудному засобу
прийменниковi конструкцiï на + iменник у мiсцевому вiдмiнку або в +
iменник у мiсцевому вiдмiнку, якi здебiльшого вносять у структуру
речення певну семантичну позначенiсть: вiдтiнки перебування зверху або
все- рединi предмета. Пор.: ïхати летiти у потягом в потязi + на
потязi (не вживається) лiтаком в лiтаку + ' на лiтаку (не
вживається) (вказiвка на конк- ретний потяг, яким ще хтось
ïхав, про який iдеться) (вказiвка на конк- ретний лiтак, в яко- му
летiв, разом з кимось перебував) s велосипедом мчати ^ на велосипедi у
велосипедi (не вживається) переправитися човном (вказiвка на
конкретний на човнi човен, його володаря) у човнi (вказiвка на
перебування в лежачому положеннi) У разi наявностi в структурi речення
форми орудного вiдмiнка з iншим значенням орудний засобу дiï
зазвичай замiнюється при- йменниковою конструкцiєю. Пор.,
наприклад: А лiс туди на пло- тах Днiпром литвини сплавляють (Гол.).
Орудний засобу може також виражатися iменниками, що позначають осiб
(iстот), через яких передають якiсь вiстi, по- вiдомлення тощо.
Наприклад: Не забувай же мене, орле мiй, в походi... хоть пташкою
перешли менi вiсточку (Вас). Таке вживання орудного засобу в сучаснiй
украïнськiй мовi обмежене стилiстично. Значення засобу дiï при
дiєсловах передати, переказува- ти, викликати, пересилати,
сповiщати та iнших може вира- жатися назвами конкретних предметiв, що
позначають технiчнi 120часоби передавання iнформацiï (телефон,
телевiзор, радiо, пошта, телеграф, телеграма та iн.). З ним
корелює форма мiсцевого вiдмiнка: 3 цiєï нагоди вiн
[Петро] викликав батькiв телеграмою-блискавкою (Гонч.); Тихо, майже
пошепки, переказував Марко телефоном на шхуну звiстки (Тр.); По
електронних засобах зв'язку приймають, переказують рiзнi повiдомлення.
Отже, орудний знаряддя i засобу дiï в сучаснiй украïнськiй
мовi не виявляє нiяких стилiстичних обмежень i вирiзняється
стiйкiстю. Особливу стiйкiсть має орудний знаряддя, який за- знав
незначних синонiмiчних замiн. Орудний знаряддя i засобу дiï за
характером синтаксично- го зв'язку стоïть ближче до об'єктних
вiдмiнкiв, нiж до конк- ретних (семантичних), якi виражають обставиннi
вiдношення i слугують засобом детермiнацiï всiєï
структурноï основи ре- чення. Займаючи третю (пiсля знахiдного та
давального вiдмiнкiв) об'єктну позицiю при дiєсловi-
присудку, словофор- ма орудного знаряддя або засобу дiï є
необов'язковим компо- нентом структури речення. Дистрибутивний максимум
дiєсло- ва, що може реалiзуватися в реченнi через заповнення
об'єктних позицiй, на третiй позицiï зазвичай зумовлений
iнформативною потребою у вираженнi об'єкта, який виступає
iнструментом дiяння на iнший об'єкт. У бiльшостi випадкiв на
значення оруд- ного знаряддя нашаровується значення якiсноï
характеристики дiï, особливо виразно виявлене в орудному засобу
дiï (добира- тися до мiста ч и м? i як?; ïхати ч и м? i я к?).
Орудний засобу бiльшою мiрою, нiж орудний знаряддя, допускає си-
нонiмiчнi замiни прийменниково-вiдмiнковими формами iмен- ника. У
сучаснiй украïнськiй мовi одним iз найважливiших син- таксичних
значень орудного вiдмiнка, позбавленого конкретноï семантики,
є вираження об'єкта у придiєслiвнiй позицiï.
Орудний об'єкта слугує для реалiзацiï об'єктних
вiдношень мiж дiєю, вираженою дiєсловом, i предметом,
вираженим керо- ваною формою iменника (займенника). Як уже зазначалося,
семантичне значення об'єкта (морфоло- гiчний план) виражають,
передусiм, знахiдний i давальний вiдмiнки. Знахiдний, що є
реалiзатором об'єкта активноï дiï,
протиставляється давальному вiдмiнку, що є формою виражен-
ня об'єкта сприймання або вiдношення. ‘- 121Орудний
семантичний знаряддя дiï також може виражати значення
об'єкта, проте, слугуючи суб'єктовi засобом здiйснен- ня
дiï, не тiсно пов'язаний з нею, виявляє бiльш вiддалений
зв'язок. Наприклад: Дiд витяг вузлуватими руками якiсь… листки
(Рил.); Валинов ретельно замаскував гребiнцем лисину (Зар.). У наведених
реченнях iз двох залежних вiд дiєслова слiв одне, виражене
сильнокерованою формою iменника в знахiд- ному вiдмiнку, є
обов'язковим поширюючим елементом, а дру- ге у формi орудного є
факультативним елементом. Об'єктна функцiя орудного є
вторинною. Поступове ослаб- лення iнструментального, асоцiативного та
iнших значень оруд- ного вiдмiнка, що мало мiсце ще в доiсторичну епоху,
сприяло синтаксизацiï його, наслiдком якоï стала втрата одних
значень (наприклад, асоцiативного) або замiна iншими (об'єктними i
суб'єктними). У сучаснiй украïнськiй мовi об'єктна
функцiя орудного вiдмiнка є виявом його граматичноï
семантики. Орудний об'єкта, позначаючи субстанцiю, яка повнiстю
охоплена дiєю, виступає засобом детермiнацiï
дiєслова, i, як i будь-який iнший об'єктний вiдмiнок,
формально зумовлений дiєсловом. Наприклад: Тимко хитає
головою i мчить по вулицi (Зар.); Бражиха зосере- джено орудує
черпаком (Гонч.); Ви ж теж цiкавитесь лiте- ратурою! (Ст.); Темряву
тривожили криками пiвнi… Лопо- тiли крилами i рожевим
пiр'ям… (Сим.). У наведених реченнях додаток, виражений
словоформою орудного вiдмiнка, зумовлюється валентнiстю
дiєслова i, допов- нюючи його змiст, виступає обов'язковим
компонентом струк- турноï моделi речень. Основною ознакою орудного
об'єкта є його валентна зумов- ленiсть дiєсловом: вiн
входить до двочленного дiєслiвного сло- восполучення як
детермiнант. Наприклад: оволодiти технi- кою, зловживати чуйнiстю,
дiлитися враженнями, заручи- тися словом, тiшитися думкою,
задовольнитися малим. Iнодi орудний входить у тричленне дiєслiвне
словосполучення, як-от: тiшити себе (когось) надiєю, покрити себе
славою, надiлити когось повноваженнями, оточити когось увагою, захопити
когось грою, обiйти когось ласкою. У сучаснiй украïнськiй мовi
орудний об'єкта є засобом де- термiнацiï дiєслiв
таких основних груп: 1221) зi значенням володiння, керiвництва:
верховодити ва- тагою, вiдати читальним залом, володiти державою (го-
лосом, мовою), диригувати оркестром, керувати устано- вою, керуватися
законом, командувати дивiзiєю, манев- рувати вiйськами, правити
краïною, розпоряджатися силами (часом, примiщенням);
2) зi значенням психiчноï реакцiï, позитивного або
негативного ставлення до об'єкта: балувати ласкою, бридувати
напоями, гидувати приправою, гребувати п'яницею, дорожити чес- тю,
жонглювати словами, забавлятися лялькою, зловжи- вати лiками,
легковажити довiр'ям, нехтувати друзями, тiшитися думкою, хибувати
експериментом. Семантично близькi до цiєï групи i
дiєслова зi значенням вихваляння, прославлення (биндючитися
своєю силою, бра- вувати вчинком, величатися собою,
вихвалятися достат- ками, пишатися сином), а також дiєслова зi
значенням спря- мування iнтересу на об'єкт (впиватися пiснею,
вражатися красою, жартувати з вогнем, жертвувати життям, за- йматися
музикою, захоплюватися театром, користу- ватися авторитетом,
милуватися краєвидом);
3) iз загальним значенням обмiну об'єктами, замiни чимось:
вiдбутися мовчанкою, вiдкупитися золотом, вiддiлити- ся смугою,
вiдгукнутися (вiдгукуватися) листом, забез- печитися
(забезпечуватися) лiтературою, озиватися (озватися) луною,
обмовитися словом, платити (запла- тити) життям, дiлитися
(подiлитися, роздiлитися) майном;
4) iз загальним значенням надання об'єктовi руху, якi мо- жуть
керувати як знахiдним, так i орудним вiдмiнками: вертi- ти колесо
вертiти колесом; хитати кладку хитати кладкою; кидати пiсок кидати
пiском; трусити голову трусити головою; розводити руки розводити
руками; сунути стiлець сунути стiльцем;
5) зi значенням наповнення чимось: годуватися молоком, живитися
ягодами, закусити солодощами, заïсти хлiбом, запити водою,
затягнутися димом, ласувати медом, напоïти зiллям;
6) на позначення вияву психiчних станiв, фiзiологiчних про- цесiв
людини. Особливiстю цiєï групи дiєслiв є
ïх метафо- ричне вживання: блиснути усмiшкою, вiддавати болем,
123горiти вогнем, дихати спокоєм, налитися млостю (вто- мою),
обпекти вогнем (про очi), палати ненавистю, роз- квiтати усмiшкою,
свiтитися добротою, спалахнути {спаленiти) гнiвом, сяяти щастям,
трепетати ра- дiстю;
7) зi значенням раптовоï або бурхливоï фiзичноï
реакцiï лю- дини як вияву психiчного або фiзичного стану чи
дiï: вибух- нути реготом, зайтися плачем {кашлем, криком), зали-
тися (зiходити) сльозами, обливатися кров'ю, розсипа- тися лайкою
(похвалами). Отже, дiєслово разом iз сильнокерованою формою
орудного входить у структуру речення, де орудний об'єкта
включається у вираження предикативного змiсту, наприклад:
Ледве ворушив посинiлими губами Олександр (Зар.); Тато на роботу не
пiдуть, бо лежать, шморгнув кирпатим носеням ма- ленький Лин (Зар.);
Кивала сiрими вiтами собача рожа (Коц.); Отаман тiльки помаленьку
кивнув головою, кинув гордим оком по всiх бурлаках (Н.-Лев.). С у б
‘ є к т н е з н а ч е н н я орудного вiдмiнка є
синтак- сичним. Воно зумовлюється насамперед особливiстю
конструкцiï речення з дiєсловом активного чи пасивного
стану, а також семантико-синтаксичними вiдношеннями, в якi вiн включаєть-
ся; семантико-структурними особливостями дiєслова (детермi-
нованого чи не детермiнованого вiдмiнковою формою). У сучаснiй
украïнськiй мовi орудний суб'єкта може висту- пати у
структурi як двоскладного речення, що є так званим пасивним
зворотом, так i односкладного, що є активним зво- ротом.
Пасивнi конструкцiï протиставляються активним за спiввiдно-
шенням мiж дiячем (виконавцем дiï) i об'єктом дiï у
структурi, центром якоï є дiєслово активного чи
пасивного стану. Активнi двоскладнi конструкцiï будуються за
моделлю: на- зивний вiдмiнок (позначає дiяча) + перехiдне
дiєслово (вира- жає активну дiю) + знахiдний вiдмiнок
(виражає прямий об'єкт), наприклад: Учитель
зачитує текст; Мисливець убив вовка. Значення дiяча
передається формою називного вiдмiнка єдиного вiдмiнка,
що здатний позначати активний суб'єкт при перехiдному
дiєсловi. Ознака активностi й тiсного зв'язку з дiєю,
властива називному вiдмiнку, в пасивних конструкцiях
124нейтралiзується. Вираження логiчного суб'єкта формою
оруд- ного вiдмiнка у пасивних конструкцiях є комбiнаторним
зна- ченням орудного. У структурi пасивних конструкцiй назив- ний
вiдмiнок (позначає прямий об'єкт) + неперехiдне дiєсло-
но (пасивного стану) + орудний вiдмiнок (позначає логiчний
суб'єкт дiï) орудний виражає синтаксично i лексично
зумов- лене значення суб'єкта. Воно вiдрiзняється вiд
значення су- б'єкта активних двоскладних конструкцiй ознакою
пасивностi i нетiсного зв'язку з дiєю. Пор.: Учитель
зачитує текст. Текст зачитується учителем. Значення
орудного в па- сивних конструкцiях тiсно пов'язане з
iнструментальним зна- ченням (той, ким здiйснюється дiя, той,
хто сприяє дiï). Наприклад: Село кiлька разiв згорало
дощенту, але знову й знову вiдроджувалося людьми (Логв.); Щоденнi
клопо- ти нiяк не вiдволiкали його вiд упертих дум про щось бiльше,
нiж пропонувалося йому колишнiм комбатом (Логв.). Iсторичнi змiни,
що вiдбувалися в оформленнi суб'єкта дiï у пасивних
конструкцiях, спричинили рiзнi наслiдки у слов'ян- ських мовах. В
украïнськiй мовi конкуренцiя двох форм вира- ження дiяча особи
при пасивi (отъ — вiд + родовий чи орудний безприйменниковий
вiдмiнок) зрештою виявилася на користь орудного вiдмiнка. Однак на
сучасному етапi вживання таких пасивних конструкцiй обмежене
стилiстично. Пасивнi кон- струкцiï функцiонують з
дiєсловами зворотно-пасивного стану переважно недоконаного
виду теперiшнього часу (або майбут- нього часу доконаного виду) у
формi 3-ï особи однини або мно- жини: Пiсня виконується
спiвачкою; Кошторис затвер- джується комiсiєю; Дверi
вiдчиняються водiєм; Списки завi- ряються керiвником. Основним
граматичним показником пасивного стану є форма орудного, що
виражає реальний суб'єкт дiï. Найчiткiше це зна-
чення орудного виступає тодi, коли iменник (займенник) нази-
ває людину (iстоту). Такi пасивнi конструкцiï легко трансфор-
муються в активнi, наприклад: Шолом скафандра може за- криватися чи
вiдкриватися самим космонавтом. Сам космонавт може закривати чи
вiдкривати шолом скафан- дра. Однак конструкцiя Шолом скафандра
закривається чи вiдкривається автоматично не може бути
трансформована в такий спосiб. Вiдсутнiсть орудного суб'єкта
сприяє втратi 125дiєсловом ознаки пасивностi дiï,
дiєслово набуває значення зворотно-середнього стану.
Дiєслова пасивного стану, що тво- ряться вiд перехiдних
дiєслiв за допомогою афiкса -ся, вияв- ляють це значення не
самостiйно, а в зв'язку з орудним су- б'єкта. На думку О. О.
Потебнi, в слов'янських мовах па- сивнiсть виражається, крiм
особливих дiєприкметникiв, лише тими з дiєслiв iз -СА, в
яких зворотнiсть є уявлення, а па- сивнiсть значення 1
. Без протиставлення пасивноï дiï ак- тивнiй, вираженiй у
вiдповiднiй конструкцiï, не мислиться нi активнiсть, нi
пасивнiсть. Значення пасивностi нейтралiзується i в тому
випадку, коли форма орудного вiдмiнка при дiєсловi з афiксом
-ся позначає неiстоту. Наприклад: В повiтрi далеко розносилися
гопаки та тропаки, що вибивалися дзвiнкими пiдковами чобiт (Довж.)
Хтось вибивав гопаки та тропаки дзвiнкими пiдковами чобiт. Тут форма
орудного виражає значення зна- ряддя дiï незалежно вiд
того, чи дiєслiвний присудок стоïть при пiдметi-
об'єктi (гопаки та тропаки) чи при пiдметi-суб'єктi
(хтось). Позицiя предиката пасивноï конструкцiï речення
частiше може бути зайнята пасивним дiєприкметником. У таких конструкцi-
ях семантичний суб'єктний компонент реалiзується в слово-
формi орудного вiдмiнка iменникiв на позначення осiб. На- приклад:
[Згадки] в зневiрi нею викинутi з пам'ятi (Логв.); Енеєм кинута
я, бiдна (Котл.). Пор.: Вона викинула з па- м'ятi згадки; Еней кинув
мене, бiдну. Пасивне значення пiдтримується наявнiстю в реченнi
сло- воформ орудного при дiєприкметнику, який виражає другоряд-
но-предикативне значення, наприклад: Пiшла на кухню, де в неï
смажилася свiжа форель, привезена небожем з озера Веттен (Загр.). У
конструкцiях з орудним iменникiв на позначення пред- метiв
реалiзується не дiяч, а причина певного процесу або стану:
засипанi пiском дорiжки; розмальованi морозом шиб- ки вiкон; залитi
дощем дiлянки. Однак, якщо дiєприкмет- ник зберiгає
дiєслiвну сему антропонiмiчностi, то приєднува- ний до
нього iменник на позначення предмета означає знаряд- ‘
Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. М., 1985. Т. III. С.
454. 126дя дiï й водночас зберiгає вiдтiнок семантики
реального дiяча. Наприклад: Соняшник лежить неподалiк,
переïханий коле- сом (Гонч.) Хтось переïхав соняшник
колесом. Коле- са [машини] переïхали соняшник. Пор.: Входимо в
свiт Оле- ся Гончара, в свiт, вибудуваний одною людиною, ство- рений
напруженням мислi й щедростi таланту (Загр.) О. Гончар своïм
напруженням мислi й щедростi таланту створив свiй свiт. У сучаснiй
украïнськiй мовi пасивнi конструкцiï дiєприкмет-
никових зворотiв функцiонально не протиставляються актив- ним,
оскiльки активнi дiєприкметники теперiшнього часу не утворюють
дiєприкметникових зворотiв (не можна сказати: юнак, спiваючий
пiсню; лiкар, роблячий операцiю). Конст- рукцiï з пасивним
дiєприкметником, що посiдає позицiю при- судка й
утворює синтаксичний зворот, виражають значення пасивноï
дiï. Вони, як i конструкцiï з дiєсловами на -ся, проти-
ставляються активним конструкцiям двоскладного речення.
Трансформацiйно цi конструкцiï пов'язанi як iз двоскладними
реченнями, так i з конструкцiями нєозначено-особових речень та
з пiдрядними означальними. Дещо iншу семантику закрiплюють структурнi
схеми речень, утворюваних безособово-предикативними формами на -но,
-то. Безособовi конструкцiï з предикативом -но, -то можуть бути
три- {Овочi зiбрано бригадою) i двокомпонентними (Овочi зiбрано). У
прямiй опозицiï до активних конструкцiй перебу- вають
трикомпонентнi. Наприклад: Берег укрито довгими пасмами морськоï
капусти (Корн.). Довгi пасма морськоï капусти вкрили берег.
Безособове речення може бути трансформовано i в неозначено-особове.
Наприклад: Лише в 1930 р. цю планету було знайдено i названо
Плутоном. Лише в 1930 р. цю планету знайшли i назвали Плутоном. Лише
в 1930 р. ця планета була знайдена i названа Плуто- ном. За наявностi
словотвiрних зв'язкiв стрижневих слiв, що на- лежать до рiзних частин
мови (дiєслово i вiддiєслiвний iмен- ник), можуть
утворюватися однотипнi моделi словосполучень, але не завжди
семантичнi чинники пiдтримують тенденцiю до ïх унiфiкацiï,
частiше спостерiгається диференцiацiя моделей у рiзних частинах
мови, що зумовлюється, зокрема, функцiональ- но-стильовими
потребами. 127Орудний суб'єкта в активних односкладних
конструкцiях має свою специфiку. У сучаснiй украïнськiй
мовi є два типи безособових речень з орудним суб'єктним
при функцiональ- но-безособовому дiєсловi. Перший тип
становлять одно- складнi конструкцiï з орудним вiдмiнком, що
означає стихiй- ну силу: Вибуховою хвилею його кинуло в снiг
(Гр. Тют.); Возили дерево з лiсу, i прибило його березою (Цюпа); дру-
гий конструкцiï з орудним, що позначає джерело (причину)
дiï або стану: В ротi йому загiрчило тютюном (Логв.); Вiд Псла
вiйнуло прохолодою, запахло кропом, коноп- лями (Горд.). У
конструкцiях першого типу орудний виступає як факуль- тативний
компонент предикативного ядра речення. Виражаю- чи не самого дiяча
(агенса), а дiяння стихiйноï сили, знаряддям якоï є
певний предмет, орудний у таких конструкцiях виконує
синтаксичну функцiю додатка. Наприклад: Мiною перебило гарматну
обслугу (Горд.); А мигнуло ж би тебе люиiнею в зуби, лаяв вiн
[Йонька] бозна-кого (Гр. Тют.). Такi конструкцiï можуть
трансформуватися у двоскладнi з орудним такого самого значення: Хтось
[ворог] перебив мiною гарматну обслугу; Хтось [вiн] мигнув би тебе
люиiнею у зуби. Однак в односкладному реченнi орудний виражає
не значення простого знаряддя, а стихiйний процес (явище).
Однокомпонентнi структури безособових речень з функцiо- нально-
безособовим дiєсловом стану {Пекло. Капало. Горить.
Припiкає.) перебувають у трансформацiйних вiдношеннях iз
двоскладними реченнями (Сонце пекло. Вода капала. Лiс го- рить. Сонце
припiкає). Безособовiсть у таких конструкцiях виражається
шляхом усунення суб'єктного компонента: не реалiзований
формально суб'єкт передає iнформацiю про стан природи як
стихiйне явище або процес без вказiвки на його джерело. Наприклад: 3
самого ранку пекло i парило на дощ (Баш). Другий тип безособових
речень, до складу яких входить оруд- ний суб'єкта, являє
собою двокомпонентнi структури: функ- цiонально безособове
дiєслово + орудний iменника на означен- ня неiстот. Орудний
вказує на джерело стану i синтаксично оформлюється як
додаток з обставинним значенням способу дiï: пахне м'ятою ч и м?
i я к? Цей досить поширений 128тип безособових речень має
семантичнi обмеження: орудний зi значенням поширювача дiï або
джерела (причини) стану по- єднується з невеликою групою
дiєслiв пахнути, пахтiти, смердiти, тхнути, нести, вiяти,
повiвати, тягти, потяг- ти (= повiяти), пройняти, обдати тощо.
Наприклад: Гост- рим запахом сiрки вдарило в нiс (Горд.); Аж теплою
хви- лею обдало Тоню при згадцi про батька (Гонч.); У нiчному степу
пахне чорноземом i мастилом, нагрiтим залiзом i гарячим варивом глини
(Цюпа). Безособовiсть у таких реченнях створюється не
дiєслiвною формою, а всiєю синтаксичною
конструкцiєю: дiєслово набу- ває безособового
значення, а орудний суб'єктний виражає реа- лiзатора
дiï вмисне невизначено чи як джерело причину стану. О р у д н и
й с у к у п н о с т i виражає обсяг (сукупнiсть, кiлькiсну
форму) охоплення дiєю суб'єкта або прямого об'єкта.
Наприклад: Громадою при долинi його поховали, I долину i криницю На
пам'ять назвали Москалевою (Т. Ш.). Поняття сукупностi має три
семантичнi рiзновиди: а) збiг матерiального змiсту i його вмiсту
(форми сукуп- ностi): [Люди] громадою поховали; [Пташки] летiли зграй-
кою; б) розподiльнiсть матерiального змiсту у вiдповiднiй формi
кiлькостi, наприклад: Тридцять тисяч овець отарами бро- дять; в) вияв
мiри матерiального вмiсту (маси), наприклад: До- щик цебром, вiдром,
дiйничкою линувся. Вiдношення першоï групи називають орудним
сукупностi колективноï участi, другоï орудним сукупностi
кiлькiсним, а третьоï орудним сукупностi мiри.
1. Орудний сукупностi колективноï участi характери- зує дiю
з боку суб'єкта, позначаючи збiг матерiального змiсту з
кiлькiсною формою вияву його. Формою орудного вира- жається
вказiвка на одночасну спрямованiсть руху кiлькох суб'єктiв,
унаслiдок чого дiя сприймається як цiлеспрямована чи
нецiлеспрямована: Нарожнiй закликав об'єднуватися во- лостями,
повiтами, губернiями в могутню збройну силу (Горд.). Цей орудний
пов'язується в реченнi з дiєсловами на позна- чення
руху, перемiщення у просторi. Бiльшiсть дiєслiв
цiєï гру- 5 М 1 129пи мають формальний показник
сукупностi префiкси з- (с-), роз- та постфiкс -ся: збиратися,
збiгатися, з'ïжджатися, сходитися, розбiгатися,
роз'ïжджатися, розходитися та iн. Проте тiльки в складi речення
сема разом, сукупно, одно- часно реалiзується за рахунок
приєднання iменника у формi орудного вiдмiнка. Дiєслова
iменникового походження зi значенням стихiйно- го руху, перемiщення
на зразок гуртуватися, купчитися, товпитися, роïтися,
громадитися, табунитися виража- ють сему сукупно, спiльно, разом
самостiйно. У тавто- логiчному зворотi на зразок роïтися роями,
кишма кишiти, товпитися гуртами формою орудного вiдмiнка
виражається не сукупна розподiльнiсть, а iнтенсивнiсть, мiра
охоплення дiєю суб'єкта. Орудний сукупностi
колективноï участi може бути вира- жений iменниками, що
семантично узагальнюють однорiднiсть складу iстот, ïх кiлькiсно
не окреслену єднiсть {банда, ватага, група, гурт, загiн,
кагал, караван, колектив, ланка, мир, натовп, орава, орда, рiд,
родина, сiм'я, стадо, табун, чере- да) або окреслену кiлькiсть
(ланка, бригада, артiль, батарея, родина тощо). Орудний сукупностi
колективноï участi виконує обста- винну функцiю, що
поступово розвинулася на основi первин- них (асоцiативного та
iнструментального) значень.
2. У ролi орудного сукупностi кiлькiсного вияву, який виражає
розподiльнiсть цiлого на частини, функцiонують iменни- ки одних i
тих самих груп, що й у ролi орудного сукупностi колективноï
участi, однак вони виступають не в однинi, а у формi множини {стояти
гуртами, бiгати табунами, пере- суватися батальйонами, прибувати
родинами, роз'ïжджа- тися групами). Наприклад: У таких
землянках жили артi- лями, а також сiм'ями (Нар. тв. та етн.);
Назавтра маю ïхати в Пампаси, Де бiзони бродять табунами…
(Рил.); Мов за золотим руном, пускались вони [механiзатори] туди
своïми пiратськими експедицiями (Гонч.). Орудний сукупностi-
кiлькостi може також бути виражений iменниками з кiлькiсним
значенням: десяток, сотня, тися- ча, мiльйон, мiльярд, маса,
одиниця. Наприклад: Вони [портьє] вимушенi обслуговувати
туристiв, якi напливають з вели- ких краïн тисячами й
мiльйонами (Загр.).