1. Предмет граматики. Роздiли граматики

Термiн граматика (грец. урадцатiкт|, вiд урацца лiтера, на- писання) у
лiнгвiстичнiй лiтературi вживається у значеннях:
1) будова мови; 2) роздiл мовознавства, що вивчає граматичну
будову мови систему морфологiчних категорiй i форм слiв рiзних
частин мови, синтаксичних категорiй, словосполучень i речень та
способи словотворення. Граматика як наука сформувалася в еллiнську
епоху (IIII ст. до н. є.), хоча вiдомо, що вже шумери й
вавилонцi (IIII тис. до н. є.) у силабарiях двомовних
фiлософських посiбниках видiляли списки граматичного змiсту
(парадигми словозмiни дiєслова, займенникiв тощо). У граматицi
Панiнi (V ст. до н. є.) було описано граматичний словотвiр
давньоiндоарiйськоï мови (санскриту), зроблено спробу
класифiкацiï слiв на частини мови, визначено функцiï
основних вiдмiнкiв тощо. Погляди давньоiн- дiйських граматистiв
знайшли подальший розвиток в античнiй теорiï у фiлософських
працях Протагора, Платона, Арiстотеля, граматиках
Олександрiйськоï граматичноï школи та iн. Вiд учен- ня про
звуки, пов'язаного з навчанням ритмiки i метрики вiрша, правильного
читання, зумовленого потребами ораторського ми- стецтва, дослiдження
слова та його етимологiï граматика поступово переходить до
таких об'єктiв аналiзу, як граматичнi форми слiв, частини
мови, словозмiна рiзних класiв слiв тощо. В античних граматиках
уперше було введено термiн синтаксис, власне, було закладено основи
виокремлення двох головних роздiлiв грама- тики м о р ф о л о г i
ï i с и н т а к с и с у . М о р ф о л о г i я (грец. цорфг)
форма, W>yo<; слово, вчення) роздiл граматики, який
вивчає слово як гра-матичну одиницю мови з погляду притаманних
йому гра- матичних значень i форм та лексико-граматичнi класи слiв
частини мови ïх граматичнi категорiï, систе- му словозмiни
i формотворення. С и н т а к с и с (грец. ovvia^iq побудова,
поєднання, по- рядок) роздiл граматики, що вивчає
способи органiзацiï слiв у словосполученнях i реченнях, будову
i правила тво- рення та функцiонування словосполучень i речень. З
ученням про частини мови тiсно пов'язане питання про способи
творення слiв, що є предметом словотвору, або дери-
ватологiï. Оскiльки лексичнi, словотвiрнi i граматичнi значен-
ня у словi виражаються переважно морфемами, то традицiйно в
граматицi як предмет вивчення розглядається також мор- фемна
будова слiв рiзних частин мови. Граматика оперує науковими
абстракцiями, що вiдобража- ють узагальненi лiнгвiстичнi сутностi
ïï семантики. Граматич- ними одиницями є морфема,
слово, словоформа, синтаксична конструкцiя (словосполучення,
речення). За ступенем абстракцiï та характером вияву
парадигматичних i синтагматичних вiдно- шень одиницi граматичного
рiвня неоднаковi. Вираженням рiзно- го ступеня абстрактностi є
морфема i морф як конкретний вияв морфеми в словi або слово в
сукупностi його слово- форм i конкретна презентацiя словоформою
певноï функцiï на синтаксичному рiвнi. Найвищий ступiнь
абстрактностi власти- вий синтаксичнiй конструкцiï як
iнварiантнiй моделi (схемi) побудови словосполучення, простого чи
складного речення. Структурна модель реалiзується в конкретних
синтаксичних конструкцiях. Слово в граматицi, з одного боку,
розглядається як морфоло- гiчна одиниця, що входить до
певноï частини мови iз властивою цьому класовi системою
словоформ, граматичних значень i за- собiв ïх вираження. З
другого боку, словоформа, як i незмiню- ване повнозначне слово,
є синтаксичною одиницею, що висту- пає членом речення
або виконує в ньому функцiю звертання чи службову роль у
вираженнi семантики речення. Слово по- в'язане з усiма структурними
елементами мови, але саме його категорiйне значення визначає
функцiï в реченнi. Словник конкретноï мови пов'язаний з
ïï граматикою. Змiст висловлен- ня (речення)
складається з лексичних значень слiв i ïх струк- турних
значень, або граматичних смислiв, якi здатнi виражати 5частини мови
за правилами вiдповiдноï граматики. Тому цент- ральним у
граматицi є вчення про граматичнi значення, спосо- би та
засоби ïх вираження, граматичнi форми i граматичнi ка-
тегорiï. Сучасна теорiя граматики розвиває традицiйнi фундамен-
тальнi iдеï мисленнєвоï i мовноï
категоризацiï у напрямi поглиб- леного вивчення змiстово-
функцiонального аспекту багаторiв- невоï структури мови.
Зокрема, категорiйний пiдхiд до вивчення граматичноï будови
мови зумовив видiлення у функцiональнiй граматицi як рiзновиду
ïï к а т е г о р i й н о ï г р а м а т и - к и,
основним завданням якоï є функцiональна квалiфiкацiя
граматичних одиниць i категорiй. У категорiйнiй граматицi
виокремлюють три пiдсистеми: 1) ка- тегорiйний синтаксис,
присвячений вивченню функцiй мiнiмаль- ноï синтаксичноï
одиницi (як компонента речення або слово- сполучення) та
синтаксичних одиниць-конструкцiй речення i словосполучення у
комунiкативному, семантичному i формаль- ному аспектах; 2)
категорiйна морфологiя, об'єктом вивчення якоï є
мiнiмальна морфологiчна одиниця морфема, морфоло- гiчне слово та
частини мови; 3) категорiйний словотвiр, при- свячений розглядовi
словотвiрних категорiй в аспектi зумов- леностi ïх семантико-
синтаксичними категорiями речення
‘Щодо сучасноï украïнськоï мови такий варiант
роздiльноï функцiо- нальноï граматики пропонує /.
Вихованець у статтi: Категорiйна грама- тика як рiзновид
функцiональноï граматики // Граматичнi категорiï украïн-
ськоï мови: Тези Всеукр. наук. конф. Вiнниця, 2000. С. 2225. Див.
також: Городенська К. Синтаксичнi засади категорiйного словотво- ру //
Там само. С. 2527.