Диктант

Швидкоплиннiсть часу, духовна ущербнiсть, викликана роздвоєнням
моралi, примусове, а опiсля й несвiдоме зречеïшя нацiональних
традицiй призвели до того, що пiдростаюче поколiння залишилося без
iсторичноï пам'ятi. На крутих'i довгих життєвих вибалках ми
розтрусили безцiннi скарби, що припали пилюкою рокiв. I коли, нарештi,
прийшов час збирати це неоцiненне багатство по невеликих крупинках, то
виявилося, що золотошукачiв не так уже й багато. Здається, жодному
з язичницьких свят християнство не придiляло такоï пильноï
уваги, як Купаловi. У багатьох лiтописах та митрополичих посланнях
суворо засуджувалися i пiддавалися анафемi «бiсiвськi iгрища».
Не одне столiття висiв дамоклiв меч над одним з найпоетичнiших обрядiв,
котрий дiйшов, хоч i видозмiнено, до нашого часу. Склалася дивна
ситуацiя: над обрядом однаково збиткувалися ворогуючi мiж собою
церковники i атеïсти. Нинi Купальський обряд знову
повертається до села, але, будемо вiдвертими, його тра- дицiйний
сюжет знiвельовано. До нього долученi штучнi персонажi — Водяника,
Нептуна, Мавку тощо. День Купала припадає на сьоме липня i
збiгаегься з лiтнiм сонцеворотом. У давнiх слов'ян Дажбог — бог
Сонця — був найшанованiшим серед iнших мiфологiчних святих.
Ведучим стержнем, довкола якого вiдбуваються дiйства, є
купальський вогонь як символ Сонця. Основнi дiйовi особи обряду —
це Марена й Купало (За В. Скуратiвським; 184 сл ).