Зв´язок жанрiв календарно-обрядовоï творчостi з художньою лiтературою та ïх дослiдження

Календарна обрядовiсть цiкавила письменникiв вiд початку зародження новоï украïнськоï лiтератури. Так, одна з перших п´єс опера С. Писаревського Купала на Iвана була створена на основi елементiв народного дiйства. Чимало мотивiв обрядовостi використовували поети-романтики (пiсня русалок в баладi Л. Боровиковського Заманка, у творах М. Маркевича Русалки, Iван Купала, Сон- трава).
Чи не найпоширенiшим жанром, запозиченим лiтературою з народноï словесностi, є веснянка. Його використали М. Шашкевич (поезiя Веснiвка), Я. Головацький (Весна, Два вiночки), Л. Глiбов (Веснянка), I. Манжура (Веснянка, Весняночка, паняночка); поетику жанру використав Б. Грiнченко у циклi Веснянi сонети зi збiрки Пiд хмарним небом (найяскравiшi твори Весна iде!.., Весна прийшла! Гаï зазеленiли, Iди у гай!.., Вонаспiва, що згинули морози, I свiт воскрес! I працiвник великий); В. Самiйленко у циклi Веснянi пiснi (Веселиться земля, Весна вернулась), Весняна елегiя та великому циклi Весна (О весно, весно, де ти забарилась, Приходь же, весно: вже готовi всi ми, Весна все дужче розправляє крила та iн.); Я. Щоголiв у поезiях Весна, Веснянка зi збiрки Ворскло (тут є й iншi жанри календарно-обрядовоï лiрики, зокрема поезiï Косарi, Гаïвки); I. Франко у циклi Веснянки зi збiрки З вершин i низин; О. Маковей у циклi Веснянки зi збiрки Поезiï; I. Крушельницький у збiрцi Весняна пiсня; В. Чумак у поезiях Гомiн весiннiй, З ранкових настроïв; В. Еллан у вiршi Веснянi вибрики; В. Полiщук у творi Веснянка; Д. Фалькiвський у поезiï Ой весно, весно. Елементи народноï весняноï гри Шум використав П. Тичина у вiдображеннi шуму епохи шляхом вiдтворення шуму квiтучоï природи у поезiï Шуми, епохо наша. Цей же мотив з´являється у вiршi М. Некрасова Зелений шум. Перегуками зi святами весняного циклу є поезiï П. Тичини Великдень, Гаï шумлять, Шовковая зеленая ярилась з-пiд землi, Б. Лепкого У Великоднiй тиждень, О. Стефановича Великоднє, Б.-I. Антонича Зеленi свята.
У лiтературi представленi й iншi жанри календарно-обрядовоï лiрики. Стилiзацiями пiд народнi колядки є вiрш Лесi Украïнки Ой в раю, раю, близько Дунаю; М. Черемшини Сивсокiл; лiрична поезiя П. Тичини Десь клюють та й райськi птицi; вiршi Б. I. Антонича Рiздво, Коляда зi збiрки Три перстенi; твори О. Стефановича Рiздво, Рiздвяна казка, Рiздвяне, Свiжеєсiно, ясла кленовi, Коляда; цими мотивами сповненi поезiï Б. Лепкого Циклу На свята; цикл поезiй О. Олеся Щороку, куди увiйшло 48 вiршiв, пов´язаних з календарною циклiчнiстю у природi; рiздвяними мотивами пройнятi поезiï I. Калинця, особливо збiрка Вiдчи- нення Вертепу, цикл Рiздвяне алогiйне.
До лiричних жанрiв лiтнього та осiннього циклiв зверталися М. Рильський , зокрема у вiршi Косовиця, iз жниварською лiрикою перегукується його поезiя Пiсня: …Женцi схилились, / Потомились / I вiд працi вiд тяжкоï / Потом вкрились. Мотиви жниварськоï поезiï є й у творчостi П. Тичини, наприклад, у поезiï Розкажи, розкажи менi, поле. Атмосферу купальськоï ночi вiдтворює В. Мисик у поезiï Пiд Iвана Купала; О. Лятуринська у збiрках Гусла, I. Калинець у збiрцi Вогонь Купала. Колоритними переспiвами народних колядок, веснянок, гагiлок, купальських та обжинкових пiсень є цикл Про бiлi i терновi мiста (Десять стилiзацiй для матерi) I. Калинця.
Народна фольклорна традицiя життя молодi упродовж календарного року вiдтворена у збiрцi поезiй П. Кулiша Досвiтки; вечорницi описанi в повiстi Г. Квiтки-Основ´яненка Маруся , баладах Л. Боровиковського Маруся, С. Руданського Вечерницi; драмi Т. Шевченка Назар Стодоля; цiй темi присвячений художнiй нарис А. Тесленка На досветках.
Дiйства календарноï обрядовостi описанi також в украïнськiй прозi, зокрема у творах М. Гоголя Нiч перед Рiздвом, Травнева нiч та iн.; у повiстях М. Коцюбинського Тiнi забутих предкiв, П. Мирного Морозенко; оповiданнях О. Пчiлки Збентежена вечеря (Рiздвяна пригода), М. Черемшини На Купала, на Iвана, Коляда, Писанки (збiрка Верховина) та нарисах Йордан, Колядникам науки; повiстях К. Гриневичевоï Шестикрилець та Шоломи в сонцi; романах С. Скляренка Святослав, Володимир. Картини чи мотиви святкування календарноï обрядововстi є вкрапленнями у багато сучасних творiв iсторичноï прози I. Бiлика, П. Загребель-ного, Р. Iваничука. Вони зустрiчаються й у драматургiï. Окрiм опери С. Писаревського Купала на Iвана, найяскравiшими прикладами є мелодрама Т. Шевченка Назар Стодоля, де детально вiдтворено рiздвяний обряд; з сучасних творiв драма М. Стельмаха На Iвана Купала.
Дослiдження жанрiв календарноï обрядовостi. I лiрична, i драматична сторони жанрiв кадендарно-обрядовоï народноï творчостi були у сферi вивчення багатьох дослiдникiв.
Збирання i вивчення календарно-обрядових пiсень велося у руслi загального дослiдження народноï лiрики, тому цi твори друкувалися поряд з лiричними пiснями. Першi публiкацiï обрядових пiсень були здiйсненi М. Максимовичем у його збiрниках Малороссийские песни (Москва, 1827), Украинские народные песни, изданные Михайлом Максимовичем (Москва, 1834) та Сборник украинских песен, изданный Михайлом Максимовичем (Киïв , 1849). Згодом дослiд ник здiйснив велику трьохтомну розвiдку календарноï обрядовостi Дни и месяцы украинского селянина (Киïв, 1877). Також тексти украïнськоï обрядовостi були у збiрниках народних пiсень В. За-леського, А. Метлинського, П. Чубинського, М. Лисенка, Б. Грiнчен-ка, П. Iванова та iн.
Збиранням та вивченням календарно-обрядовоï поезiï займалися I. Срезневський, М. Костомаров, О. Бодянський, М. Сумцов, згодом П. Чубинський, Б. Грiнченко, 3. Доленга-Ходаковський та iн. Мiфологiчним аспектом вивчення займався М. Костомаров, зокрема цiй проблемi присвячена його магiстерська дисертацiя Об историческом значении русской народной поэзии, О цикле весенних песен в народной южнорусской поэзии (1843), Предания первоначальной русской летописи в соображениях с русскими народными преданиями в песнях, сказках и обычаях (1871) та iн. Його дослiдження поглибленi i розвинутi О. Потебнею у працях О купальских огнях и сродных с ними представлениях, О мифическом значении некоторых обрядов и поверий (1865), Объяснения малорусских и сродных народных песен (Т. 1, 1883), а згодом Объяснения малорусских и сродных народных песен. Колядки и щедровки (Т. 2, 1887).
На Захiднiй Украïнi особливу роль у збираннi та вивченнi календарно- обрядовооï творчостi вiдiграли дiячi Руськоï трiйцi М. Шашкевич, I. Вагилевич, Я. Головацький: ряд записаних ними творiв увiйшов до альманаху Русалка Днiстровая (1837). Багато описiв обрядiв i текстiв пiсень було надруковано у збiрнику Я. Голо-вацького Народнi пiснi Галицькоï i Угорськоï Русi (1878). Високу оцiнку календарно- обрядовiй поезiï дав I. Франко у працi Нашi коляди (1889), а також в Iсторiï украïнськоï лiтератури. Часть перша. Людова поезiя (1909).
На початку 20 ст. важливу роль у збираннi та дослiдженнi жанру вiдiграли В. Гнатюк та Ф. Колесса. В. Гнатюк видав два томи колядок та щедрiвок (Львiв , 1914); узагальнений аналiз жанрiв здiйснив Ф. Колесса в працi Украïнська усна словеснiсть.
Серед сучасних дослiдникiв О. Дей (Iгри та пiснi. Весняно-лiтня поезiя трудового року, К., 1963; Колядки та щедрiвки. Зимова обрядова поезiя трудового року, К., 1965); М. Грицай (Веснянки, К., 1970), Ю. Круть (Жниварськi пiснi, К., 1971). Ряд монографiй на цю тему видав В. Скуратiвський (Обереги пам´ятi. Народний агрокалендар, К., 1992; Мiсяцелiк. Украïнський народний календар, К., 1993; Дiдух: Свята украïнського народу, К., 1995) таiн.
З-помiж дiаспорних вчених 20 ст. найпомiтнiше мiсце займають О — Воропай (Звичаï нашого народу удвох томах, Мюнхен, 1958), та С. Килимник (Украïнський рiк у народних звичаях в iсторичному освiтленнi у трьох книгах, шести томах, Вiннiпег, 1955, 1962).
Окрему сторiнку у фольклористицi займає дослiдження обрядовоï та ритуальноï драми. Першi записи украïнського вертепу зроб л єнi гущинським дяком I. Даниловичем у 1771 р. Iснують пiзнiшi записи вертепних сцен В. Щурата, М. Мочульського, Ю. Яворського та iн. Дослiдженнями украïнських народних театральних дiйств займались М. Маркевич (Обычаи, повярья, кухня и напитки малороссиян, 1860), В. Перетц (К истории польського и русского народного театра, 1905), I. Франко (До iсторiï украïнського вертепу XVIII в., 1906, Новi матерiали до iсторiï украïнського вертепу, 1908), Є. Марковський (Украïнський вертеп. Розвiдки й тексти, 1929). Аналiзуючи окремi жанри календарноï обрядовостi, В. Гнатюк звертав особливу увагу на театралiзацiю ïх виконання (що зафiксовано у багатьох томах Етнографiчного збiрника), його послiдовником у цiй працi був Б. Яцимирський (Маланка как вид святочного обрядового ряжения, 1914) та I. Свенцiцький (Образ мiжнародного походу колядноï словесностi, 1925, Рiздво Христове в походi вiкiв, Львiв , 1933). Останнiй простежив вплив мiґрацiйних обрядiв та мотивiв вiд Еллади i Риму.