Завжди будьмо украïнцями
Немає в людини нiчого милiшого за Батькiвщину, за свою рiдну землю! Де хто народився та провiв дитячi роки, до тiєï землi прив'язується вiн усiєю душею своєю на все життя. А хто змушений вiдiрватися вiд Батькiвщини, той завжди мрiє про неï як про найбiльшу святiсть. Чимало людей, помираючи на чужинi, просять покласти ïм у домовину хоч грудочку рiдноï землi. Народ наш має свою землю. Цю землю ми повиннi любити всiєю душею й берегти ïï. Адже рiдна земля — це найкраще й наймилiше, що має окрема людина чи окремий народ. Щастя народу, його життя й розвиток можливi тiльки на рiднiй землi. Туга за нею збiльшується, коли доля заносить нас далеко й надовго вiд неï. Рiдна земля — як рiдна матiнка, що вмiє потiшити й приголубити нас. От чому ми звемо Украïну ненькою й любимо ïï понад усе.Де б ми не перебували — чи вдома, чи на чужинi, — ми повиннi скрiзь свято зберiгати все рiдне, украïнське, зобов'язанi не цуратися нiчого свого.
Тiльки належно виховуючи дитину в сiм'ï й навчаючи ïï змалку своєï вiри, своïх звичаïв i своєï мови, можна виховати украïнську дитину, щоб вона стала справжнiм сином чи донькою украïнського народу та повновартiсною людиною. А вже до того, що дитина одержить у родинi, дадуть свого i школа, i церква
Пам'ятаймо: кожен, хто пристає до чужого, своïм там нiколи не стане i щасливим нiколи не буде. Тому кожна украïнська родина має вiддати всi своï сили на те, щоб зробити нашу молодь украïнцями!
Велике значення у вихованнi всiєï родини, а особливо дiтей, молодi взагалi має нацiональне оздоблення оселi. Це обов'язок усiх батькiв, а передусiм — кожноï матерi. Ми повиннi завжди дбати, щоб дiм наш виглядав по-украïнському. Нехай украïнськi вишивки прикрашають усе, як було в нас у рiдному краï: наш одяг, постiль, столову бiлизну тощо. Вони оповивають душу родини теплом i спокоєм. Мати, яка пильнує за всiм цим, скоро бачить наслiдки такого нацiонального утримання дому — родина ïï мiцнiшає, дiти виростають свiдомими свого. А це — найбiльше щастя для кожного батька чи матерi.
Обов'язок кожноï матерi — по-украïнськи проводити в своєму домi свята — Рiздво, Великдень тощо. Потрiбно нiчого не забувати зi свого нацiонального, щоб свято справдi створило тепло для всiєï родини, а особливо до молодi.
Говорячи: сильний, як ведмiдь, хитрий, як лис, ми використовуємо слова-символи. Ведмiдь тут виступає символом сили, лис — хитростi. Завдяки символу можна одним словом передати якесь складне поняття. Навколо нас є безлiч символiв.
Найдавнiша символiка пов'язана з могутнiми силами природи. Давнi племена проголошували себе синами Сонця, рiки чи якоïсь тварини. Зображеннi цих покровителiв ставали символами, знаками роду.
Символами певноï краïни можуть бути й природнi об'єкти. Так, символом Єгипту є рiка Нiл, символом Вiрменiï — гора Арарат, символом Японiï — вулкан Фудзiяма.
Для украïнцiв найвизначнiшим нацiональним символом є Днiпро- Славутич. Вiн оспiваний у численних пiснях, думах, легендах. Iншими природними символами Украïни є найвища вершина украïнських Карпат гора Говерла, острiв Хортиця.
Серед рослинних символiв Украïни вiдзначимо калину, чорнобривцi, тополю, вербу. Промовистими для серця кожного украïнця є слова козак, кобзар, чумак, хлiбороб.
Пам'ятки архiтектури теж можуть бути символами. Одразу пригадуємо єгипетськi пiрамiди, Велику Китайську стiну, Ейфелеву вежу в Парижi. Для украïнцiв нацiональними архiтектурними символами є Софiйський собор , Золотi ворота, Києво-Печерська лавра. Нацiональними символами також можуть виступати легендарнi чи реальнi iсторичнi постатi. Одразу на пам'ятi спливають iмена першокнязiв Кия, Щека, Хорива та сестри ïхньоï Либiдi, князя Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Пригадуємо ми й славних козацьких отаманiв Байди Вишневецького, Богдана Хмельницького, Iвана Мазепи, Пилипа Орлика.
А хiба можна оминути увагою наших духовних провiдникiв: Петра Могилу,
Григорiя Сковороду, Iвана Котляревського, Тараса Шевченка, Iвана Франка!
Без цих постатей не було б нацiональноï пам'ятi украïнського народу. Вони — нашi свiточi, наша гордiсть.
Усе наше життя пов'язане з мовою. Ми шукаємо найточнiшого вираження думок або почуттiв у словах. Можливостi нашого пiзнання безмежнi, i так само невичерпними є можливостi розвитку мови. Тому потрiбно постiйно дбати про наше слово, оберiгати його корiння, лелiяти його цвiт. Тодi наша мова буде багатою i спiвучою, сповненою музики й чарiвностi, життєвоï правди й поетичностi.
Ось яка iсторiя вiдбулася в далекому 1916 роцi, коли Галичина належала до Австрiï.
У купе швидкого потягу Львiв-Вiдень ïхали англiєць, нiмець, iталiєць та вiдомий львiвський юрист. Заговорили про мови, i кожен почав вихваляти свою. Англiєць стверджував, що Англiя — краïна великих завойовникiв i мореплавцiв, тому англiйська мова вiдома в усьому свiтi. Це мова Шекспiра, Байрона, Дiккенса та iнших великих письменникiв i вчених. Тому ïй належить свiтове майбутнє .
Нiмець заперечив, сказавши, що нiмецька мова — це мова двох великих iмперiй: Великонiмеччини й Австрiï, якi займають половину Європи. Це також мова фiлософiï, технiки, армiï, медицини. I тому саме нiмецька мова має свiтове значення.
Iталiєць усмiхнувся i зауважив, що вони обидва помиляються. Адже мелодiйною iталiйською мовою написанi кращi твори епохи Вiдродження, лiбрето знаменитих опер Вердi, Пуччiнi, Россiнi. Тому iталiйськiй мовi належить бути провiдною у свiтi.
Украïнець сказав, що не вiрить у свiтову мову. Далi вiн наголосив на тому, що мiг би також сказати, що його рiдна мова — це мова незрiвнянного смiхотворця Iвана Котляревського, мова генiального Тараса Шевченка, мова найкращоï з поетес свiту Лесi Украïнки , мова мислителя Iвана Франка, який вiльно володiв п'ятнадцятьма мовами, проте рiдною для нього була украïнська. Украïнською мовою звучить понад триста тисяч народних пiсень, тобто бiльше, нiж у нiмецькiй, англiйськiй та iталiйськiй разом узятих.
Я можу назвати ще багато славних iмен свого народу, — продовжував украïнець. — Але вашим шляхом не пiду. Ви нiчого не сказали про багатство i можливостi ваших мов. Чи змiг би кожен з вас своєю мовою створити невелике оповiдання, у якому всi слова починалися б з однiєï букви?
- - Нi, нi! Це неможливо, — вiдповiли англiєць, нiмець та iталiєць.
- - У ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсiм просто. Назвiть якусь букву, — звернувся вiн до нiмця.
- - Нехай буде п, — сказав той.
Однак повернемося в нашi днi, замислимося над долею Украïни, яка залежить сьогоднi вiд послiдовностi та рiшучостi у формуваннi пiдвалин полiетнiчноï, але власне украïнськоï держави, на реальне утвердження державностi украïнськоï мови в усiх сферах використання.
