Утвердження самоцiнностi людського життя в баладi Шиллера Рукавичка
Нiмецький письменник Фрiдрiх Шиллер (1759-1805) прожив лише 46 рокiв.Його життя було нелегким. Вiн хворiв на сухоти, терпiв матерiальну
скруту, але працював до останнiх днiв життя. Народився у м.Марбах 10
листопада 1759р. в сiм'ï полкового лiкаря, учасника
Семилiтньоï вiйни. Навчався в латинськiй школi, а з 14 рокiв
— у вiйськовiй школi “Академiï Карла”, закритому
закладi з суворою дисциплiною, де майбутнiй письменник провiв 8 рокiв.
Пiд час навчання вивчав медицину, юриспруденцiю, а також почав писати
лiтературнi твори . Вийшовши з вiйськовоï школи, довгi роки
поневiрявся Нiмеччиною в пошуках роботи. Оселившись у Веймарi, займався
активною лiтературною дiяльнiстю. Познайомився з Гете, який став його
близьким другом. Похованi обидва поети в спiльнiй гробницi у Веймарi. На
майданi перед Веймарськимтеатром споруджено пам'ятник двом друзям. У
1797р. мiж Шиллером i Гете починаються своєрiднi поетичнi
змагання. Листуючись, вони до своïх послань додавали балади. В цей
час Шиллером були створенi поетичнi шедеври, що вiдзначаються
драматичнiстю дiï, виразнiстю зображуваних картин. Поет
використовує античнi та середньовiчнi сюжети. Але ïх не можна
назвати iсторичними, вони не мiстять конкретних iсторичних фактiв чи
подiй. Це своєрiднi притчi, що пропонують приклад поведiнки чи
дають ïй оцiнку .(балади “Рукавичка”,
“Кубок”, “Iвiковi журавлi”, “Полiкратiв
перстень”).
Сюжет для балади “Рукавичка” Шиллер знайшов у французькiй
середньовiчнiй хронiцi, де розповiдалося про подiï при дворi
французького короля Францiска I (XVI ст). Прототип героя —
славетний лицар Делорж, про хоробрiсть якого складали легенди. Одна з
них i стала основою для балади. “Якось, коли ФранцiскI збирався
дивитися на борню левiв, одна дама впустила свою рукавичку i сказала
закоханому в неï лицарю Делоржу: “Якщо хочете справдi
переконати мене, що так щиро мене кохаєте, як щоденно в цiм
присягаєтеся, то пiднiмiть рукавичку”. Делорж спустився
вниз, взяв рукавичку, що лежала посерединi мiж жахливими звiрами,
повернувся на трибуну i кинув дамi в обличчя. Вiдтодi вiн уже не хотiв
нiколи ïï бачити, незважаючи на неодноразовi запрошення та
натяки з боку колишньоï дами серця”.
