Пейзажний етюд. Про що шумить осiннiй лiс

У напiвтемнiй залi застигла напружена тиша. Погляди всiх глядачiв
спрямованi на яскраво освiтлену сцену. I ось завiса розсунулась,
вiдкривши глядачам спiвачку, одягнену в украïнське нацiональне
вбрання. Iз насолодою слухаю чарiвну украïнську мелодiю. А вона
дзвенить, переливається срiбними, тремтливими звуками цимбал,
пробуджує у серцi нiжним голосом сопiлки солодкий смуток. Чомусь
спало на думку, що без музики, без пiснi не змогли б iснувати нi
радiсть, нi кохання ; люди не були б щасливими, добрими, нiжними.
Я не уявляю свого життя без пiснi. Вона завжди зi мною, я всюди чую
ïï легкий подих. I де б я не була, що б не робила, завжди в
моєму серцi пiсня. Iнодi вона мрiйлива, iнодi весела, i навiть
тодi, коли душу огортає смуток, зi мною пiсня.
Коли я чую голос Нiни Матвiєнко по радiо, зупиняюсь i слухаю
пiсню. Цей голос заворожує мене. Здається, що
потрапляєш у чарiвний свiт, створений спiвачкою. Вона спiває
часто без музичного акомпане менту. На мою думку, це i робить
ïï дуже близькою слухачам. Ïï пiсня, нiби розповiдь
Особливо менi подобається пiсня про диких гусей, котрi летiли
через гай. Довiрливо звучить голос спiвачки.
Ïï слухаєш i ïй вiриш. I милуєшся чарiвним
голосом.
Дивлюсь на обличчя слухачiв, що поруч зi мною. На губах у всiх
грає усмiшка музика зблизила людей. Пiсня полонила ïх. Вона ж
справжнiсiнька чарiвниця. Пiсня то наша радiсть, наше натхнення.