Уславлення в народному епосi iсторичного минулого украïнського народу

Кожен народ iз давнiх-давен прагнув до поетичного осмислення власноï iсторiï минулого i сучасного, зазирнути у майбутнє . Це осмислення i вiдтворила усна народна творчiсть, що зберегла для нащадкiв дух i подiï далеких епох, ïï краса i художня довершенiсть захоплює i дивує, викликає повагу i гордiсть за украïнський народ, його славетну iсторiю. Не можна без хвилювання читати народнi балади, легенди, перекази, поринати у свiт казок, слухати героïчнi думи та чарiвнi пiснi. До кращих iз них належать iсторичнi пiснi Зажурилась Украïна , що нiчим прожити, Гей, не дивуйтесь, добрiï люди, Чи не той-то хмiль. Не можна без гордостi й захвату читати рядки:
Од нас, козакiв, од нас, юнакiв,
Нi один панок не вкрився
Ой чи бач, ляше, як козак пляше
На сивiм конi горою.
З мушкетом стане, аж серце вяне,
А пан од жаху вмирає. Iз рядкiв iсторичних пiсень постають перед нами славнi героï самовiдданi сини Украïни, що серцем i шаблею боронили рiдну землю, як казав М. Стельмах. Вони, цi непереможнi героï, i зараз наче серед нас, бо словом безiменних авторiв вони, як спалах, освiтлюють душу, сколихують високi громадськi почуття, наповнюють серце безмiрною любовю до рiдноï землi. Ми не знаємо авторiв цих iсторичних пiсень, але низько вклоняємося ïм за слово правди i памятi, за те святе почуття, котре вклали вони в нашi душi, душi читачiв цих перлин народноï творчостi .
Iсторичнi пiснi часто виступають як своєрiдний художнiй iсторичний документ окремоï епохи, бо лише з нього можна скласти реальне уявлення про ту чи iншу подiю. Так, наприклад, пiснi про боротьбу з турками i татарами зримо i майже з лiтописною дбайливiстю змальовують перед нами картини лихолiття в Украïнi XV столiття (Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш, За рiчкою вогнi горять, Ой, Морозе, Морозенку тощо). Не менш майстерно складенi пiснi про боротьбу iз польською шляхтою, знайомлячи нас з уславленими iсторичними особами, героями: Максимом Кривоносом, Iваном Богуном, Данилом Нечаєм та iншими. Але з особливою любовю i повагою створили безiменнi пiснярi образ Богдана Хмельницького, що став символом визвольноï боротьби украïнського народу 1648-1654 рокiв?
Чи не той то хмiль, що коло тичин вється? Гей, той то Хмельницький, що з ляхами бється. Гей, поïхав Хмельницький i к Жовтому Броду, Гей, не один лях лежить головою в воду. З iсторичноï пiснi постає наша iсторiя . Iсторична пiсня сповнює серце кожного украïнця любовю i гордiстю, вчить нас повазi до сивоï давнини. Тому, на мою думку, це безцiнний скарб, який ми мусимо зберегти i передати нащадкам. Звеличення нацiональних героïв в украïнському героïчному епосi.
Сьогоднi, коли наша Украïна стала на шлях незалежностi, ми з особливою повагою i шаною вдивляємося у постатi тих героïв, якi свого часу боролися i вiддавали життя за ïï свободу й сувереннiсть. ïх немало було в славнiй iсторiï нашоï краïни, iмена цих вiдважних синiв рiдноï землi золотом вкарбованi в ïï память.
Украïнський героïчний епос знайомить нас iз багатьма безсмертними постатями захисникiв народу Украïни, яка зазнавала постiйних нападiв ворогiв: Зажурилась Украïна, Бо нiчим прожити, Витоптала орда кiньми Маленькiï дiти, Котрi молодiï У полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана, до хана. Та на захист стають козаки , якi обороняють рiдну землю i волю свого народу; серед них на почесному мiсцi Богдан Хмельницький , котрому присвячено багато дум та пiсень. Вiн оспiвується народом як досвiдчений полководець, мудрий воєначальник, який не боïться того, що iде ляхiв сорок тисяч хорошоï вроди. Адже за ним велика потуга народ, що довiряє йому: А я ляхiв не боюся i гадки не маю, За собою великую потугу я знаю, Iще й орду за собою веду: А все, вражi ляхи, на вашу бiду. Ще двi iсторичнi постатi Дорошенко та Сагайдачний героï пiснi Ой на горi та женцi жнуть, що змальовує картину козацьких походiв початку XVII столiття. Коли читаєш цю пiсню, переймаєшся гордiстю за iсторичне минуле Батькiвщини, за ïï синiв-героïв, один з яких: Веде своє вiйсько, Веде запорiзьке Хорошенько! Постать одного iз керiвникiв Колiïвщини Залiзняка оспiвана народом у творi Максим козак Залiзняк. Ця пiсня, одна з багатьох, присвячених цьому героєвi, є продовженням народнопоетичноï традицiï героïчного епосу. У нiй образ Залiзняка уособлює могутнi сили народу, його вiльнолюбний характер. Заради визволення свого народу з ярма Максим iде на кривавий двобiй i перемагає:
Та вдарили з семи гармат У середу вранцi Накидали за годину Панiв повнi шанцi Визволення украïнцiв iз турецькоï неволi породило великий цикл народних Дум, яскравим прикладом яких є Втеча братiв iз города Азова, з турецькоï неволi. ïï тема це показ трагiчноï загибелi козака-украïнця через потурання його братами народноï моралi. Сила народного таланту створила три рiзних образи наших полонених спiввiтчизникiв, але, видiляючи з-помiж них молодшого брата за його людянiсть i хоробрiсть, народ славить його як героя:
I вже його слава не вмре, не поляже,
Буде слава помiж царями,
Помiж панами,
Помiж православними християнами. Знайомлячись iз творами украïнського героïчного епосу, ми переконуємося, що вдячний народ завжди натхненно возвеличував своïх героïв. Про це свiдчать i легенди (Як Сiрко перемiг татар), i балади (Ой чиє ж то жито, чиï ж то покоси), i думи, i пiснi, i навiть казки (Яйце- райце, Iван мужичий син). Безперечно, всi вони є не лише джерелом iнформацiï про iсторичнi подiï, а одним iз найважливiших джерел iсторичноï та нацiональноï самосвiдомостi народу.