Украïнське село у творах Ю. Мушкетика

Людина i земля. Це вiчна тема в украïнськiй лiтературi. Згадаймо:
Кайдашева сiмя I. Нечуя-Левицького, Хiба ревуть воли, як ясла повнi ? П.
Мирного, Fata morgana М. Коцюбинського, Земля 0. Кобилянськоï,
Страчене життя А. Тесленка, Земля 0. Довженка, Кров людська не водиця М.
Стельмаха тощо. Перелiк творiв можна продовжити. I кожен з художникiв
слова по-своєму, у вiдповiдностi до свого iндивiдуального стилю,
вирiшував Цю проблему. Для одних земля як засiб iснування, для iнших
тло, на якому виростає особистiсть. Про життя села писав i
украïнський письменник пожовтневоï доби Ю. Мушкетик. Сiльська
тема займає в його доробку вагоме мiсце. Виходець з села, вiн з
молоком матерi ввiбрав до свого серця будення, радощi й тривоги
хлiборобiв.
Безумовно, не тiльки про село пише письменник. Значну частину творiв
присвячує iсторичнiй темi (Семен Палiй, Гайдамаки, Смерть Сократа
тощо). Та найбiльш популярнi серед читачiв твори про сучаснiсть. Про
життя украïнського села в 70-80-тi роки письменник розповiдає
в романах Рубiж i Позицiя, в оповiданнi Суд, яке стало хрестоматiйним у
стiнах школи.
Головнi героï романiв Рубiж i Позицiя нашi сучасники. Що притаманне
цим людям?
Василь Грек (роман Позицiя) людина нелегкоï долi i нелегкоï
вдачi. Вiн, як i Марко Безсмертний, герой роману Правда i кривда М.
Стельмаха, керує великим господарством.
На кожному кроцi в своєму життi зустрiчається з формалiзмом,
недалекогляднiстю районних та обласних гope-керiвникiв. Та Грек людина
чесна, вiдповiдальна, з почуттям обовязку, i саме цi риси допомагають
йому триматися.
Орест Шостак (герой роману Рубiж) теж вiддана народовi людина. Вiн
далекоглядний у своïх мрiях i дiях, розумiє, що господарство
може принести прибуток державi тiльки тодi, коли вся система
господарювання буде вестися на науковiй основi.
Найдетальнiше описане село Ю. Мушкетиком у оповiданнi Суд. У центрi
уваги письменника украïнське село в довоєннi та
пiслявоєннi роки. Сюжет твору нескладний, що вiдповiдає
жанровi, головних героïв небагато. Основну увагу автор
акцентує на образi Ганни Простоï украïнськоï жiнки.
Просторовi й часовi рамки дають нам Можливiсть познайомитися з життям
Ганни вiд дитинства до трагiчноï смертi.
Дитинство ïï було дуже складним. Вона належить до того
поколiння, яке було свiдком кровопролитних боïв на фронтах
iмперiалiстичноï, на барикадах Великоï Жовтневоï. П.
Мирний Писав про Мотрю, матiр Чiпки, в романi Хiба ревуть воли, як ясла
повнi?! Не судилося Мотрi щастя. Не знала вона його змалку, не бачила
дiвкою, жiнкою, не сподiвалася замужньою вдовою. Те ж було й з Ганною.
Тяжке дитинство, пiзнє замiжжя (вона вийшла замiж за Омелька
Розсоху з двома дiтьми), голод 1927, 1933, споглядання страшних
наслiдкiв голоду. Людина є людина, вона не хоче помирати голодною
смертю, i коли в неï є хоч трiшечки сил, робить все для того,
щоб утримати себе i ближнiх. Ось i Ганна рятувала своïх дiтей вiд
смертi, тягала лантухи з мясом, добувала хлiб.
Ця сторiнка в життi Украïни ще не вивчена до кiнця й не осмислена,
та, коли читаєш рядки з оповiдання про життя головноï
героïнi в цей перiод, стає моторошно: вiд голоду пухнуть
люди, на дорогах : подохла худоба, а найстрашнiше, що породив голод, це
людоïдство, хоч про це i не пише Ю. Мушкетик.
Небагато щасливих рокiв прожила Ганна перед вiйною. Щастя було тiльки в
думках та надiях на майбутнє .
22 червня 1941 року почалася Велика Вiтчизняна вiйна . Чоловiк пiшов на
вiйну й не повернувся, як мiльйони людей Не повернулися з фронтiв сини
Данило та Микита. I залишився у Ганни один синок Грицько.
Iсторiя життя героïнi то iсторiя всього украïнського народу,
який цiлеспрямовано знищували, у якого вiдривали язика. Солдатська вдова
не одержує пiдтримки з боку голови колгоспу, у неï вiдбирають
корову.
Кульмiнацiя твору суд над Ганною. За що ж судять жiнку? Та за те, що
вона не виробила трудоднiв. Людина, яка витратила всi своï сили, не
може витримати цього страшного знущання ïй стемнiло в очах, вона
кволо, наче пiдбита птаха, махнула руками й опустилася на пiдлогу.
Юрiя Мушкетика за правдиве вiдтворення життя часом замовчують. А вiн
майстер прози з великоï лiтери. На сторiнках прозових творiв
письменник досить майстерно зумiв показати типовi явища з життя
украïнського села, створити колоритнi образи трудiвникiв i
трудiвниць, гнiвним словом викрити сутнiсть Системи i за це сьогоднiшнiй
читач говорить йому щире дякую.