Твiр-сповiдь Яким я уявляю майбутнє Украïни

Дорога моя ненько! Рiдна Украïно! Квiтучий неповторний краю
Моє серце, душа, душа моя переповнюються великою Любовю до тебе,
до твоïх безмежних лiсiв i степiв, до унiкальноï
неповторноï архiтектури, до народу, талановитого i щедрого,
любязного й доброзичливого, добропорядного i чесного… Паралельно з
любовю вживається в менi тривога. Чим вона викликана? Можливо,
тим, що за полiтичними амбiцiями нашi державнi мужi забули про свiй
люд?! А може, тим, що сьогоднi втрачено iдеали, знизився рiвень
духовностi, поваги до людини, зокрема старшого поколiння?! Усе частiше
на екранах телевiзорiв ми бачимо старенькi обличчя наших дiдусiв i
бабусь, що захищали рiдну землю в далекому 1941-1945 роках,
вiдбудовували державу пiсля страхiтливих воєнних рокiв, ставили
ïï на ноги, бо безмежно бажали й дбали про своє
майбутнє й життя своïх дiтей
i що ж ми маємо? Смiхотворно з уст депутатiв Верховноï Ради
звучать слова про пiдвищення пенсiй, про пiльги. Хотiлося б дiзнатися,
чи є у них своï матерi й батьки, як вони живуть, чи
задоволенi 500 гривнями, за якi можна прохарчуватися днiв 10. А далi що?
Вибач, дорога моя матусю, за таку вiдвертiсть. Проте я переконала, що
мовчати сьогоднi не треба. Необхiдно кожному з нас визначитися, що
зробити для того, щоб Украïна стала могутньою державою. Я подумки
звертаюсь до тих, для кого життя iснує лише у формi гривнi чи
долара. Схаменiться, фiлософiя життя так, що кожному з нас”
визначено не такий вже й довгий час перебування на землi. Це iстина, яка
не потребує доказiв. То, може, ви отямитеся й будете працювати на
державу, щоб забезпечити ïï майбуття. Згадайте своïх
пращурiв. Вони були працьовитими людьми, любили землю, й вона
вiдповiдала ïм сторицею. А коли треба було боронити ïï,
забували про все: брали в руки граблi, коси, а то й просто камiння й
грудьми вiдстоювали незалежнiсть, щоб забезпечити своïм внукам i
правнукам щасливе життя.
А ви, олiгархи, грошовi мiшки, чи забезпечите майбуття своïм
нащадкам. Ви, мабуть, переконанi в тому, що грошi найбiльша сила на
землi. Нi, шановнi панове! Грошi то тимчасове щастя. А ось духовнiсть то
вiчне. Принижуючи одне одного, брешучи одне одному й народовi в цiлому,
ви нагадуєте менi загнаного вовка. Я не заздрю вам, а спiвчуваю.
Ви втратили мораль, духовнiсть. I якщо ви й надалi проторюватиме грошовi
стежки, то про яке майбуття рiдного краю може йти мова .
Однак я не песимiст. Переконана, що грошовий перерозподiл закiнчиться
незабаром. Переможе здоровий глузд. Ми зрозумiємо, що рухає
життя духовнiсть. I тодi розквiтне наш рiдний край.