Твiр на морально-етичну тему у публiцистичному стилi
Наш двiр великий: мабуть, на ньому умiстилося б декiлька футбольних
полiв. Не дивно: двiр вiдповiдає будинкам, збудованим ще до вiйни.
Вiдрiзняються, цi будинки монументальнiстю; вони п'яти, шестиповерховi,
проте квартири в них не тi, що в нинiшнiх будинках з високими стелями,
великими вiкнами i просторими балконами. А по периметру усього двору
ростуть старi тополi. Старожили кажуть, що деякi з цих дерев пережили
вiйну. I справдi, є тополi, стовбури яких досi ховають у собi
осколки снарядiв. Є дерева, посадженi у рiк Перемоги. Вони наче
зв'язують часи, поєднують декiлька поколiнь мешканцiв нашого
двору. Цi тополi були свiдками повернення з вiйни воïнiв-
переможцiн, Пiд цими тополями справляли весiлля; дерева сумно шумiли,
коли всiм двором проводжали в останню путь одного з мешканцiв…
Нещодавно у наш двiр завiтала група людей начальницького вигляду. Вони
ви-йшли з дорогих iномарок i щось жваво обговорювали. Першими оповiстили
двiр про плани незнайомцiв бабусi, що гуляють у дворi та сидять бiля
пiд'ïздiв. Виявилося, що планується розширити пiд'ïзну
дорогу до одного з офiсiв, що розташувалися на першому поверсi. Деякi
тополi заважали реконструкцiï, i ïх вирiшили зрубати.
З'ясувалося, що вже i дозвiл на вирубку пiвдюжини тополь одержано.
Дiзнавшись про плани дiлових людей, мешканцi двору написали колективний
лист керiвникам району з проханням захистити старi тополi вiд
вирубування. Вони пояснили, що це не просто дерева, а зеленi
релiквiï, що це пам'ять про багато поколiнь мешканцiв двору.
З райвиконкому приïхав молодий, упевнений у собi чиновник. Вiн дуже
уважно вислухав старожилiв i молодь. Здавалося, вiн цiлком на боцi
мешканцiв i питання про заборону вирубки тополь ось-ось буде вирiшено.
Уважно подивившись на одну з тополь, гiсть несподiвано сказав:
Все б нiчого, але деякi дерева, як менi здається, стають
небезпечними для вас..
Це ж чим? не утрималася гостра на язик баба Тоня. А хiба ви не бачите,
що он та гiлка така, що ось-ось завалиться. А пух? Чи вiн не набрид вам
щороку?
Це правда. I земля бiла вiд пуху, i у квартирах перших поверхiв його
безлiч. Трапляється, що гiлки дерев падають вiд старостi,
погодився хтось iз чоловiкiв. Але дерева можна обстежити i хворi гiлки
поспилювати. Ще не одне поколiння дiтей виросте пiд цими тополями…
Чиновник нiкому не заперечував, пообiцяв доповiсти своєму
начальству про розмову з жителями двору i поïхав.
Минув деякий час, i у двiр прибула спецiальна машина, i, коли з неï
вийшли з iнструментами, всiм стало зрозумiло, що тополi вирiшили
спилити.
Годi, як по командi, з пiд'ïздiв почали виходити люди. Ïх було
не так багато, люди налаштованi вони були рiшуче. Вони оточили тополi,
яким загрожувало винищення, i сказали:
Жодна людина з пилкою або топором не пiдiйде до дерева.
Попрошеним дровосiкам нiчого не залишалось, як пiти собi по-доброму.
Минули днi, потiм тижнi, але нiхто вже не посягав на тополi.
Зараз осiнь. Верхiвки тополь-велетнiв вже пожовкли, а в цiлому крона ще
зелена. Тополi шумлять, наче вони дякують людям за те, що тi захистили
ïх.
Треба сказати, що дорожнi будiвники свою справу все ж таки зробили.
Дорогу вони не розширяли, але проклали добротне асфальтове покриття. Так
що у тих, хто пiд'ïжджає на автомобiлi до офiсу, особливих
проблем не виникає.
